Молодіжна збірна України зупинилася за крок від фіналу чемпіонату Європи-2023. Підопічні Руслана Ротаня програли у півфіналі Іспанії U-21. «Синьо-жовті» вперше у своїй історії кваліфікувалися на Олімпіаду, але не змогли повторити успіх 2006 року. Тоді, як відомо, українська молодіжка під керівництвом Олексія Михайличенка стала срібним призером Євро, поступившись у фіналі Нідерландам.
Голкіпери
Андрій Пятов (5 матчів, 6 пропущених голів)
На тому молодіжному Євро Пятов був основним воротарем у команді Олексія Михайличенка, зігравши усі 5 матчів. Після здобуття срібних нагород молодий кіпер поїхав із національною збірною на чемпіонат світу-2006, а згодом став основним воротарем «синьо-жовтих» на довгі роки. Андрій грав на Євро-2012, Євро-2016 та був у заявці на чемпіонат Європи-2020, який став для нього останнім великим турніром у збірній. Завершив міжнародну кар'єру після матчу з Вірменією у 2022-му. В активі Андрія 102 гри за національну команду – більше тільки у Андрія Ярмоленка і Андрія Шевченка.
Все склалося у Пятова і на клубному рівні. Наприкінці 2006-го кіпер підписав контракт із Шахтарем, у якому надовго застовбив за собою місце у воротах. Із «гірниками» Андрій 11 разів став чемпіоном України і здобув Кубок УЄФА. Кілька разів визнавався найкращим воротарем року в Україні.
У останні сезони втратив місце в основі, віддавши його молодому Анатолію Трубіну. Після завершення сезону 2022/23 клуб вирішив не пропонувати 39-річному ветерану новий контракт. У понеділок, 10 липня, Шахтар офіційно повідомив, що Пятов завершив кар'єру футболіста і вже розпочав роботу в тренерському штабі «гірників».
Олександр Рибка (1 матч)
Кіпер, який на той час представляв Динамо, був резервістом Пятова і вийшов лише на серію пенальті у півфіналі проти Сербії. Вийшов вдало – Рибка потягнув один удар, а Україна пройшла до фіналу.
Від Олександра очікували потужної кар'єри, але такою її назвати складно, хоч він і виграв чемпіонат України аж 4 рази. Кілька травм і тривала дискваліфікація на два роки за вживання допінгу призвели до того, що за національну збірну Рибка зіграв лише два матчі. На клубному рівні його теж покидало добряче – Динамо, Шахтар, Оболонь, знову Динамо, Карабюкспор, Сабаїл, Металіст та інші клуби.
Окрім допінгу, Рибка запам'ятався ще одним скандалом. У матчі за Динамо-2 проти київського ЦСКА він почав бити суперника після того як той грубо зіграв проти голкіпера. Все завершилося тим, що стусанів Олександру надавав ще й Юрій Максимов – тренер суперників. Воротар зі струсом мозку опинився у лікарні, а пізніше був відсторонений на 10 матчів.
Зараз Рибці вже 36, але завершувати кар'єру він поки не планує. Сезон 2022/23 досвідчений воротар провів у складі Львова, а нещодавно приєднався до Оболоні, яка повернулася в УПЛ.
Захисники
Олександр Романчук (5 матчів)
Основний лівий захисник збірної на тому молодіжному Євро. Романчук отримав червону картку у фіналі проти Нідерландів, після чого «синьо-жовті» пропустили третій м'яч і зазнали розгрому. Через травми (одна з яких вибила його з гри на цілий рік) Олександр так і не зміг сповна розвинути свій потенціал. За національну збірну України він зіграв 8 матчів (останній – у 2011 році).
Романчук пограв за Динамо, Арсенал, Металіст (часів Маркевича, який наробив галасу в Європі), Волинь, Таврію та Ворсклу, яка і стала його останнім клубом. Завершив кар'єру футболіста у 2015-му, після чого грав за аматорів – зокрема, у складі команди Музичі з Київської області. Згодом був і президентом цього клубу, а от на тренерську ниву Романчук не перейшов. Принаймні, інформації про це знайти не вдалося.
Дмитро Чигринський (5 матчів)
Один із тих, хто ще продовжує футбольну кар'єру (принаймні, інформації про її завершення поки не було). Свого часу 36-річний Чигринський був одним із найкращих центрбеків України, а після виграшу Шахтарем Кубка УЄФА 2008/09 Дмитро перейшов у Барселону. Там провів лише сезон, після якого повернувся в Шахтар.
Втім, другий захід у Донецьк вийшов невдалим – на свій колишній рівень захисник вже не повернувся. Почалися травми, а «Чігра» втратив довіру Мірчі Луческу. Як наслідок, у 2015-му Дмитро на правах вільного агента перейшов у Дніпро, який на той момент вже відчував фінансові проблеми. Після остаточного краху Дніпра переїхав у Грецію, де й виступав до останнього часу за АЕК Афіни та Іонікос.
За національну збірну України Чигринський зіграв 29 матчів (останній – ще у 2011 році).
Григорій Ярмаш (5 матчів)
Основний правий захисник тієї команди. На молодіжне Євро-2006 Ярмаш їздив у статусі гравця Ворскли, за яку виступав до 2011 року і виграв Кубок України. Після тривалого періоду в Полтаві перейшов у Зорю, яка і стала останнім клубом в його професіональній кар'єрі. Одразу ж увійшов у тренерський штаб луганців, а рік тому разом із Віктором Скрипником перебрався у Ворсклу, де й працює досі.
За національну збірну України Ярмаш дебютував у 2008-му – лише через 2 роки після срібла на Євро. Загалом зіграв 8 матчів, 4 з яких – у відборі на чемпіонат світу-2010. Востаннє виходив на поле у футболці збірної у 2009 році (поразка 0:3 від Туреччини у спарингу).
Олександр Яценко (5 матчів)
Капітан «синьо-жовтих» на чемпіонаті Європи міг вирости у сильного центрбека, але не склалося. Невдалі спроби закріпитися в рідному Динамо, період у Чорноморці та Маріуполі, вояж у Білорусь, виступи за Геліос та аматорські команди. Зокрема, Яценко виграв чемпіонат Харківської області у складі команди Соллі Плюс, а з Вікторією (Миколаївка) став чемпіоном України серед аматорів.
Олександр повісив бутси на цвях у 2021 році. Входив у тренерський штаб Альянса, а зараз вже більше року працює в Німеччині на посаді асистента наставника аматорського Монхайма.
Свій єдиний матч у складі національної збірної Яценко зіграв ще до «срібного» Євро. У 2005 році захисник вийшов на товариську гру проти Японії.
Микола Іщенко (1 матч)
Колишній капітан львівських Карпат зіграв на Євро лише кілька хвилин, вийшовши на заміну у другому турі проти Італії. Один матч Микола має і за першу збірну України – розгром від Франції у 2011 році (1:4).
У 2008-му Іщенка за 2 мільйони євро придбав Шахтар, із яким центрбек здобув Кубок УЄФА і двічі став чемпіоном України. Далі Миколу відправили в оренду до Маріуполя, після якого він пограв за низку українських клубів – Металіст, Сталь, Верес, Чорноморець і Лівий Берег.
Після нетривалих виступів за аматорів і завершення кар'єри Іщенко працював в академії Динамо, а нещодавно приєднався до тренерського штабу Юрія Максимова у друголіговому Звягелі.
Півзахисники
Олександр Алієв (5 матчів)
Один із тих, хто не реалізував свій серйозний потенціал. Олександр тривалий час не міг закріпитися в Динамо, ставши лідером команди лише наприкінці «нульових». Їздив на рік у Локомотив, повертався у Київ, ходив у оренду в Дніпро. Далі була серія гастролей – Анжі, Рух, Тараз (Казахстан), низка аматорських колективів.
Алієв де-факто завершив професіональну кар'єру ще у 2016 році, після чого періодично з'являвся у статусі то гравця, то тренера різноманітних аматорських клубів. За національну збірну України хавбек зіграв 28 матчів (останній – у 2012 році на домашньому Євро), забив 6 голів.
Знову змусив говорити про себе після 24 лютого 2022 року. Спершу Алієв записався у тероборону Києва, а згодом підписав контракт і почав службу в лавах Збройних Сил України.
Тарас Михалик (5 матчів)
Центральний півзахисник доріс до статусу капітана Динамо, кольори якого захищав з 2006-го по 2013-й. Як і Алієв, Михалик виступав за московський Локомотив (щоправда, провів там аж 6 років – до 2019-го). Один сезон відбігав за Волинь, пограв у аматорах, після чого завершив професіональну кар'єру. Працював тренером у Волині, яка вже більше року не бере участі у змаганнях, а на сезон 2023/24 не отримала атестат.
За збірну України Тарас зіграв 32 матчі (з них 2 – на Євро-2012). Востаннє вийшов у синьо-жовтій футболці у листопаді 2012-го. Зараз Михалик активно волонтерить, допомагаючи українським військовим.
Євген Чеберячко (5 матчів)
Найбільшої слави півзахисник/захисник здобув у складі Дніпра, з яким дійшов до фіналу Ліги Європи 2014/15. Окрім дніпрян, Чеберячко пограв за Закарпаття і ФК Харків. У 2017 році підписав контракт зі СК Дніпро-1, але невдовзі ухвалив рішення про завершення ігрової кар'єри.
У складі національної команди Євген вийшов на поле 2 рази (востаннє – у 2011-му). Зате в елітному дивізіоні чемпіонату України зіграв майже 300 поєдинків. У статусі тренера чи футбольного функціонера не засвітився.
Олександр Максимов (4 матчі)
Срібло молодіжного Євро виявилося найбільшим досягненням у кар'єрі центрального хавбека. Олександр Максимов змінив низку клубів (Металіст, ФК Харків, Кривбас, Металург Запоріжжя, Севастополь, Дніпро та інші). Їздив у Білорусь (Торпедо) і мальтійський клуб Пембрук.
Єдиний матч у складі національної збірної України зіграв ще у 2005 році – спаринг проти Японії. Після завершення кар'єри працював у академії Шахтаря, а нещодавно приєднався до амбітного новачка УПЛ. Черкаський ЛНЗ повідомив, що Максимов увійшов у тренерський штаб Олександра Ковпака.
Андрій Оберемко (3 матчі)
Талановитий центральний півзахисник так і не доріс до статусу гравця національної збірної України, не зігравши за головну команду країни жодного матчу. Вихованець Динамо у складі першої команди «біло-синіх» провів лише два матчі, після чого намагався закріпитися в інших клубах – Маріуполі, Кривбасі, Ворсклі, Металурзі Запоріжжя і Металісті.
Оберемко провів в УПЛ близько 100 матчів, а за кордон поїхати так і не наважився. Хавбек завершив кар'єру ще у 2015 році. Після кількарічної паузи взявся за тренерську роботу, очоливши команду Маріуполя U-19. У березні 2022-го зумів виїхати із заблокованого міста на підконтрольну Україні територію. Згодом ЗМІ повідомили, що Оберемко працевлаштувався у Динамо U-19, проте на офіційному сайті киян інформація про нього відсутня.
Адріан Пуканич (3 матчі)
Півзахисник награв більше 50-ти матчів за Шахтар, але важливим виконавцем для команди так і не став. Пуканич пограв за Ворсклу, Маріуполь, Говерлу, грузинську Шукуру, Полтаву та Ужгород. Зараз 40-річний ветеран все ще продовжує кар'єру – Адріан виступає за команду Севлюш із Виноградова Закарпатської області.
У складі національної збірної України Пуканич зіграв 2 матчі та забив гол у товариському поєдинку проти Лівії, який став для нього останнім у синьо-жовтій футболці. Це було ще у 2004 році.
Олексій Годін (2 матчі)
Ще один представник «срібної» молодіжки, який не зіграв жодного матчу за національну збірну України. Годін запам'ятався виступами за Таврію, Металург Запоріжжя і Металург Донецьк. На кілька місяців лівоногого хавбека занесло в Литву, а загалом в елітному дивізіоні України він зіграв майже 200 матчів.
Годін – один із небагатьох гравців тієї молодіжки, хто не був на контракті ні в Динамо, ні в Шахтарі. У 2018 році Олексій повісив бутси на цвях, а згодом почав працювати тренером. Був у штабі запорізького Металурга, працював у Русі. У 2021-му кременчуцький Кремінь оголосив про відставку Олексія Годіна з посади головного тренера. Після цього срібний призер Євро на професіональному рівні не світився.
Нападники
Артем Мілевський (5 матчів, 2 голи)
Описувати кар'єру Артема – марна справа, всі і так усе знають. Лідер тієї молодіжки з'їздив на ЧС-2006, але кар'єра Мілевського у національній збірній (та й не тільки) вийшла не такою, як очікували. Нападник пройшов шлях від статусу лідера Динамо до вигнанця, покинувши київський клуб без компенсаціїГазіантепспор, Хайдук, Спліт, Конкордія, Тосно, Динамо Брест, Кішварда, Минай – Артема неабияк покидало по Європі після від'їзду з Києва. Більш-менш вдалим був хіба період у Бресті, коли Мілевський став чемпіоном Білорусі. У 2021 році колись дуже талановитий форвард завершив кар'єру, не забивши жодного м'яча у складі Миная. У національній збірній України Міля зіграв 50 матчів, забив 8 голів. Окрім ЧС-2006, зіграв і на чемпіонаті Європи-2012.
Зараз екс-лідер Динамо перебуває у Києві, але футбольною діяльністю не займається.
Руслан Фомін (5 матчів, 2 голи)
Автор двох голів на тому Євро теж так і не зіграв у футболці національної збірної. Після невдалих спроб закріпитися у Шахтарі Фомін доволі вдало пограв за Металіст, захищав кольори Зорі, Чорноморця і Маріуполя, після чого поїхав у Габалу. Закордонний вояж вийшов провальним – за Габалу, Атирау і Аполлон Руслан не забивав.
Далі був дуже результативний період у Маріуполі та сенсаційне повернення в Шахтар. Втім, за «гірників» Фомін так і не зіграв, після чого знову вирушив на берег Азовського моря. У підсумку досвідчений форвард пограв до 2022 року. Останньою його командою став Метал, який згодом перейменували на Металіст. Зараз 37-річний Руслан Фомін працює у тренерському штабі харківського клубу.
Максим Фещук (3 матчі)
Тодішній форвард Карпат на Євро вдовольнявся роллю підміни когось із основного дуету нападників – Мілевського чи Фоміна. За національну збірну України Фещук не зіграв, а після відходу з Карпат у 2009-му змінив низку клубів. Зокрема, пограв в УПЛ за Таврію, київський Арсенал і Говерлу. Також Фещук їздив за кордон – у його біографії є періоди в Казахстані (Шахтар Караганда і Тараз), а також у молдовській Дачії.
Срібний призер молодіжного Євро завершив професіональну кар'єру ще у 2019-му, але продовжує регулярно грати на нижчому рівні. Зараз 37-річний нападник є одним із лідерів аматорського Фенікса, який виступає у чемпіонаті Львіської області. У останньому матчі Фещук оформив дубль, а його команда лідирує у своїй підгрупі.
Іван Кривошеєнко (1 матч)
Левову частку кар'єри півзахисник віддав Маріуполю, за який зіграв більше 200 матчів. У 2011-му перейшов у Ворсклу, після якої встиг пограти і за Колос. Завершив кар'єру у 2016 році, а згодом спробував свої сили у міні-футболі. Зокрема, Кривошеєнко був капітаном міні-футбольної збірної України на чемпіонаті Європи («синьо-жовті» дійшли до чвертьфіналу, де поступилися Англії). А от за національну футбольну збірну України Іван так і не зіграв. Та й за молодіжку провів лише 9 матчів – Євро-2006 стало вершиною його кар'єри.
Раніше Кривошеєнко 4 роки тренував дітей у Лівому Березі, а нещодавно увійшов у тренерський штаб вінницької Ниви, яка виступає у Другій лізі. Це його перший досвід тренерської роботи у дорослому футболі.
Тренер: Олексій Михайличенко
Наставник фіналістів Євро тренував молодіжку до 2008 року, після чого пішов на підвищення, очоливши національну команду. Під керівництвом Михайличенка збірна України була за крок від виходу на ЧС-2010, але програла Греції у плей-офф.
Після цього легенда Динамо повернувся в київський клуб на посаду спортивного директора. Також Михайличенко працював у тренерському штабі Олега Блохіна, а на час його хвороби виконував обов'язки головного тренера.
Після відставки Олександра Хацкевича у 2019-му Михайличенко знову змінив крісло спортивного директора Динамо на тренерську лаву, але допрацював лише до кінця сезону. Влітку 2020 року Олексій Олександрович покинув київський клуб і перейшов на посаду першого віце-президента УАФ, де працює й зараз.
У заявці на молодіжний чемпіонат Європи-2006 були також Євген Ширяєв, Дмитро Невмивака, Сергій Пилипчук та Олександр Ситник, але ці футболісти не зіграли жодної хвилини.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
