Цього разу кияни розгромили чемпіона Кіпру.
Команда Мірчі Луческу забивала у кожному з таймів. У першій половині незадовго до перерви відзначився Сергій Сидорчук: капітан «Динамо» запресингував суперника перед чужим штрафним, відібрав м'яч та переграв у ближньому бою голкіпера.У другому таймі гол на свій рахунок записав Беніто: нігерійський нападник отримав передачу від Шарапенка та майже з центру штрафного пробив під поперечину. На останніх хвилинах Волошин, який вийшов на заміну, встиг оформити дубль, забивши два голи у схожому стилі: фланговий простріл, хавбек переправляє м'яч у сітку.
А свої думки з приводу цього матчу публікує футбольний блогер та аналітик Михайло Смоловий:
Стисло після першого тайму:
- майбутній президент почав варити з перших хвилин і не мав впевненішого вигляду за Дячука під час дебюту; киянам схоже пороблено на ЦЗ; пас на Бущана на 7‘ хвилині, то жах; Шапаренко майже постійно в доволі низькій стартовій позиції, бо сподівань на ЦЗ проти двох нападників мало від початку
- Беніто знову подобається бажанням вйобувати без м’яча, мозок, як не працював, то так і не працює, але знайшов достойне застосування своїм м’язам через постійні ривки та пресинг дії
- загалом без Ярмоленка знову кидається в очі низька концентрація інтелекту на полі; як навесні в УПЛ, забагато хибних та відверто необдуманих рішень, Буяльський за таких умов, що він є, що його немає, команда не здатна створити йому умови для гри, хіба фоли збирає на собі
- схоже від ідеї використовувати Лєднєва, як АП відмовилися, але Богдан і на правому фланзі не вразив, поки не помітно чому Ярмоленко має сидіти, а саме Лєднєв грати
- кутовий на 18‘ хвилині, то п*зда, якщо Шапаренко та Лєднєв не знайшли спільної мови, то годі чогось хотіти від інших
- Кабаєв, як спалахнув проти Янг Бойз, так і повернувся у свій звичний стан, без розмови із граючим спортивним директором нічого не робе; зараз його прогрес тісно пов’язаний із зонами завершення, без нормальних атак він, що є, що його немає (кейс Буяльського)
- з одного боку є розчарування після обнадійливої години з Янг Бойз, а з іншого, то чому я взагалі чогось очікую від минулорічного складу; форма і тонус Шапаренка ще далека до game changer статусу, а більше додавати для «покращення» нікому
- гол Сидорчука добре підсвітив різницю з тим, до чого звик в юшках та Зорі Бражко, але про це детально говоритимемо вже завтра
- Динамо варто повертатися до ставки на пресинг, як у першій половині минулорічного сезону УПЛ, бо внаслідок тиску створювалися кращі моментів, ніж після розіграшів від власних воріт
- Дубінчак ситуативно раз опинився в центрі, доволі перспективний на майбутнє мув, бо в умовах позиційних атак в УПЛ це можна частіше використовувати з користю
- але щось з язиком Владислава треба вирішувати, бо в УПЛ це потенційні жовті картки за матюки
- Сидорчук на 61‘ хвилині наздоганяє суперника і чисто повертає м’яч, враховуючи, що ще навіть не серпень, то це хороший знак
- знову проактивний Попов вилітає з лінії, знову не виграє м’яч, суперник отримує чисельну перевагу, але не реалізовує її, як Янг Бойз; з одного боку спроби Дениса грати на випередження це круто, але поки вони більше біди приносять, ніж користі
- що й в попередньому матчі почалося поступове затухання усього, починаючи з 60 хвилини і вже перших замін; розпочався інший матч
- в останні півгодини вже дрімав, лише удар Караваєва пробудив від напівсонного стану
- голи Заї стали підтвердженням пропрацювання гри у зонах завершення, бо обидва рази він атакував ворота не соло, а їх атакувала ціла купа гравців
- тож проблема зараз одна - дійти до воріт, бо коли вже доходять, то воно вже якось норм; хороша новина в тому, що в УПЛ дуже мало команд, які здатні заважати доходити до власних воріт
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!