- Як вам буде завтра грати у матчі, який пройде для вас вдома, на майже рідному вам стадіоні?
- Минулого року ми грали в Польщі, і у нас були проблеми з логістикою, переїзди були довшими, поки ми діставалися місця нашої дислокації. Цього року ми вирішили, що дорога до Кишинева трохи коротша, а звідти легше добиратися, а потім звідти можна прилетіти до Бухаресту. Це що стосується раціональної сторони питання.
А що стосується сентиментальної частини, звичайно, я радий повернутися додому, привезти свою команду до Бухареста. Я приїздив сюди майже з усіма командами, які тренував. Радий приїхати сюди і з «Динамо», побувати на місці старого стадіону, де вже стоїть новий. Якби я міг колись грати на такій арені…
Дуже сподіваємося, що завтра глядачі прийдуть, підтримають нас, ми потребуємо цієї підтримки, і вона нам допоможе. Тиждень тому проти нас грала не тільки команда суперника, а й усі глядачі, греки, які не завжди дотримувалися правила «fair play».
- Чи чекаєте ви на підтримку вболівальників «Рапіда» на завтрашньому матчі?
- Я був на грі «Рапіда» кілька днів тому як уболівальник, хотів, щоб команда виграла той принциповий матч, дербі. І розраховував, що за хорошого результату більше уболівальників «Рапіда» прийдуть на наш матч. Але, на жаль, поєдинок вийшов невдалим, «Рапід» поступився принциповому супернику. Тому в уболівальників є образа, вона триватиме 3-4 дні, поки вони не відійдуть від цієї поразки. Думаю, їх завтра на стадіоні буде менше, ніж я очікував. Більшою мірою розраховую, що прийдуть українці, які зараз живуть у Бухаресті, хочу їх запросити на нашу гру.
Також не забувайте, що вчорашній день показав, що інша грецька команда - «Панатінаїкос» - пройшов «Марсель» у кваліфікації Ліги чемпіонів. Також АЕК переміг «Динамо» (Загреб). Якщо ви подивитеся на склад, ви там майже не побачите греків. Сюди ж можна додати і «Аріс» - у складі цієї команди теж майже немає греків. А зібрані гравці з великим міжнародним досвідом із різних країн. Щоб зіграти на потрібному рівні ми маємо бути дуже організованими та діяти з великим ентузіазмом. Хочу побачити це у своєї команди завтра. Тоді ми зможемо бути кращими за суперника.
Продовжуючи цю тему, хочеться, щоб усі розуміли, особливо за кордоном, чого варта підтримка футболу в умовах війни. Дуже складно грати за порожніх трибун, без уболівальників, коли футболістам потрібно шукати в собі емоції і додавати їх. Важко починати гру, коли перед стартовим свистком завжди проходить хвилина мовчання у пам’ять про загиблих. Перед самим від’їздом у Салоніки, який тривав 23 години поїздом, автобусом, літаком, один наш гравець відпросив додому поховати брата, який загинув на війні. Сім’я залишилася без годувальника, а двоє дітей – без батька. Це дуже складно. А ми вимагаємо від нього самовіддачі.
Футболісти заслуговують на особливу повагу за те, що вони роблять у цей важкий час. Так, ми розуміємо, що багато українців гинуть на фронті, але захисники стежать за футболом, за нашими виступами, це змушує хлопців працювати з подвоєною енергією. Але в кожного в душі є біль, втрата. Складно налаштовувати гравців у таких умовах.
- Яка кадрова ситуація в команді? Чи всі здорові й готові грати?
- Усі хлопці готові, за винятком Попова, у якого травма, і він, скоріше за все, завтра не зіграє.
- Чи правда, що у разі проходження «Динамо» до наступного раунду Ліги Конференцій, матч із «Чорноморцем» в Одесі цієї неділі буде перенесено?
- Немає таких варіантів. Тому що більше немає вільних дат. У п’ятницю вранці тренуємося тут, у Бухаресті, потім їдемо в аеропорт, вилітаємо до Кишинева, а звідти – автобусом до Одеси, куди маємо прибути пізно ввечері.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
