Вирішальним фактором стала його чудова робота в Україні в попередні роки, як у його нинішній команді, так і в донецькому «Шахтарі».
Луческу проаналізував ситуацію і вирішив, що не може залишити страждати людей, з якими він прожив моменти повної слави, і вирішив залишитися на тренерській лаві київського «Динамо», поки йому дозволяє здоров’я.
«Тому що я виходив з думки, що це був дуже хороший час, коли я був у донецькому «Шахтарі», це був навіть перший рік у київському «Динамо», коли ми виграли чемпіонат, кубок, зіграли в Лізі чемпіонів...
І тоді, я подумав, що ти не можеш покинути своїх колег, з якими був під час успіху та хороших часів, і я вирішив залишитися, коли абсолютно всі іноземці розійшлися. Тоді ми втратили 11 гравців.
А я сказав, що не можу. Це мій обов’язок залишитися. Поки зможу, тому що мені 78 років», - сказав Мірча Луческу в ефірі ProSport Live .
Також Луческу розповів про особливості футболу під час війни.
«Менше телебачення, тому що багато спортивних каналів було скасовано за цих умов, тому менше тиску з боку вболівальників, ЗМІ щодо чемпіонату, ігор, якості гри... Ми добре знаємо, що вболівальники приносять багато хвилювання на ігровому полі, і ви відчуваєте їх бажання виступати.
Крім того, це дуже важко, тому що в будь-який момент може розпочатися повітряна тривога і треба зупинятися, неважливо чи це тренування, чи матч, всі йдуть. Ви чекаєте, поки сигнал тривоги припиниться, а потім повертаєтеся на поле. Ще один аспект, який досить важко витримати, це те, що перед матчами завжди є хвилина мовчання за жертвами війни або людиною, яка постраждала внаслідок війни. Солдат без ноги або без руки виходить на поле і завдає символічний удар.
Все це, особливо у сторонніх, створює дуже сильний емоційний стан. Я у цю хвилину мовчання бачу, що перед моїми очима проходять усі жахи та нещастя війни», – сказав Мірча Луческу в ефірі ProSport Live.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
