— Кажуть, що саме Ви знайшли Іллю Забарного. Можна Вас вважати його першим тренером?
— Я працював тоді з 2002-м роком. У моїй команді вже був Владислав Ванат, а щодо Іллі Забарного… Я кожен рік ходив по Києву та шукав хлопців по всіх районах, дивився матчі. Я сам з Троєщини, тому на матчі, які там проходили, частенько їздив на велосипеді. Там знаходився однойменний дитячий клуб, в якому я побачив Забарного.
— Чим Ілля вирізнявся серед інших, що привернув Вашу увагу?
— На фоні інших дітей виділявся розумом, технікою та швидкістю. Він мені сподобався, я поговорив з його батьком, тренерами, які працювали з ним, у підсумку запросив до Динамо. Власне, це і була моя робота: набирати дітей і працювати з ними, поки їм не виповниться 10 років, а потім віддавати їх в руки інших тренерів. Робота непроста, оскільки цих дітей потрібно було десь знайти, закласти в них техніку, розвити фізичні якості та дати їм дорогу далі.
Батько Іллі мені сказав, що вони поки залишатимуться у Троєщині, а потім зі мною зв’яжуться. Під кінець червня, здається 2012 року, мені надійшов дзвінок від його батька, який дав згоду на перехід сина в Динамо. Його сім’я тоді збиралася у відпустку, а я їм сказав: «Будь ласка, їдьте, Ваш син 100% буде грати в Динамо, враховуючи ті здібності, які він має».
Проте Ілля під моїм керівництвом провів лише тестування та одне-два тренування, оскільки я вже мав випускати команду 2002 року народження.
Після мене Забарний потрапив у руки Сергія Журавльова з яким він займався рік чи два, а ще на Троєщині його тренував Юрій Теплицький, який зараз працює у КДЮСШ Чемпіон (Дарниця).
— Забарний дуже швидко став гравцем основи «Динамо».
— Я сам був здивований, як так швидко. Він тільки закінчив академію й відразу потрапив до основи. Отже, я його недаремно маленьким запросив до «Динамо».
— Зараз Ілля гравець «Борнмута». Чи підходить йому чемпіонат Англії?
— Потрібно, щоб він постійно грав у стартовому складі. У нього від природи є фізика, швидкість, мислення — це в нього не відняти. Проте мені здається, що Іллі треба попрацювати над характером. Що я маю на увазі під характером? Потрібно бути жорсткішим, сміливішим.
Думаю, якщо цього сезону він матиме стабільну ігрову практику, то неодмінно прогресуватиме та отримає запрошення від дуже хорошого англійського клубу.
— Разом з Ванатом Ви працювали довше.
— Так. Він приїхав до мене на набір, а я відразу помітив, що він швидкий, активний, має непоступливий характер, ще й лівоногий. Подумав тоді: «Ого, оце в нас хороший нападник буде». Його батькам я відразу сказав, щоб він переходив у «Динамо» і грав. Терміни вже підтискали, оскільки чемпіонат незабаром мав починатися. А батьки сказали, що вони не місцеві, взагалі з Кам’янця-Подільського. Я відповів: «Або ви приїжджаєте на матчі (у п’ятницю тренування, а в суботу гра), або винаймайте квартиру». Спочатку вони їздили, а вже потім орендували житло.
— Продовжуючи тему характеру Владислава. Його достатньо критикували за нібито надмірну агресію, наприклад, у грі з Румунією на молодіжному Євро-2023, коли він заробив червону картку на останніх хвилинах. Проте який хороший нападник може бути «паїнькою»?
— Моя думка така, що всі футбольні зірки мають характер. Взяти того ж Стоїчкова, Роналду, Мессі — всі особистості з характером. Без такого десь навіть «колючого» характеру в футболі нема що робити. Згадайте, як грав Ібрагімович: когось зачепить, когось ударить… З такими гравцями треба вміти працювати.
— У нинішньому сезоні Ванат вже має непогану статистику: три голи та два асисти у п’яти матчах. Чи може він стати найкращим бомбардиром УПЛ?
— Я вам більше скажу. Якби його минулого сезону ставили в основному складі на кожну гру, то він одноосібно став би кращим бомбардиром «Динамо» — це точно, і ймовірно навіть найкращим в УПЛ. Статистика в нього солідна. Згадайте, що в чемпіонаті U-21 він побив рекорд Олександра Алієва (який тримався 14 років), забивши 26 голів за сезон.
Якщо йому дадуть шанс грати у стартовому складі збірної України, то він і там буде одним з найкращих. Його треба направляти, знаходити підхід до нього. Владислав дуже емоційний, запальний і завжди хоче забивати. Ці його якості потрібно розвивати, підтримувати його, а не карати чи критикувати, як було після цієї червоної з Румунією.
— А ось колишній тренер Динамо Йожеф Сабо сказав, що Ванат — слабенький футболіст, і якби в команді був нормальний нападник, то Владислав сидів би на лавці для запасних.
— Все-таки Сабо має великий досвід, у нього своє бачення. Можливо, потрібно це казати у контексті того, що рівень українського футболу сильно впав, через це пішли легіонери і саме тому грають наші хлопці. Так дайте нарешті нашим хлопцям грати!
Якщо Ванат був найкращим бомбардиром в історії чемпіонату дублерів, то як він може бути слабеньким футболістом? Виходить якесь протиріччя. Ось ця надмірна критика дуже сильно б’є по молодих гравцях. Йому потрібно давати грати і тоді на нього звернуть увагу, як у свій час звернули на Миколенка, Забарного.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
