Якщо говорити про найрозповсюдженіші терміни тренерських відставок першого кола, то вони зазвичай відбуваються у розпал осінньої частини чемпіонату або ж незадовго до зимової перерви. Однак схоже, що нинішній сезон порушує традиції. Перша честина чемпіонату ще не встигла набрати обертів, як звільнення головних тренерів стало відбуватися із неабиякою періодичністю. Остання декада серпня у цьому плані була, наче кулеметна черга: лише за один тиждень (!) один за одним у відставку пішли троє фахівців – Олександр Кучер з «Дніпра-1», Олександр Ковпак з черкаського ЛНЗ та Ненад Лалатович із луганської «Зорі». Такої бурхливої серії звільнень український футбол не переживав давно, тож вболівальникам знадобився певний час, щоб проаналізувати ці події. А між тим у двох останніх колективах питання про нових керманичів вже не стоїть: як відомо, на тренерському містку ЛНЗ нещодавно з’явився добре знайомий українським любителям футболу по роботі у Львові та Одесі білорус Олег Дулуб, а на вакантне місце головного тренера «Зорі» розглядається кандидатура Валерія Кривенцова.
А от у «Дніпрі-1» з кандидатом на роль чергового наставника остаточно ще не визначилися. Адже чимало бажаних постатей нині працюють в інших клубах. У переліку різних ЗМІ фігурували прізвища Дмитра Михайленка, Віктора Скрипника, Романа Григорчука, які встигли заробити гарний досвід в українському футболі. Та й про Руслана Ротаня теж згадувалося. Зрозуміло, що для переходу того чи іншого з них до «Дніпра-1» одного бажання керівництва замало – у цьому процесі має спрацювати чимало факторів. Одним з них є відповідний пункт у контракті, який передбачає у разі його дострокового припинення виплату неустойки.
Можна не сумніватися, що у період поточної двотижневої паузи в чемпіонаті у керівному штабі «Дніпра-1» ретельно поміркують над тим, на кому саме з фахівців зупинити свій вибір. Цілком ймовірно, що у процесі пошуку оптимального варіанту виникне нова кандидатура. Взяти хоча б коло тих людей, які у різні часи захищали спортивну честь Дніпропетровська/Дніпра – як у ролі футболістів, так і тренерів. Серед них є достатньо досвідчених тренерів, котрі зараз знаходяться у творчій відпустці.
Сергій Пучков (61 рік). Цей фахівець є одним із улюбленців вболівальників «Дніпра» 80-х років. У його складі він ставав чемпіоном, вигравав срібні та бронзові медалі, Кубок СРСР. Після того, як Пучков повісив бутси на цвях, він обрав тренерську професію, в якій працює вже понад двох десятиліть. Найбільших успіхів досяг під час роботи у «Севастополі» та сімферопольській «Таврії». Перший із цих колективів він вивів у клас найсильніших, а з другим вигравав Кубок України.
Олег Таран (63 роки). Був одним із головних героїв першого чемпіонського сезону дніпропетровського «Дніпра» 1983 року, потім здобував нагороди різного гатунку. На тренерській стезі Таран запам’ятався досить плідною роботою у криворізькому «Кривбасі», з яким не тільки вигравав двічі поспіль бронзові медалі (у сезонах 1998/99 та 1999/2000), а й гідно долав фінансові труднощі. Має досвід роботи у тренерському штабі «Дніпра» у середині 90-х років.
Микола Федоренко (68 років). У ролі гравця «Дніпра» провів чотири сезони, найпам’ятливішим з яких став «золотий» 1983-й. Кольори дніпропетровської команди Федоренко захищав до середини 80-х, після чого ще пограв у Нікополі, Кіровограді та Запоріжжі. Перейшовши на тренерську роботу, він тричі (!) працював у «Дніпрі» - як тренер, так і головний тренер. В останній з цих ролей фахівець очолював дніпропетровську команду впродовж двох з половиною років – з сезону-1999/2000 до першого кола 2001/02 включно.
Сергій Ковалець (54 роки). За дніпропетровську команду грав у другій половині 90-х років, провівши в ній один із кращих своїх періодів кар’єри гравця. Двічі вигравав з «Дніпром» бронзу чемпіоната України та грав у фіналі Кубка країни. Досвід співпраці з такими знаними фахівцями, як Іштван Секеч, Валерій Лобановський, Бернд Штанге, Мирон Маркевич та Віталій Кварцяний нині допомагають Ковальцю у тренерській діяльності. Він вдало працював із молодіжною збірною України, київською «Оболонню», «Олександрією», а також має досвід роботи у Словаччині та Литві.
Руслан Костишин (46 років). З іменем цієї людини пов’язані успішні виступи «Дніпра» у перше десятиріччя 2000-х. Дніпропетровська команда під орудою Євгена Кучеревського була на видноті у чемпіонаті України та наробила галасу у єврокубкових турнірах тієї пори. Повісивши бутси на цвях, Костишин вирішив спробувати себе у ролі тренера, розпочавши новий етап кар’єри в аматорському «Колосі» із Ковалівки. З ним він проторував шлях до УПЛ і навіть пограв у єврокубках. Останніх півтора роки трудився у казахстанському клубі «Аксу».
Список можливих кандидатів на роль головного тренера «Дніпра-1» із числа колишніх гравців та тренерів «Дніпра» можна було б продовжити, адже таких достатньо. Скажімо, із старої гвардії це Олександр Лисенко, В’ячеслав Грозний, із нової - Максим Калиниченко. Хто зна, можливо хтось із вищеназваних фахівців й справді розглядається як вірогідний наступник Олександра Кучера, якого поки що тимчасово замінює в.о. головного тренера Валерій Городов. Втім, часто трапляється так, що приставка «в.о.» змінюється на роль повноправного керманича.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
