— Пане Чеферін, 15 вересня ціла купа легенд футболу збереться на благодійний матч для допомоги районам у Стожицях, що постраждали від повені. Як з'явилася ідея це організувати?
— Коли ми побачили ту ситуацію, яка склалася в Словенії, ми відразу ж перерахували допомогу в 300 тис. євро, які УЄФА має напоготові для таких випадків. Половина пішла до Червоного Хреста, а половина — до Карітасу (Міжнародна конфедерація католицьких благодійних організацій. — Прим. ред.).
Щодо матчу зірок, то ми влаштовуємо подібні заходи і в інших країнах — членах УЄФА. Я вирішив, що матч може принести чимало додаткових коштів для допомоги постраждалим, а також стати позитивом для країни. Чимось прекрасним, що не так часто трапляється в Словенії, Європі та світі. І, схоже, це буде чимось дуже приємним, адже гравці перебувають у доброму гуморі. Наприклад, зірки великого футболу, які вигравали «Золоті м'ячі», на два дні сіли на дієту, тому що намагаються набрати форму... Це дуже цікаво. І мені особисто теж.
— Ви самі будете грати?
— Ні, така ідея мені не подобається. Я не хочу через свою посаду корчити із себе футболіста й очікувати, що футбольні легенди гратимуть на мене. Буду радий подивитися поєдинок із трибун.
— Усі квитки вже розкуплено?
— Їх розкупили миттєво. Навіть 500 VIP-квитків по 100 євро. Про інші взагалі не йдеться. Квитки на жоден матч збірної Словенії не розкуповували так швидко.
— На яку суму потенціальної допомоги постраждалим ви розраховуєте?
— Я був би здивований, якби не зібрали близько 3 млн євро (остаточна сума, озвучена після закінчення матчу, склала понад 3,5 млн євро. — Прим. ред.).
«Обмеження зарплат у футболі збільшить, а не зменшить конкуренцію»
— 3 млн євро! Це велика сума. Але, скажімо, таку суму найкращі футболісти заробляють за місяць-два. Я не хочу применшувати значення цієї допомоги — лише відзначаю розмір зарплат у футболі. Коли ми розмовляли шість років тому, ви вперше згадали про можливість запровадити обмеження зарплатні гравців. Але відтоді мало що змінилося в цьому напрямку. Ви здалися, чи обмеження ще залишається у ваших планах?
— Я все ще думаю, що нам доведеться це зробити. Однак багато в чому це залежить від Європейської комісії. Класичний ліміт розміру заробітної плати заборонений європейським законодавством, тому без участі ЄС нам довелося б якось обходити це правило. Проте ми багато говоримо про це з Єврокомісією, тому що переконані, що таке обмеження не зашкодить конкуренції, а навпаки — посилить її.
У спорті правила трохи інші, ніж деінде. Якщо в будь-якій іншій галузі ліміт заробітної плати веде до обмеження конкуренції, то у футболі саме за допомогою нього конкуренцію можна було б підвищити. Без таких обмежень найбагатші клуби зможуть купувати найкращих гравців, і конкуренція буде меншою, що може стати проблемою для футболу.
— Ви б сказали, що таке рішення є великою проблемою?
— Я б так не сказав. Мені здається позитивним, що переважна більшість клубів погоджується із цим наміром. Коли я говорив про обмеження зарплатні й сум для придбання футболістів, зі мною погоджувалися і маленькі клуби, і середні, і навіть великі. Навіть ті клуби, які постійно звинувачують у зайвих витратах. Врешті-решт, усі приходять у футбол заробляти гроші. І це не в чиїхось інтересах — починати конкурувати з невиправдано високими сумами.
«Історія із Саудівською Аравією буде недовгою»
— Чи можна сказати, що обмеження зарплат у той час, коли Саудівська Аравія засипає зірок футболу неймовірними сумами грошей, узагалі можливе без ризику додаткового відтоку футболістів?
— Думаю, ця історія із Саудівською Аравією буде відносно недовгою. Я вже кілька разів говорив, що, на мою думку, це неправильний підхід до розвитку футболу. Залучаючи футболістів, які практично завершили кар'єру в Європі, ви не розвиваєте власний футбол. Китай робив те саме багато років тому, але його збірна все одно не змогла кваліфікуватися на чемпіонат світу. Тому я не маю зважати на дії будь-якої національної ліги — я буду відстоювати свою позицію.
— Однак Саудівська Аравія почала купувати європейських зірок зовсім іншого рівня, ніж Китай свого часу. Вони придбали кілька найвідоміших імен, у тому числі нинішнього володаря «Золотого м’яча» Каріма Бензема, одного з найкращих гравців усіх часів Кріштіану Роналду...
— У певному сенсі ми дійсно можемо говорити про інший рівень, принаймні з точки зору імен виконавців. Але це той самий рівень грошових сум. Карлос Тевес, який був дуже відомим футболістом, мав на той момент 100-мільйонний контракт у Китаї. Напевно, сьогодні цифри трохи вищі, але я не бачу, щоб такі молоді зірки, як Ерлінг Голанд чи Кіліан Мбаппе, були зацікавлені в переході до чемпіонату Саудівської Аравії.
— Кого з футбольних зірок, які залишили Європу цього року, вам буде бракувати найбільше?
— Я б не сказав, що буду за кимось сумувати. Наступного тижня стартує Ліга чемпіонів, усі чекають на неї. У квітні я прочитав лекцію про футбол у Гарвардському університеті в США, на якій були присутні 400 студентів і викладачів. І коли я їх запитав, хто стежить за європейським футболом, руки підняли 397. Троє сказали, що стежать за MLS, американською професійною футбольною лігою. Один із трьох був одягнений у футболку мюнхенської «Баварії».
Тому європейський футбол справді чудовий. Наші дослідження показують, що у футболі люди стежать за двома речами — за своїм клубом чи національною командою та за змаганнями. Наприклад, ви можете стежити за «Олімпією» з Любляни, чемпіонатом Словенії, Лігою чемпіонів і збірною Словенії. Якщо ваш улюблений гравець вирушить на Марс, ви більше не будете стежити за ним. Такі новини цікаві лише в трансферний період. Чи можете ви сказати мені, в який саудівський клуб перейшов Бензема?
— Зізнаюся, не запам'ятав. Може, «Аль-Ахлі» чи «Аль-Хіляль»? Я не впевнений (правильна відповідь — «Аль-Іттіхад». — Прим. ред.).
— А де він грав раніше?
— У мадридському «Реалі».
— От бачите, відповіли — як вистрілили. Це суть того, що я хочу вам сказати.
— А який вплив мають країни Перської затоки на футбол?
— Звичайно, вони мають певний вплив. Але важливо: три клуби вже є власністю держави. Також вплив мають американські бізнесмени, які через фінансові фонди контролюють багато клубів. Вплив мають і європейські корпорації. Adidas, наприклад, є співвласником «Баварії». Країни Перської затоки поки що далекі від вирішального впливу на футбол. Серед найбільших європейських клубів, особливо в Англії, є кілька американських власників.
«Неприпустимі запрошення та пропозиції?»
— Чи отримували ви нещодавно неприпустимі пропозиції чи запрошення від представників країн Перської затоки, від яких вам довелося відмовитися?
— Жодних пропозицій чи запрошень. Згадується, що Саудівська Аравія дуже хотіла прийняти фінал Ліги чемпіонів, або щоб їхні клуби навіть грали в Лізі чемпіонів, але я про це завжди дізнавався через якихось посередників. Особисто мені ніхто нічого не пропонував. Іноді я читаю в дуже «надійних» ЗМІ, що ми вже обговорюємо якусь нісенітницю. Ліга чемпіонів проходитиме в Європі, у ній братимуть участь команди з країн — членів УЄФА. Про інші варіанти ми навіть не говорили.
— Але ви допускаєте можливість проведення фіналу Ліги чемпіонів, наприклад, в Ер-Ріяді?
— Поки що не бачу жодного шансу. Одного разу в інтерв'ю в Нью-Йорку журналіст запитав мене, мовляв, чи допускаю я можливість, що за 20 років фінал буде проходити тут? Я відповів, що, звичайно, допускаю таку можливість. Але я б сказав те саме, якби індонезійський журналіст запитав мене про можливість фіналу в Джакарті.
Наступного дня я читав підсумки інтерв’ю та заголовки в європейських ЗМІ про те, що фінал Ліги чемпіонів 2026 року відбудеться в Нью-Йорку. Тому я цього разу відповідаю, що зараз я не допускаю такої можливості, але за 20 років багато що може статися. Напевно, я вже не буду на цій посаді за 20 років.
«Коли ти вже точно не знаєш, кому належить клуб…»
— Наразі все поширенішою стає практика, коли різні фонди або компанії одночасно володіють кількома клубами в різних країнах і в різних лігах. Чи не занадто велика концентрація такої власності, і чи вважаєте ви, що потрібно вжити заходів?
— Для мене це одне з найважливіших питань європейського футболу на даний момент. Так зване мультиклубне володіння, одночасне володіння кількома клубами, не заборонене, але якщо два клуби одного власника кваліфікуються на той самий європейський турнір, вони не можуть грати між собою.
З усіма цими випадками, коли ви точно не знаєте, хто є власником і де власність може бути прихована, ми постаємо перед питанням, що краще — повна заборона, щоб уникнути ризику матчів між клубами з прихованими зв’язками власності, чи дозвіл таких матчів з одночасним введенням жорстких правил, за якими це допустимо. Навіть сьогодні ми часто зустрічаємо ознаки того, що два клуби пов’язані формою власності, але це зроблено настільки майстерно, що довести такий зв’язок дуже важко.
Мушу сказати, що я ще не маю остаточної відповіді. Ми почали про це говорити. Але це дуже актуальне питання. Зараз є великий інтерес до інвестування у футбол, і ми не хочемо відлякувати інвесторів зайвими заборонами. З іншого боку, ми маємо дбати про збереження довіри до змагань.
«Росія буде виключена з європейських футбольних змагань до кінця війни»
— Російський газовий гігант «Газпром» 10 років був спонсором Ліги чемпіонів та інших турнірів під егідою УЄФА. Ви розірвали спонсорський контракт за кілька днів після нападу Росії на Україну. Чи не було це надто пізно?
— Це просто треба було зробити як свого роду символічний акт. Невдовзі після початку війни на стадіонах, де сотні мільйонів людей дивляться матчі, ми демонструємо рекламу цієї компанії... Мені шкода, що так сталося, але ми повинні були це зробити. Проте факт, що найбільше із цього приводу галасують ті, хто досі купує газ у цієї компанії.
— Вам все ж не здається, що якість спонсора можна було розглянути ще до початку війни?
— Ні, це мені здається чистої води популізмом. Ви знаєте, Європа теж не є чемпіоном світу з прав людини, і ми це добре знаємо. А популісти, які зараз волають про те, із ким не варто мати справу, роблять це виключно для самопіару. Ми повертаємо 97 відсотків усіх зароблених грошей у футбол, і я зроблю все, щоб цей вид спорту розвивався далі, у всій Європі.
Я не буду перераховувати інших спонсорів чи інші компанії в Європі, але багато хто так чи інакше критикується. І тоді постає питання, із ким можна вести бізнес. Люди хотіли б, щоб ми вкладали у футбол якомога більше, але при цьому не брали грошей практично ні в кого. Як сказав мені президент одного з англійських клубів, уболівальники хочуть найдорожчих гравців і найдешевші квитки. Просто таке трохи важко поєднати.
— До якого часу Росія буде виключена з європейських футбольних змагань?
— До кінця війни.
«Із Луїсом Рубіалесом кілька разів говорили про його неадекватний вчинок»
— Президент федерації футболу Іспанії Луїс Рубіалес подав у відставку минулого тижня після того, як кілька тижнів заперечував свою провину та намагався применшити важливість того, що поцілував гравчиню іспанської збірної Дженні Ермосо. Ви мали до цього якесь відношення?
— Ми говорили з ним кілька разів. Його вчинок був недоречним і нерозумним, тому він не зміг врешті-решт виграти цей бій. Він не міг залишитися. Ми кілька разів розмовляли, і я вважав, що для іспанської федерації буде краще, якщо він піде у відставку. Однак наскільки вирішальною була моя порада, я сказати не можу.
— «Нам доведеться щось змінити», — сказали ви нещодавно в інтерв'ю виданню L'Equipe щодо ставлення до жінок у футболі. Ви можете сказати щось конкретніше?
— В основному ми говорили про те, що нам потрібно створити кодекс, який би чітко встановлював межі прийнятної поведінки та визначав наслідки, коли ти переступаєш ці межі. Те, що зробив Рубіалес, було, як я вже сказав, недоречним і нерозумним. Але коли я читаю, що це кримінальний злочин... Мені як адвокату у кримінальних справах це здається абсолютно нелогічним. Це ви, журналісти, вивели цю історію на такий рівень. У кожній справі жінки важливі. У мене, наприклад, три доньки й дружина, і я не проти ввести чоловічу квоту вдома (сміється).
З одного боку, нам конче потрібно більше жінок у футболі, а з іншого — їх непросто там знайти. В Європі у нас лише три жінки — президенти національних футбольних асоціацій. Із 52-х. Жінок у футболі дуже мало. Я сподіваюся, що скоро ми збільшимо кількість місць, зарезервованих для жінок, в органах УЄФА.
— Головний тренер жіночої збірної Словенії Борут Ярк також нещодавно подав у відставку, але тривалий час заперечував звинувачення, які були висунуті у відкритому листі гравчинь команди. Вони звинувачували керівництво ФСС у неадекватному та принизливому ставленні до них. Як ви прокоментуєте події в Словенії?
— Це питання, очевидно, вирішив Футбольний союз Словенії. Мені важко коментувати всі події в кожній футбольній асоціації, не знаючи всіх фактів. Як правило, журналістам притаманне все коментувати, перш ніж вони дізнаються всі факти. Журналістам та політикам. Я говорив із президентом ФСС про відставку тренера, і, на мій погляд, із цією відставкою історія повинна завершитися. Як усе буде розвиватися далі — питання до футбольного союзу, а не до мене.
«Майбутній президент УЄФА повинен мати таку саму зарплату, як у мене»
— Чи вважаєте ви, що гравчині жіночої збірної заслуговують на такі самі умови, як гравці чоловічої? Чоловічі збірні орендують для виїздів чартери, тоді як жіночі змушені користуватися втомливими регулярними рейсами. Так, наприклад, нещодавно розповідала N 1 представниця жіночої збірної Домініка Чонч.
— З одного боку, я згоден із занепокоєнням, але з іншого — ще із часів, коли я сам був президентом Футбольного союзу Словенії, я знаю, скільки він інвестує у футбол і як важко знайти гроші на все. Для ілюстрації скажу: на останньому чоловічому чемпіонаті Європи, 2021 року, ми отримали надзвичайно великий прибуток. Минулого року в Англії ми провели найуспішніший чемпіонат Європи з футболу серед жінок і все одно зазнали великих фінансових втрат. Однак я називаю це не втратами, а інвестиціями.
Я не хочу коментувати цей конкретний випадок у Словенії, тому що я не володію інформацією, скільки грошей є у ФСС. Збірна U-21 і молодші, імовірно, також користуються звичайними рейсами. Чи молоді люди менш цінні, ніж старші? Я просто хочу сказати, що все це не чорно-біле. Ми постійно покращуємо умови для жіночого футболу. Жіночий футбол розвивається в геометричній прогресії, і це чудово. Ми вклали багато грошей у його розвиток, і я вважаю, що це спорт майбутнього. Я завжди кажу спонсорам і власникам телевізійних прав, що варто інвестувати в жіночий футбол зараз, поки він не став надто дорогим, так само, як чоловічий футбол став занадто дорогим для більшості інвесторів.
З іншого боку, ми всі маємо пам’ятати, що поки що всі змагання, окрім чоловічих збірних, є збитковими або виходять у нуль. Весь інший футбол фінансується за рахунок прибутку від змагань серед чоловіків. Дивіться, потенційний президент УЄФА повинен мати абсолютно таку саму зарплату, як у мене. Ваш колега-журналіст повинен отримувати стільки ж, скільки й ви. УЄФА є першою спортивною організацією у світі, яка отримала сертифікат EqualPay. Тут немає різниці в оплаті за статтю. У ситуації, коли інвестиції постійно йдуть, а прибутку немає, ринок певною мірою також повинен визначати умови. Багато хто забуває, що жіночий футбол — це молодий вид спорту, і йому потрібен певний час, щоб стати хоч трохи фінансово стійким.
«Це злочинці, ідіоти, яким байдуже, якщо збірна програє»
— Літо ознаменувалося смертю вболівальника АЕКу в сутичці з прихильниками загребського «Динамо». Греки вимагали виключення «Динамо» з єврокубків, але закінчилося все тим, що його вболівальникам заборонили відвідування виїзних матчів. Як ви вважаєте, це адекватне покарання?
— Так вирішила наша комісія з безпеки, і я із цим згоден. «Динамо» (Загреб) як клуб узагалі не було залучене до дисциплінарної справи. Ми ухвалили рішення на підставі висновків спецслужб. У конкретному випадку трагічної події «Динамо» як клуб навіть не знало, що ця група вболівальників поїхала до Афін. Це злочинці, які організувалися, приїхали в Афіни за два дні до гри і зробили те, що зробили. Чи було б правильно покарати клуб і 99,9% невинних уболівальників через кількох ідіотів, які зараз у в'язниці? Звідки в клубі могли знати, що якісь хулігани і злочинці сіли в орендований мікроавтобус о другій годині ночі й поїхали в Грецію? От, наприклад, група словенців зробить щось подібне, а потім вимагатимуть відставки прем’єр-міністра та президента країни?
— Що стосується хуліганства у футболі, то сьогодні ситуація, звичайно, краща, ніж десятиліття тому. Але насильство, расистські, гомофобні та націоналістичні спалахи все ще регулярно бувають. У вас є план, як із цим покінчити?
— Так, ми зараз нарешті через пару трагічних подій, які сталися, почали активно говорити про це з європейськими країнами. У цьому нам потрібна допомога держав. Я говорив про це, наприклад, із хорватським прем'єр-міністром. Вони сповнені рішучості зупинити це. У разі фіксації будь-яких расистських, устаських або подібних символів і вигуків ці люди будуть вилучені зі стадіону та отримають заборону на відвідування футбольних матчів. Так має бути всюди, на мій погляд. Нам потрібно уніфікувати правила для всієї Європи. В УЄФА ми багато бачимо і знаємо, але можемо зробити трохи більше. Караємо тільки клуб чи збірну, але цього недостатньо, тому що є ідіоти, яким байдуже, що їхня збірна програє. На матчі вони ходять лише для демонстрації своєї ідіотської сутності.
На мою думку, ми можемо бути набагато ефективнішими у взаємодії з державною поліцією. Після подій у Греції хорватська поліція діяла дуже професійно, як і поліція Чорногорії та Албанії. Вони постійно стежили за тим, що відбувається, й інформували грецьких колег. Це погано, що має статися щось таке, щоб ми всі разом прокинулися. Але я думаю, що ключовим є те, що ми маємо допомогу держав у вжитті запобіжних заходів. Якщо країни нам не допомагатимуть, нам нічого не залишиться, окрім як карати збірні.
«Якщо дії фан-груп будуть занадто агресивними, ми будемо змушені залишати стадіони без уболівальників»
— Але ж це правда, що деякі фан-групи практично схожі на армії, що вони мають певну підтримку та захист поліції. Часто буває важко достукатися до людей, які є головними ініціаторами та організаторами таких акцій.
— Це правда, як ми знаємо, у деяких країнах лідери фан-груп дуже впливові. Оскільки їх багато, вони мають певну політичну владу. Вони можуть вплинути на результат виборів, беруть участь у протестах... Як було сказано, ми зв'язуємося з офіційними представниками країн, коли діємо. Якщо одна з країн не зможе адекватно відреагувати, якщо захист фанатських груп буде занадто сильним, ми будемо змушені залишити стадіон без уболівальників. І це незабаром може статися з деякими клубами та збірними. У цьому випадку 99% уболівальників доведеться подумати, чи вважають вони прийнятним те, що їх позбавляють права перегляду матчів. Я сподіваюся, що тиск громадської думки на політиків буде настільки великим, що в результаті щось зміниться. Більшість людей не є расистами, нацистами чи хуліганами. Просто ті найгучніші. У суспільстві завжди найгучнішим є негатив.
— Завдяки цифровим медіа та соціальним мережам із миттєвими новинами в людей стає все менше можливостей концентрувати увагу на чомусь одному. Як ви думаєте, чи настане момент, коли через це доведеться коригувати правила футболу? Може, скоротити ігровий час, забезпечити більшу кількість голів?
— Ні, футбол прекрасний такий, який він є. Щороку за ним стежить принаймні на 20% більше людей. Це правда, що ми всі стали трохи ледачішими, трохи «миттєвішими». Я також серджуся на себе за те, що постійно перевіряю деякі онлайн-ЗМІ, щоб побачити, чи є там щось нове. Раніше ми чекали вечірніх звітів, завтрашньої ранкової газети... Люди насправді хочуть усе коротшої й коротшої інформації. Але я переконаний, що футбол, як і раніше, чудовий. Яку пристрасть він усе ще викликає в дітей! Я спостерігав за п'ятирічним уболівальником «Вест Гему», який не міг стримати сліз, коли його клуб виграв Лігу конференцій. Сказати, що дітям футбол уже нецікавий, неправильно. Загалом футбол прекрасний такий, який він є, й у нас немає жодних причин його змінювати.
«Я пройшов курс користування дефібрилятором»
— Чи є зараз гра головою необхідною частиною футбольного дійства?
— Так, це абсолютно необхідна складова футболу. Я знаю, що деякі дослідження вказують на певні проблеми. Треба сказати, що я мало цим займався, тому що цим займаються медичний комітет і футбольний департамент, який очолює Звонімір Бобан. Я вважаю, що ці дослідження слід адаптувати до сьогодення. Коли я сам був молодим, ми грали у футбол промоклим під дощем м’ячем, який важив не менше 5 кг. Сьогодні м’ячі інші, легші. Забороняти гру головою, на думку наших експертів з футболу та охорони здоров’я, безглуздо.
— Але це вже відбувається в дитячих змаганнях у деяких країнах. В Англії та Сполучених Штатах дітям молодшого віку заборонено грати головою. У своїх рекомендаціях УЄФА також радить обмежену частоту гри головою під час тренувань. Проблема полягає не тільки в сильних ударах по голові, які можуть викликати струс мозку, а й у повторних легких ударах, які можуть спровокувати зміни в мозку. А дослідження показують, що футболісти мають підвищений ризик розвитку деменції.
— А як щодо боксерів? А як щодо американського футболу?
— У всякому разі, хокей теж проблематичний.
— А як щодо баскетболу? У баскетболі проблема ударів по голові не дуже яскраво виражена. Але є інші проблеми, наприклад, дефекти хребта тощо. На мій погляд, те, що нас має більше хвилювати і чим ми намагаємося більше займатися, — це проблема перевантаження організму та раптових зупинок серця у футболістів. Це найбільша проблема зі здоров'ям у футболі на даний момент. Через це спортсмени вмирають миттєво. У нас зараз іде нова кампанія, під час якої ми навчимо всіх, як користуватися дефібрилятором, щоб мати змогу допомогти не тільки гравцям і суддям, а й глядачам. Я сам проходив цей курс і вважаю, що це справді ключові знання.
— Чому ви досі не допускаєте додаткових замін при струсі мозку, заміни гравця, якщо він отримав сильний удар по голові?
— Бо важко зрозуміти, справді він сильно вдарився головою чи ні. На чемпіонаті світу в Катарі, де такі заміни були дозволені, згідно з нашим аналізом, кілька разів траплялося, що футболіст «вдарився головою», коли він втомився, а його команда вже не мала заміни. Однак згодом повтори показали, що удару по голові не було взагалі. Важко допустити хоча б один виняток. А як щодо травми коліна? Хребта? Щиколотки? У разі травми завжди можна провести звичайну заміну. Ми збільшили їхню кількість із трьох до п'яти. За правилами у футболі немає тимчасових замін.
«Відміна створення Суперліги стала однією з найважливіших подій у футболі»
— Ваше найбільше досягнення — це припинення проєкту Суперліги, наміру 12-ти найбагатших європейських клубів створити закриті змагання. Ви також ставите цю заслугу на перше місце для себе?
— У принципі, я не люблю розповідати про свої досягнення, у потоці справ, якими ми займаємося щодня, я також не маю часу аналізувати. Безумовно, це була одна з найважливіших подій для футболу. Так кажуть усі. Футбол не був би таким, як зараз, якби цей проєкт, цю божевільну ідею не зупинили.
— Як ви вважаєте, чи ця ідея зараз мертва, чи вона все ще чекає на нову можливість?
— Я не бачу можливості для цієї ідеї, принаймні в найближчі 20—30 років. Що буде далі, передбачити дуже важко.
— Зараз Ліга чемпіонів теж певною мірою стала Суперлігою. Національним чемпіонам із невеликих країн дуже важко туди пробитися. Ви не вважаєте, що в Лізі чемпіонів варто грати лише чемпіонам?
— Я вже сказав в інтерв'ю L'Equipe, що той, хто стверджує, що Ліга чемпіонів чимось схожа на Суперлігу, не знає або не хоче знати футбол. Чемпіон будь-якої країни має можливість потрапити до Ліги чемпіонів. Зараз у Лізі чемпіонів грають 32 команди, а в наступному сезоні їх буде 36. Отже, відкриваються чотири додаткові можливості.
Однак для того, щоб пройти кваліфікацію, необхідно перемагати в ній, що логічно. Але якщо порівняти із закритою Суперлігою... Минулого року «Марібор» програв усі матчі кваліфікації до єврокубків, але отримав мільйон євро від УЄФА. Система, яку запровадив УЄФА, підтримує весь футбол. У Суперлізі буде 12 клубів, які ніколи нікого туди не пустять. Як ви можете це порівнювати, я не знаю.
«Чи варто протягувати фіктивного претендента? Я б не зміг уранці подивитися на себе у дзеркало»
— Я цілком усвідомлюю важливі відмінності. Я просто кажу, що зважаючи на назву змагань, навіть чемпіони з менших країн могли б мати більше шансів потрапити в Лігу чемпіонів...
— Дозвольте відповісти порівнянням. У цьому випадку Європарламент також є певною мірою Суперлігою, тому що словенці не можуть мати стільки ж депутатів, скільки німці. Так воно й є — одна країна менша, має менший ринок і мусить мати меншу кількість місць, ніж у великих країн. Але УЄФА — це не закрита система і, поки я на цьому місці, ніколи такою не буде.
— У квітні вас обрали на новий чотирирічний термін, й у вас не було конкурента, опонента на виборах. Вам би хотілося його мати?
— Мені байдуже. Коли мене про це питають, я всім кажу, щоб самі приходили. Я не буду шукати претендента. Кандидатуру мають підтримати три національні футбольні асоціації. Наскільки я знаю, людина, яка не займається футболом, їздила Європою, намагаючись зібрати достатню підтримку, але врешті-решт не отримала підтримки навіть у своїй країні. Здається, люди задоволені моєю роботою.
— Чи не було б краще для видимості демократії, якби у вас був серйозний опонент?
— Мені не важлива видимість демократії, мені важлива демократія. А демократія полягає в тому, що кожен може запропонувати свого кандидата. Люди, особливо на Заході, надто стурбовані видимістю демократії. Я неодноразово чув висловлювання, що було б розумно мати суперника. Чи варто приводити фіктивного претендента? Якби я це зробив, я б не зміг дивитися в дзеркало вранці.
— Ви вже визначилися, чи балотуватиметеся знову за чотири роки на останній термін, протягом якого можете обіймати цю посаду через ліміт?
— Важко сказати. Життя навчило мене, що за рогом завжди чекає щось нове та цікаве, тож прогнозувати на чотири роки наперед дуже невдячна справа. А може, я теж забобонний. Наразі я все ще люблю свою роботу, хоча за останні роки в нас було більше кризових моментів, ніж за всі попередні 60 років існування УЄФА разом узяті.
«Життя, як у Джеймса Бонда»
— Чи змінилися ви за ті сім років, що обіймаєте посаду президента УЄФА?
— Не думаю, що я особисто змінився. Але я дуже змінив свій спосіб життя. Я практично щодня в літаку. Наступного тижня я, наприклад, їду в Андорру, звідти — у Хорватію, потім — на Кіпр, із Кіпру — в Ізраїль. Я практично живу, як якийсь Джеймс Бонд. Життя динамічне, часом виснажливе. Але — мені добре платять за те, що я роблю, мені це подобається, і немає причин скаржитися на втому.
— Вас постійно запитують про словенську політику. Просто теоретично, якби ви могли вибирати, — вам ближча посада прем’єр-міністра чи президента країни?
— Важко сказати. З одного боку, прем’єр-міністр має значно більше повноважень приймати рішення, але в нинішній системі з коаліціями це дуже складне завдання. З іншого боку, президент країни не має багатьох формальних повноважень, але має певну моральну владу. Мене не цікавить ні те, ні інше.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
