Карпати оголосили про створення скаутського відділу, начальником якого став Анатолій Пташник. Під його керівництвом на посаді селекціонера буде працювати Михайло Кополовець.
Сайт «Український футбол» поспілкувався з Михайлом про його роботу у Карпатах.
«Працювати з Мироном Маркевичем – це для мене джекпот»
– Михайло, розкажіть, як вам працюється в Карпатах на посаді функціонера?
– Я щасливий тут працювати! Мені дуже подобається атмосфера, тренери. Працювати з Мироном Богдановичем [Маркевичем] – це для мене джекпот. Мене дуже класно прийняли.
– Як ви отримали запрошення до Карпат?
– Ми зустрілись з Мироном Богдановичем на благодійному матчі. У цей час він якраз приймав Карпати, ми з ним поговорили. Йому потрібна була людина у селекційну службу, він запропонував мені посаду і я погодився. Мені було без різниці, ким працювати у Карпатах. Я дуже вдячний Мирону Богдановичу, що маю змогу працювати у чудовому колективі і потужному проекті.
– Розкажіть, чим ви займаєтесь на посаді селекціонера?
– Моя ціль – щоб в Карпатах грали футболісти, які розуміють історію, традицію та вболівальників Карпат. Це повинні бути характерні люди. Я переглядаю багато матчів закарпатських молодих футболістів, це для них великий шанс.
– Ви переглядаєте матчі тільки молоді?
– Ні, я можу переглядати і матчі УПЛ, Першої та Другої ліг. Директор селекційного відділу Анатолій Пташник ставить задачі: на який матч мені їхати, і якого футболіста переглядати. Селекційна група займається не тільки переглядом потенційних новачків, а й суперників, щоб зробити аналіз гри. Мені дуже цікаво працювати в Карпатах, тут я набираюсь великого досвіду.
«Треба започаткувати традицію, – щоб ходити в церкву командою»
– Що цікавого ви почерпнули в Мирона Маркевича?
– Мені подобається, як він поводиться з футболістами. Нема ніякого кіпішу. Мирон Богданович завжди дуже спокійний, навіть, якщо команда грає не так, як того хочеться, він ніколи не кричить.
У мій час було навпаки. Якщо футболісти погано грали, то тренер кричав так, що у роздягальні стільці літали. А Богданович більш інтелігентний.
– Розкажіть якісь випадки із вашої ігрової кар’єри, коли тренери емоційно реагували на погану гру.
– Це було більше за часів моєї юнацької кар’єри та в Закарпатті. Михайло Іваниця був дуже емоційним, міг і бутсу кинути. Зараз у футболістів інший менталітет і на них не можна кричати, а то ще розклеються та пропадуть на три тижні. Наше покоління було більш стійким психологічно.
– Якщо б нинішні Карпати грали в УПЛ, то за яке б місце боролись у цьому сезоні?
– Я впевнений, що Карпати були б сьогодні у трійці призерів.
– Коли Динамо минулого сезону погано грало, то ви казали, що їм треба ходити в церкву. Чи є в Карпатах така традиція?
– Колективно – ні, але хлопці ходять в церкву. У нас всі гравці та тренери віруючі. До речі, ви подали гарну ідею, треба започаткувати традицію, – щоб ходити в церкву командою.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
