– Скільки разів передивлялися свій гол?
– Я відразу після матчу всю гру дивився – повністю: перший, другий тайми. Потім моменти. Рази три-чотири дивився. Дивишся – і приємно.
– Ви були в академії Динамо. Часто журналісти притягують за вуха, що від цього матч стає принциповішим. У вашому випадку так було?
– Та ні, не було. Я був там в дитячому віці. Звісно, хотілося перемогти, забити. Тим паче, я на домашній арені ще не забивав. І загалом, що може бути краще, ніж забити і перемогти Динамо? Не можу уявити навіть. Тільки єврокубки. Я мріяв про це. Мрії, як-то кажуть, збуваються. Не було принциповості, лише бажання проявити себе, спробувати свої сили з їхніми футболістами.
– Кажуть, у вас на полі була суперечка з Краваєвим, мовляв він назвав вас селюком, колгоспником. Правда?
– З Караваєвим – ні. З Дубінчаком таке на початку було. Я на емоціях був, заведений. Але я кричав не в бік гравців Динамо, а до судді. А Дубінчак щось там сказав типу: «Селюче, закрий рота». Божечки, я й не приховую, що я з села. Караваєв нічого такого в мій бік не казав, тільки повсміхався.
– Після матчу розлетілася ваша історія про те, що перед тим, як потрапити в першу команду Нафтовика ви працювали на заводі. Як ви зараз сприймаєте той час, соромитеся ним чи пишаєтеся?
– Мені тут немає чого соромитися. Так, у мене був такий період в житті, що треба було заробляти гроші і я заробляв їх не футболом. Я не хотів в 18 років у батьків гроші брати. Тому грав за Нафтовик-2 і сказав тренеру, що хочу працювати. Я цього не соромлюся, це моє життя, етап, який треба було пройти. Після цього ти ще більше цінуєш все те, що зараз маєш, – сказав Суханов під час інтерв'ю для XSPORT.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
