Минулого сезону Зоря могла претендувати навіть на чемпіонський титул, якби збіглися обставини. Але старт нової кампанії команда відверто провалила. Не змогла пройти кваліфікацію ЛЄ, а у чемпіонаті розташувалася в зоні вильоту.
Я зовсім не вірю, що ситуацію можна виправити. Думаю, що вперше за багато років Зоря залишиться без єврокубків на наступний сезон і матиме статус середняка. Дуже багато проблем, які швидко не вирішити.
Геллер не вгадав із тренером
Раніше президент Зорі постійно вгадував із наставником. Довірив Вернидубу, коли той ще був повним ноунеймом і мав за плечима тільки роботу асистентом. За 9 років Юрія Миколайовича команда стала одним із грандів України та пограла в єврокубках. Потім дуже вдало прийшов Віктор Скрипник. Турнірні позиції команди тільки покращилися. Лише дивом у сезоні 2019/20 команда не виграла срібні нагороди в УПЛ. Призначення Патріка ван Леувена вийшло не менш вдалим. Вважаю, що весною Зоря була найкращою за якістю гри в УПЛ. Просто не вистачило глибини складу, щоб претендувати на щось вище, ніж друге місце. Робота нідерландського тренера не залишилася непоміченою – він пішов на підвищення.
А ось запрошення Ненада Лалатовіча себе не виправдало. Зоря втратила не тільки результат, але і гру. Ні тренерських ідей, ні розуміння, куди рухається команда. Все було дуже невиразно. Відставка серба стала питанням часу.
Влітку Геллер обирав між Лалатовічем та Кривенцовим. Тепер вже український тренер буде виправляти ситуацію. Кривенцов відомий тим, що вивів Шахтар у фінал Юнацької Ліги УЄФА. У нього тоді була дуже цікава команда – Зінченко, Матвієнко, Коваленко, Борячук, Кудрик, Арендарук, Вачіберадзе. Шкода, що не всі змогли знайти себе у дорослому футболі. Потім доволі успішно працював у Металісті 1925. Можливо, там результатів особливих не було, але проглядався чіткий малюнок гри. Команда ніколи не сповідувала «бий-біжи». У Зорі Валерію Сергійовичу потрібен час, щоб виправити ситуацію. Про щось серйозне можна буде говорити тільки після зимових зборів. Зараз же навряд чи варто чекати швидких позитивних змін.
Логістика і відмова від інфраструктури Динамо
Минулого сезону Зоря користувалася інфраструктурою Динамо. Грали домашні матчі на стадіоні імені Лобановського. Жили в академії клубу на Нивках, використовували базу в Кончі-Заспі. Все було поряд. Команда мала чудові можливості для відновлення.
У новому сезоні Зоря змінила місце дислокації – Лісний масив на базі Олімпійського коледжу імені Піддубного. Домашні матчі грають на стадіоні Лівий Берег однойменної київської команди. Тобто, з правого берега міста Зоря переїхала на лівий. Якість інфраструктури Динамо не йде в жодне порівняння з умовами, які є у коледжі Піддубного. Поля для тренування, можливості для відновлення точно кращими не стали.
Не менш важливою є логістика. Минулого року швидко вилетіли з єврокубків. Базувалися в Києві, де найдовшим маршрутом був шлях на захід України. Тоді багато клубів проводили свої матчі у столиці, або у Ковалівці. Якщо доводилося кудись їхати, то тільки в західну частину країни. Зараз же географія матчів змінилася. Доводиться їздити майже по всій країні, пересуваючись автобусом чи потягом.
Додалися єврокубки. Домашні матчі проводять у польському Любліні. Георафія матчів Ліги конференцій вражає – Ізраїль, Ісландія та Бельгія. Такі непрості роз'їзди доведеться поєднувати з матчами УПЛ. Клуб вирішив, що навіть під час єврокубків буде базуватися у Києві, а не на заході країни. Виходить, що команда дуже багато часу проводитиме у літаках, поїздах та автобусах. Часу на тренувальний процес і відновлення майже не залишиться.
Трансферна кампанія
Я розумію, що пішли Бражко та Булеца, бо права належали Динамо, – і нічого з цим не поробиш. Але навіщо відпускати капітана команди і лідера захисту Максима Імерекова? Невже не можна було продовжити контракт? Хіба він просив якісь захмарні гроші? Не було ж якоїсь категоричної позиції Імерекова, мовляв, «я хочу змінити клуб». Він ще певний час тренувався із Зорею. Були розмови про Колос. Можна було знайти аргументи для продовження контракту. Натомість бачимо, що у новому сезоні оборона Зорі зовсім не вражає.
Якщо чесно, навіть більше мене здивувала історія з воротарем Олександром Сапутіним. Після травми Дмитра Мацапури нікому не відомий гравець став основним голкіпером Зорі та зміг весною дуже добре себе проявити. Я впевнений, що до 19-річного хлопця був інтерес інших клубів. Але у Зорі прийняли найгірше рішення з усіх можливих. Сапутіна не продали, але він втратив місце в складі. Лалатовіч і потім уже Кривенцов почали ставити на два роки старшого Микиту Турбаєвського. Існував актив, за який можна було отримати хорошу суму (навряд чи ван Леувен був проти бачити Сапутіна в Шахтарі, особливо після трансферу Трубіна), або розвивати його далі, щоб ціна росла. Але... ніякого притомного рішення не з'явилося. Сапутін просто пішов у запас. Тут якусь логіку знайти дуже важко.
Десь схоже і з Русиним. Зрозуміло, що Зоря – клуб, який живе багато в чому завдяки трансферам. Нормально, коли щоліта склад суттєво змінюється. Гравці, які себе показали, продаються, а на їхнє місце беруть нових. З Русиним тягнули майже до кінця. На нього розраховували, як на лідера команди під єврокубки та чемпіонат, але також вели перемовини з Сандерлендом. Чіткої позиції не було. У підсумку Назарій був проданий, а якоїсь заміни йому так і немає. І ні туди, і ні сюди.
Ціле літо торгували Богдана Лєднєва, зрештою він став гравцем СК Дніпро-1. Футболістів, які б відразу могли посилити команду, клуб так і не підписав.
Відсутність лідера
Лідера не призначиш, лідером потрібно стати. У Зорі зараз немає гравця, який повів би за собою, став прикладом для інших, мав би авторитет у колективі. Капітанську пов'язку можна одягати кому завгодно, але це ніяк не вирішить питання лідера. Молодь, люди без досвіду, іноземці...
Раніше лідером захисту і роздягальні був Імереков. Йому за 30, мав досвід виступів за інші клуби. Знав, як підтримати молодь чи змусити її більше концентруватися на футболі. Допомагав іноземцям. З ним не продовжили контракт.
Лідером середини поля був Володимир Бражко. Це ще молодий гравець, але з хорошими якостями вожака, не боїться відповідальності. Проте він – гравець Динамо. Аналогічно із Сергієм Булецою, який за віком міг би мати таку функцію. Назарія Русина продали. На жаль, травмований Богдан Бутко. Через проблеми зі серцем тривалий час не міг грати Олег Данченко. В'ячеслав Чурко часто лікується і нестабільно грає. Антюх і Мишньов не мають лідерських якостей. Можливо, лідером стане Олександр Яцик, але він проводить на дорослому рівні тільки перший сезон.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
