Давайте одразу домовимося: ви можете погоджуватися або не погоджуватися з усім або частиною викладеного нижче, проте головне все одно полягає в іншому, і з цим аспектом навряд чи буде сперечатися будь-який футбольний уболівальник, котрий зберігає здатність до тверезого мислення – із впровадженням системи відеодопомоги арбітрам (VAR) у грі № 1 лише частково вдалося позбавитися проблем, які вона була покликана вирішити, але паралельно з цим технологічна новинка викликала ряд інших нюансів, абсурдність яких часом смішна до неподобства.
Для будь-якого вболівальника зі стажем, який пам'ятає, принаймні, футбол кінця 80-х або самого початку 90-х років минулого сторіччя, очевидно, наскільки серйозні зміни відбулися у розвитку гри за минулі три із лишком десятиліття. Деякі з них стали абсолютним благом для ще більшої популяризації видовища – як то його широке висвітлення через телебачення, а також ребрендинг з певною трансформацією низки турнірів, до прикладу, англійської Прем'єр-ліги або Ліги чемпіонів УЄФА.
Але є ще одне, причому далеко не таке очевидне, джерело постійних новацій у футболі – внесення змін до правил гри. Абсолютно будь-який сучасний вид спорту потребує чітких та суворих правил. Основні правила беруть витоки із самого зародження тієї чи іншої гри, і саме вони забезпечують ключове розуміння основ процесу як для його учасників, так і для глядачів.
Свої правила є у тенісі, регбі, хокеї, баскетболі, крикеті тощо. Скрізь із часом в них вносяться свої коригування, але у футболі, мабуть, останні нововведення аж надто випередили час, що призвело не до вирішення старих, а до виникнення купи вже абсолютно нових проблем.
Відомо, що веденням та регулюванням правил у футболі займається Міжнародна рада футбольних асоціацій (IFAB), яка була заснована у 1886 році і з того часу періодично ініціює та застосовує зміни у правилах. Тільки за останні кілька десятиліть ми бачили, як IFAB зробив низку спроб якось покращити футбол. Робилося це, зокрема, за допомогою впровадження так званого «правила шести секунд» для голкіперів, або «золотого гола» у додатковий час для більш швидкого виявлення переможця нічийного протистояння у плей-офф. Раніше були й інші нововведення, частина з яких залишилася, а деякі згодом були скасовані.
Вболівальники зі стажем зараз, мабуть, однозначно погодяться із тим, що найбільш культовою донедавна зміною у футболі було запровадження правила зворотного пасу. Вважається, що «ініціатором» доцільності таких нововведень став чемпіонат світу 1990 року, який прийнято вважати одним із найнудніших в історії.
Багато футболістів та тренерів розкритикували надмірно захисну тактику, а також затягування часу за допомогою передач воротарям, які застосовувалися командами-учасницями ЧС-1990. В результаті у 1992 році IFAB запровадив правило зворотного пасу, яке забороняє голкіперам брати м'яч у руки після усвідомленої передачі від ноги одного з партнерів по команді. Футбол після цього однозначно став набагато динамічнішим, видовищним та яскравим: побільшало забитих м'ячів, стало менше затримок часу, а сам по собі ігровий процес виявився більш плавним, послідовним та цікавим.
Але технологічний прорив, який ми всі спостерігаємо із початку «нульових» років, не міг не позначитися й на розвитку футболу. Так вже склалося, що зараз практично кожна людина на планеті живе у суспільстві, яке орієнтоване на технології. Інтернет, мобільні телефони, величезна кількість офісних та побутових приладів – ось далеко неповний перелік технологічних досягнень людства останніх десятиліть, які зараз сприймаються нами як щось зовсім звичайнісіньке.
Не дивно, що в якийсь момент ці технології постукали і в професійний спорт. Зокрема, система Hawk-Eye набула широкого поширення у тенісі, волейболі та крикеті, а згодом позитивно проявила себе і у футболі, де основною областю її застосування стало визначення факту перетину м'ячем лінії воріт.
Однак чогось подібного поки не можна сказати про горезвісну систему відеодопомоги арбітрам, тому що рішення VAR по понеділках обговорюються у вболівальницькому середовищі куди активніше, аніж більшість самих матчів, які проводяться на вихідних.
Призначення VAR полягало у тому, що ця технологія допомагатиме арбітрам максимально уникати грубих помилок. Вважалося, що використання цього нововведення та виділення додаткових рефері, яким для ефективної роботи відводиться спеціально обладнане усім необхідним приміщення, допоможе швидко, а головне якісно перевірити ключові та найбільш резонансні рішення головного арбітра у полі, якщо в цьому виникне необхідність.
Але досвід використання VAR показав: поки що питань навколо цього нововведення ще занадто багато, а головне з них полягає у тому, наскільки серйозно був продуманий процес використання технологічної новинки представниками IFAB.
Сьогодні найбільш спірними рішеннями VAR є ті, що пов'язані із визначенням перебування футболіста, котрий атакує, у офсайді. Всі ми неодноразово бачили, як на екранах телевізорів нам демонструються якісь загадкові лінії, сумнівні ракурси та розмиті стоп-кадри, які нібито дають вичерпну інформацію про долю того чи іншого епізоду.
Насправді VAR просто став додатковим джерелом скандалів. Не вірите? Тоді уважно вивчіть останню історію з англійської Прем'єр-ліги, яка перетворила на циркову виставу матч «Тоттенхема» та «Ліверпуля» (2:1), позбавивши «червоних» чистого забитого м'яча через вигаданий арбітрами на VAR офсайд.
Та й нещодавній матч української Прем'єр-ліги між «Рухом» та «Шахтарем» (1:1) є чудовим прикладом написаного вище про загадкові лінії при сумнівних ракурсах і, м'яко кажучи, далеко не найчіткішій «картинці». А в ньому, нагадаємо, бригада арбітрів скасувала гол «Руха» через нібито офсайд, що викликало низку суперечок та дебатів у вітчизняному експертному та вболівальницькому середовищі.
У зв'язку із цим до IFAB та всіх лобістів застосування VAR у його нинішньому вигляді виникає ключова претензія: чому не були передбачені труднощі, із якими в реальному житті стикається ця технологія, коли, зокрема, рішення про офсайди доводиться виносити, орієнтуючись ледве не на довжину нігтьової пластини того чи іншого футболіста? Чому численні дослідження так і не показали фахівцям IFAB, що невідповідності у технологіях, такі як недостатня частота кадрів, можуть призвести до спотворень фактичного захоплення відео?
А найбільш глобальне питання для IFAB має полягати у тому, що взагалі наразі рухає рішеннями цієї організації у питаннях «законотворчості». Зокрема, метою гри на сьогодні є збереження максимально привабливого для вболівальників видовища, чи ключовий аспект робиться на те, щоб сучасний футбол був абсолютно точним у кожному прийнятому рефері рішенні?
Зрозуміло, що прагнення зробити усі рішення в футболі максимально точними та справедливими саме по собі є правильним, але забезпечити його виконання наразі навіть за допомогою VAR, як ми бачимо, не виходить. Натомість виникають непривабливі ситуації, як у наведеному вище прикладі з матчу «Тоттенхем» - «Ліверпуль», а також численні випадки, коли початкову радість вболівальників та футболістів від факту забитого м'яча раптом перериває пауза (у деяких лігах вона ще й дуже тривала через застосування не самого якісного обладнання, що ускладнює роботу додаткових арбітрів VAR), що саме собою псує емоцію та лише надмірно «бюрократизує» ігровий процес. Не кажучи вже про часом далеко неоднозначні рішення, що слідують за такою паузою…
Не дивно, що вже і на батьківщині футболу – в Англії – вистачає прихильників скасування VAR у його нинішньому вигляді. Одним з таких є головний тренер національної команди цієї країни Гарет Саутгейт, котрий відкрито заявляє, що потрібно просто приймати рішення суддів, як це було у футболі до цього.
«Коли ви кажете, що я був у перших рядах [прихильників запровадження VAR], то це неправда. Мій перший досвід, пов'язаний із використанням технології… Ми досі не впевнені, чи був гол Джессі Лінгарда, після скасування якого ми вилетіли з півфіналу першого розіграшу Ліги націй. Мені не подобається VAR. Я вважаю, що нам потрібно просто приймати рішення суддів. Але в той же час я розумію, що ми навряд чи повернемось у світ без технологій, які є частиною ухвалення рішень. Технології ніколи не вирішували усі проблеми, і я не думаю, що існує рішення, яке допоможе досягти цього», – сказав Саутгейт.
І з коучем «трьох левів» важко не погодитись. Футбол завжди був частиною індустрії розваг, і ця тенденція повинна підтримуватись IFAB, аби не зіпсувати вболівальникам задоволення від гри, даючи хибне «розуміння», що технології покликані на допомогу не заради вирішення справді складних ситуацій, а для підвищення кількості потенційних маніпуляцій, коли той чи інший момент можна спробувати «розжувати до кісточки», якщо на те є воля та зацікавлена сторона.
Технології здебільшого – це благо для людства, але їх застосування має бути ретельно продумане та стандартизоване для усіх турнірів, будь то чемпіонат світу, АПЛ чи УПЛ. Зрештою, рішенням про правило зворотного пасу IFAB врятувало футбол та зробило його привабливим й цікавим для наступних поколінь. Вкрай важливо, щоб і зараз з VAR вдалося звернути на правильну стежку історії, а не впертись у глухий кут, яким стали, наприклад, «золотий», а потім – «срібний» голи…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
