— Ти нещодавно підписав новий контракт із «Динамо» до 2028 року. Поділися своїми емоціями від цієї події.
— Дуже щасливий. «Динамо» — мій рідний клуб, я завжди мріяв грати за першу команду. Радий, що я тут.
— Що далі?
— Закріпитися в основному складі, стабільно грати, щоб вирости в топ-гравця і поїхати грати в Європу.
— А стати чемпіоном?
— Звичайно! Я говорю про це в кожному інтерв’ю. Якщо ми не візьмемо чемпіонства в цьому сезоні, це буде провал. У нас залишилася можливість завоювати лише один трофей, і ми зобов’язані це зробити.
— Який рівень відповідальності в першій команді «Динамо»?
— Складний. Тому що я розумію, чого від мене чекають уболівальники. Голів, передач, хорошої гри. А якщо я провалю гру, то про це так і писатимуть. Утім, це думки інших, вони мене не турбують, бо я сам думаю про себе. І якщо я зіграв погано, то я це знаю, і мені про це говорити не треба, я сам себе аналізую, і сам із цим справляюся.
— Наприклад, так було в недавньому матчі з «Оболонню», коли тебе замінили?
— Так, я знав, що зіграв погано. Завжди є над чим працювати і є куди рости. Стелі немає. Твоя стеля — це чиясь підлога. Я знаю, що треба працювати постійно і доводити на кожному тренуванні, у кожній грі. А до похвал, як і до критики треба ставитися лояльно.
— Чому в «Динамо» так невдало склався початок цього сезону?
— Чесно кажучи, я не знаю. Може, десь не пощастило, десь — щось не вийшло. Це футбол: хтось перемагає, хтось — програє.
— Твоя адаптація до «дорослого футболу» вже завершена?
— Не знаю. Можу сказати одне: я дуже впевнено почуваюся на полі, в колективі. А наскільки добре пройшла моя адаптація, покаже лише поле. Але я почуваюся, як у своїй тарілці. Так, було складно в момент переходу з U-19 у першу команду, але я пройшов цей етап, витримав усі навантаження. Зараз усе добре.
— Свого часу ти відмовився від варіанту з орендою в одеський «Чорноморець» і залишився в юнацькій команді «Динамо». Є думка, що ти тоді втратив рік...
— Може бути. А може, навпаки, мені цей рік пішов на користь. У «Чорноморець» мене кликали рази три, аж до останнього дня трансферного вікна. Я залишився, розраховуючи на шанс, якого не отримав, але зате зіграв у Юнацькій Лізі УЄФА — це теж було моєю дитячою мрією.
А ось потім я вже прийняв пропозицію про відхід в оренду, перейшов у «Зорю» і, вважаю, вчинив дуже правильно.
— Не боявся цього нового для себе виклику? Адже не всім вдається потім «вилазити» з цих усіх оренд...
— Ні, не боявся. Бо знав, що їду в одну з найкращих команд України. Крім того, тренер «Зорі» на мене розраховував, він давав мені шанс. Я повинен був грати, щоб повернутися в «Динамо» в такій формі, яка дозволила б мені підступитися до першої команди. Я дуже радий, що так все і сталося.
— Пам’ятаєш, як забив «Динамо», виступаючи за «Зорю»?
— Незабутні емоції. Це був мій перший гол в УПЛ.
— Із «Динамо» на тебе за цей гол ніхто не образився?
— Ні. Тільки в молодіжній збірній хлопці жартували на тему того, що я занадто бурхливо святкував цей гол. (Сміється).
— Минулого літа з’явився інтерес до тебе з боку «Торіно». Здивувався?
— Так. Агент сказав, що «Торіно» мною цікавиться. Потім надійшла перша пропозиція, була відмова. Потім надійшла друга пропозиція, після чого настало затишшя. На тому все й закінчилося. Але, думаю, що після цієї історії за мною в Європі стежитимуть ще більше. Може, зрештою, з пропозицією вийде якийсь серйозніший клуб, ніж «Торіно». Але мені треба показувати себе на полі, а там як буде, так буде.
— За якими чемпіонатами стежиш?
— Англія, Італія. Рідше Німеччину. Ну і, звісно, стежу за іспанською «Жироною», де грають Циганков і Довбик.
— Чемпіонат Англії — у пріоритеті?
— Так, мені дуже подобається цей чемпіонат.
— Який компонент тобі треба підтягнути, щоб туди перебратися?
— Усі. Насамперед — швидкість ухвалення рішення, це дуже важливо в топ-чемпіонатах.
— Не набридли ще тобі порівняння тебе із Сидорчуком?
— Трохи є. Але такі порівняння завжди будуть. Може, я колись піду з «Динамо», і тоді теж когось будуть зі мною порівнювати. Хочеться будувати свою історію в «Динамо».
— Про що була перша розмова з Мірчею Луческу після твого повернення із «Зорі»?
— Перша розмова з ним була тоді, коли вирішилося питання про відхід Сидорчука. Головний тренер сказав, що розраховує на мене, сподівається, що в мене все вийде. Показував і розповідав мені, як треба грати в цій позиції. Ну і, звичайно, побажав удачі.
— Який підхід до молодих футболістів знаходить старше покоління «Динамо»?
— Завжди підказують. Вони — душа колективу. Це футболісти, які у своїй кар’єрі зіграли багато матчів — набагато більше, ніж ми. Вони більше за нас знають. Хтось підкаже, хтось, буває, «напихає», але все це треба сприймати з позитивом: якщо тобі «напихають», значить, треба щось у собі міняти і прислухатися до старших.
— Коли Ярмоленко грав за «Динамо» до переходу в «Боруссію», ти, напевно, м’ячі подавав?
— Так, у мене навіть є фото з ним із тих часів.
— А як із ним зараз грати?
— Кайф! Ти йому віддаєш передачу, він проходить із м’ячем 30 метрів, забиває, і тобі — гольова передача в актив.
— Чекаєш на запрошення до національної збірної України?
— Працюю над тим, щоб отримати такий виклик. Але треба розуміти що там дуже висока конкуренція. Те, що є в мені зараз, поки що недостатньо. Потрібно показувати більше, щоб заявити про себе і поїхати в національну команду. Потрібно добре грати і показувати хороший рівень футболу. Поки я допомагаю «молодіжці», а далі подивимося. Але зіграти за національну збірну — це, звичайно, мрія.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
