Але перш, ніж говорити про те, що ж змінив учорашній результат, спершу — кілька рядків про саме підґрунтя всього цього тексту.
Ті, хто хоч трохи стежить за «Динамо», прекрасно знають, що цілих три календарні матчі команди в поточному сезоні УПЛ були відкладені. А ті, хто не стежить, упевнений, усе одно про це знають, адже головний тренер киян Мірча Луческу ледь не в кожному своєму публічному коментарі або інтерв’ю говорив про те, що три перемоги в трьох відкладених матчах дадуть змогу його команді вийти на перше місце в турнірній таблиці.
Ну, наприклад: «Хоч ми зараз і відстаємо від „Шахтаря“ на 8 очок, але з трьома матчами в запасі можемо вийти в лідери». Або ще, причому буквально напередодні матчу з «Дніпром-1»: «Наша перевага в тому, що ми маємо три матчі в запасі».
Одним словом, мова про те, що наставник «Динамо» активно користувався тезою про умовне лідерство за втраченими очками. Особисто я ніколи не бачив якогось здорового глузду проводити підрахунки «за втраченими» — з моєї точки зору, це абсолютно те ж саме, що ділити шкуру не вбитого ведмедя. Ба більше, такий підхід має серйозний конфлікт із логікою. Адже якщо ми припускаємо, що команда візьме максимум очок у відкладених матчах, то, отже, ми так само можемо припустити, що команда візьме максимум очок у ВСІХ матчах, які залишилися в турнірі.
Тобто, якщо ми говоримо, що «Динамо» — лідер за втраченими очками, то це виглядає якоюсь напівмірою, якоюсь недомовленістю. Треба вже тоді говорити прямо: «Динамо» — чемпіон України за втраченими очками. Адже якщо максимум очок у відкладених матчах виведуть «Динамо» на перше місце, то максимум очок у решті матчів, що залишилися після цього, залишать команду на лідируючій позиції. Чемпіонство за втраченими очками — так це треба, напевно, назвати.
Але чорт із ним, зі мною. Комусь подобається рахувати не набрані ще очки — як то кажуть, на здоров’я, якщо це створює настрій або приносить умиротворення. Проблема в даному випадку зовсім в іншому. Коли тренер раз по раз говорить вголос про лідерство своєї команди за втраченими очками (а вона в реальності йде на шостому-сьомому місці), то це гарантовано, підкреслюю, гарантовано, несе в собі згубні наслідки для цієї самої команди. І я аргументовано поясню, чому так відбувається.
Річ у тім, що футболісти команди — не у вакуумі, вони теж читають висловлювання свого тренера. Зокрема, про лідерство, якого немає, але яке, виявляється, є. І вони цю тезу вбирають у себе, як губка, навіть не звертаючи на це уваги. Вбирають, тому що це твердження головного тренера їхньої команди, якому вони довіряють, якого вони слухають, це капітан їхнього корабля. А цей тренер замість очікуваного (з моєї точки зору) «ви спершу візьміть цей максимум очок у відкладених матчах!» говорить про лідерство «за втраченими».
Можна було б ще якось зрозуміти цю тезу в ситуації, коли вона була б застосовна до команди, яка впевнено проводить чемпіонат, йде без втрат (ну або хоча б майже без втрат!). Але коли команда явно буксує, коли команда пропускає майже в кожному матчі (причому, частенько — більше одного м’яча!), коли станом до гри з «Дніпром-1» команда з восьми поєдинків на внутрішній арені (з урахуванням Кубку України) виграла лише п’ять (тобто програла 38% матчів; а тепер після поразки від «Дніпра-1» це значення складає вже 44%), то в мене просто не вкладається в голові, як узагалі головний тренер такої команди може заїкнутися про лідерство за втраченими очками. Це навіть не нонсенс. Це виглядає, як повна втрата орієнтації в реальності.
А гравці, повторюся, це все чують, читають. І неминуче теж набувають такої ж втрати орієнтації в реальності. І що? Правильно — виходять на поле лідерами за втраченими очками. Вони виходять на поле командою, у якої все добре, яка впевнено проводить турнір і лідирує в ньому. Але за фактом у неї якраз усе не дуже добре! І тому коли команда знову стикається з ситуацією, що суперник, виявляється, теж уміє грати у футбол на такому самому рівні, коли він у якихось відрізках матчу грає навіть краще, то команда губиться — футболісти не розуміють, що відбувається («Як так? Ми ж лідери і в нас усе добре, ми чешемо вперед без жодних збоїв»). Усе це неминуче призводить до миттєвої нервозності, розгубленості, і все стає тільки гірше.
А що тренер після цього? А тренер на післяматчевій пресконференції каже, що ми домінували і створювали масу моментів! Просто, мовляв, гравцям не вистачило концентрації. І те, що пропустили — взагалі не проблема, проблема лише в тому, що не забили. Тобто знову, виходить, загалом усе добре. І команда це «все добре» знову в себе вбирає, як губка. І йде на наступне коло втрати орієнтації в реальності — у неї знову все добре, вона в накаті, вона в цьому турнірі, як і раніше, лідер за втраченими очками. І потім знову з таким ось у голові виходить на поле. І знову отримує безкоштовний квиток у реальність. Від «Полісся», від «Оболоні», від «Дніпра-1»... Циклічна ситуація.
Але поразка від «Дніпра-1» цю циклічність, сподіваюся, перерве. Річ у тім, що тепер «Динамо» вже не одноосібний лідер за втраченими очками. Так, якщо до нинішніх 15 очок, які є в активі киян, додати 9 «ефемерних» у трьох відкладених матчах, то вийде 24 — це більше, ніж у «Кривбасу», що лідирує зараз (23). Але, як у тому анекдоті, «є нюанс». Не тільки «Динамо» має відкладені матчі. Наприклад, у «Дніпра-1» дві не зіграні зустрічі. По одному перенесеному матчу мають «Шахтар» і «Рух». І якщо ми припускаємо, що «Динамо» бере максимум очок у відкладених матчах, то таке саме припущення треба робити і щодо «Дніпра-1», «Шахтаря» і «Руху», вірно? Адже не тільки у «Динамо» має бути право визначати свою потенційну турнірну позицію за втраченими очками.
Так от. Для любителів рахувати не набрані очки є прекрасний варіант дозвілля: сісти і порахувати всі варіанти розкладів за відкладеними матчами всіх команд УПЛ. А для всіх інших скажу відразу: за жодного з цих розкладів «Динамо» одноосібним (саме одноосібним) лідером не стане. Навіть якщо візьме дев’ять із дев’яти очок у трьох відкладених матчах.
Тому є надія, що, може, хоч тепер перестануть нарешті звучати фрази про лідерство «Динамо» за втраченими очками.
На завершення хочу сказати головне. Ситуація з постійним озвучуванням тренером тези про лідерство за втраченими очками — лише один із прикладів того, як легко можна відірвати команду від реальності й у такий спосіб прищепити їй згубний психологічний настрій, фон — як завгодно це назвіть. Про інші приклади, може, я і міг би теж написати якісь рядки, але не стану цього робити принципово. Тому що мета моя — не настрочити полотно «про те, як усе погано», а зробити спробу на одному показовому прикладі продемонструвати, що можна змінити, щоб у «Динамо» було більше шансів показувати свій ігровий потенціал. І брати більше очок. Реальних! Уже набраних! А не з паралельного Всесвіту.
Поки команда виходитиме на поле у відриві від реальності, поки команда починатиме матч, тримаючи на підсвідомості думки про якусь свою особливість і винятковість у цьому чемпіонаті, навряд чи можна буде очікувати якихось глобальних поліпшень. Це в сезоні-1998/99 (наприклад) «Динамо» було особливим і винятковим (причому, навіть за мірками Європи), але навіть тій команді її тренер не дозволяв так про себе думати. А зараз реалії нашого футболу такі, що «Динамо» не є особливим і винятковим, і, впевнений, тільки з таким розумінням можна вийти на матч саме з тим настроєм, який дозволить показати свій ігровий потенціал.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
