Вже найближчого понеділка, 30-го жовтня, журналом France Football у Парижі буде названо чергового володаря Золотого м'яча. Часом навіть дивує, як стандартний приз, започаткований журналом насамперед тому, що в нього під кінець року падали тиражі, настільки заволодів умами. Той самий приз найкращому гравцю сезону УЄФА і вручається не посеред сезону, і Роналду з Мессі виграли всього 5 нагород на двох, і серед його лауреатів є Іньєста, Жоржиньо, Левандовські – але про цей приз ніхто не пам'ятає, і всі шкодують вищезазначених персонажів за відсутність Головної Індивідуальної Нагороди.
Про її неочевидні рекорди ми вирішили написати.
Наймолодший
Ерлінг Голанд вже втратив шанс увійти в історію в цій номінації – та, за великим рахунком, і не претендував на неї всерйоз. За всієї поваги до норвезького кіборга, він розкрився пізніше за Роналдо, який був готовою суперзіркою вже в 21 рік.
Просто оцініть масштаб. До кінця 1997 року, коли “Феномен” отримав Золотий м'яч, у нього в активі були:
- виграш бомбардирських перегонів у Нідерландах (з ПСВ) та Іспанії (з Барселоною);
- Золота Бутса;
- ідеальний старт в Інтері: 9 голів у 13 матчах та відмінний старт самої команди. Здавалося, що 1998-го “нерадзуррі” нарешті візьмуть скудетто;
- виграш Копа Америка – звичайно, з титулом найкращого бомбардира турніру в комплекті; виграш Кубка володарів кубків із Барсою;
- два (!) рекорди найдорожчого футболіста в історії. Барса купила гравця в ПСВ за рекордні на той момент гроші (аналог сучасних 13,2 млн фунтів) і продала в Інтер ще дорожче (19,5 млн);
- статус найкращого бомбардира збірних за календарний рік.
Загалом, не варто дивуватися, що такий гравець отримав перший голденбол раніше за Роналду, Голанда, Мессі та всіх інших. “Феномен” дуже рано увірвався в еліту – і, на жаль, дуже рано її покинув.
Найстарший
І скільки ж Золотих м'ячів він отримав, якби нагороду впровадили раніше?
Коли Стенлі Метьюз отримував приз, це була більша честь для призу, ніж для нього самого. Все-таки Золотий м'яч тільки вигадали, а Метьюз був суперзіркою англійського футболу вже років 20. Ідеальний інсайд, Метьюз був також прикладом джентльмена: навіть коли він привів Блекпул до перемоги в Кубку Англії-1953 і фінал назвали його ім'ям, він насамперед звертав увагу. увагу на успіх свого тезки Мортенсена, який вистрілив у вирішальному матчі хет-триком.
1956-го, коли Метьюз отримав нагороду, Мортенсена в команді вже не було. Старуватий був: 35 років, що для центрфорварда тих років було майже вироком. Тож форвард із показниками “25/23” за збірну Англії на той момент уже борознив простори Третього дивізіону з Галл Сіті. А Метьюзу було... без кількох місяців 42, і він був чи не краще, ніж у молодості, найкращу частину якої з'їла війна. Вік не заважав йому декласувати захист і робити бомбардиром тепер уже Нета Лофтхауса.
Саме в сезоні-55/56 Метьюз підніс Блекпул на максимальні висоти в чемпіонаті. Ніколи ні до, ні після “мандаринові” не фінішували другими. І це був і близько не фінал його кар'єри. Основним гравцем команди вищої ліги він був до 46 років, у Другому дивізіоні грав до 48, а іноді виходив на поле у вищій лізі і в 49, і в 50. Після свого прощального матчу Метьюз отримав від Єлизавети II лицарський титул і став першим футболістом, який удостоївся такої честі.
Найбезальтернативніший
Він уже тоді мав вплив на спортивні ЗМІ? Мішель Платіні у першому ж сезоні після переходу в Ювентус не просто виграв Золотий м'яч. Він декласував усіх претендентів, випередивши найближчого переслідувача більш ніж у чотири рази – і досі залишається єдиним лауреатом призу, який виграв так розгромно.
На перший погляд незрозуміло, чим француз так сподобався журналістам з усього світу. Із Сент-Етьєна 1982-го він перейшов у Ювентус – і не виграв із ним навіть Серію А. У Кубку чемпіонів дотягнув до фіналу, але там програли Гамбургу – може, якийсь із його гравців заслуговував на трофей? Збірна, якщо що, того року офіційні матчі не грала взагалі: французи на правах господарiв просто готувалися до Євро-1984.
І тим не менш. Вплив Платіні на атаку своїх команд був таким, що питання про новий голденбой навіть не порушувалося. Він виблискував і у Франції, коли привів до чемпіонства Сент-Етьєн, але над ним нависало питання: як він зможе показати себе в європейському гранді. Фактично, першим же сезоном він зняв усі питання: ставши найкращим бомбардиром Серії А, винятково покращивши атаку команди і довівши її до другого фіналу Кубка чемпіонів в історії.
Ну й треба визнати, що саме час засвідчив правильнiсть такого неочевидного вибору. Вже наступного року збірна Франції виграла Євро, показуючи настільки видовищну гру, що мільйони людей за межами Франції називають ту команду найулюбленішою, найкрасивішою на їхній пам'яті. Зіркою тієї команди був саме Платіні, який забив 9 голів у п'яти матчах (найближчий переслідувач – три). Наступного року він привів Ювентус до першої перемоги у Кубку чемпіонів, виграв другий і третій Золоті м'ячі – і, загалом, не залишив питань, яке європеєць зараз найкраще грає у футбол.
Найскандальніший
Де скандал, там і Луїс Суарес.
1960-й був піком трiумфу Ференца Пушкаша. У Кубку чемпіонів він змагався не стільки із захисниками, скільки з партнером по атаці в особі ді Стефано. Коли Альфредо у фіналі оформив хет-трик франкфуртському Айнтрахту, Ференц відповів покером. 7:3 досі залишаються найрезультативнішим фіналом Кубка чемпіонів в історії. У півфіналі двічі була переможена Барселона, що за значущістю затьмарило навіть образливу поразку від неї у чемпіонських перегонах – тим більше, що Пушкаш став найкращим бомбардиром обох турнірів.
Однак найкращим гравцем року був визнаний Луїс Суарес Мірамонтес. У цьому виборі можна побачити тонку логіку – все ж таки Суарес був найкращим плеймейкером своєї епохи – але в ньому не можна не побачити політику. Пушкаш був одним із тих угорців, які залишили країну після насадження там комуністичного режиму – більш того, він був символом такої еміграції. Як наслідок, весь так званий схiдний блок (СРСР, Угорщина, НДР, Румунія, Польща, Болгарія, Чехословаччина) не дав за бомбардира жодного голосу.
Цікаво, що навіть так Пушкаш обійшов Суареса за першими місцями: п'ять проти чотирьох. Самих голосів за іспанця було більше: 16:11. Заради справедливості, розрив балів був досить значний (54:37), але якби кожен журналіст із тих, хто проігнорував Пушкаша з політичних причин, включив би його хоча б у трійку, Ференц взяв би голденбол. Тоді голосували п'ятірками, ранжуючи гравців за принципом “5-4-3-2-1” – і всі журналісти за межами східного блоку дали угорцю якісь бали.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
