«Жирона» перемагає
І робить це аномально часто.
10 перемог у 12 турах Ла Ліги гарантують «Жироні» одноосібне перше місце. «Реал» відстає на 2 очки, «Барса» - на 4, «Атлетіко» - на 6.
Для контексту, востаннє ці троє пропускали інший клуб у лідери після 12 турів ще 2003 року - тоді це була «Валенсія» Рафи Бенітеса, яка зрештою і виграла чемпіонат.
Крім того, «Жирона» стала лише п’ятою командою в історії Ла Ліги, яка виграла 10 матчів зі стартових 12. Окрім «великої трійки» таке вдавалося ще «Бетісу» в сезоні-1934/35 - тобто, майже 90 років тому.
І при цьому - ну хто така «Жирона»? Клуб проводить лише 4-й розіграш у іспанській еліті, де дебютував у 2017-му.
Після вильоту з Сегунди у 1959 році каталонці понад півстоліття не могли туди повернутися і зустріли 2000 рік на регіональному рівні, як і ще 364 клуби з сіл та містечок іспанської глибинки.
Не дивно, що гравці, тренери й персонал «Жирони» навіть не знають, як себе вести в обставинах, які самі й створили своїми перемогами.
«У цьому турі ми завершуємо третину чемпіонату, у нас буде щонайменше 31 очко. Це означає, що ми майже зберегли місце у Ла Лізі. Тепер можна ставити інші цілі», - скажете, Мічел лукавить? Але ні як гравець, ні як тренер він не виконував в еліті інших завдань, крім виживання.
Як вона перемагає?
У яскравому і навіть домінуючому стилі.
29 забитих голів - найкращий показник в Ла Лізі. Рахунки, типу 5:3, 5:2, 4:2 є для «Жирони» нормою.
Чому? Величезна кількість рішень біля чужих воріт. Практично кожен гравець каталонців щось та й пропонує попереду, тому й авторів голів аж 11.
Мічел свідомо пішов на це. Після відходу Оріоля Ромеу до «Барси» влітку він не підписав хвилерізу пряму заміну, а перейшов на схему 3-4-3, віддавши центр поля гравцям, що не просто тримають м’яч, а швидко рухають його вперед. Також під оновлений стиль знайшли і центрбеків. Дейлі Блінд та Ерік Гарсія неідеальні як стопери, але класно бачать поле.
Як результат, у команди Мічела четвертий найкращий процент володіння в Ла Лізі - 56,7%. Пасують каталонці з точністю 86,9% - більше тільки в «Реала» та «Барси».
Накидатись на таку «Жирону» високо в полі - дурне рішення. Блінд і не таких бачив, а Алейш Гарсія, що баражує над захистом, як рукою віддає на 30-40 метрів, і отримуємо ось таке.
Низький блок? Але у «Жирони» видатні фланги, що розтягують його по ширині. Савіньо - на 4-му місці в Ла Лізі за обведеннями; Ян Коуто б’є по воротах частіше за усіх фулбеків Ла Ліги; Мігель Гутьєррес ще у «Реалі» зарекомендував себе як майстра кросів. І ви помітили? Усі вони різнопланові.
Якщо ж суперник і тут впирається, Мічел перевантажує останню третину поля - бокс-ту-бокс Еррера піднімається до Довбика, а його місце займає хтось із центрбеків.
Блінд, Ерік Гарсія і Давид Лопес на трьох віддали 91 пас у фінальній третині - це найкреативніший захист Ла Ліги. Особливо примітний голландець з його 31,8 паса вперед за матч - показник на рівні самого Тоні Крооса. Довбик недавно цим користався.
І до речі про Артема - він теж важливий. «Малюки» пасують, фінтять й вдавлюють суперника, але без силача безпосередньо біля воріт система не працює. Хтось має вигравати верх і стягувати на себе найкращих захисників. 37-річного Стуані вистачає лише на 15-20 хвилин такої виснажливої роботи.
Помітили, що ми нічого не писали про оборону? А це тому, що в грі «Жирони» вона ніби другорядна. Мічел про це говорить відкрито:
«Моя мета не мінімізувати ризики біля власних воріт, а розкрити потенціал моїх гравців».
Без м’яча каталонці намагаються вмикати контрпресинг після втрат, і значною мірою це їм вдається.
Преса та фани розхвалюють Янхеля Ерреру, і є за що. Цей венесуелець феноменально встигає на обох кінцях поля і дає таку інтенсивність, що важко навіть командам з трьома центрхавами, як «Севілья».
Теплова мапа Блінда проти «Мальорки». І який же він центрбек? Графіка: The Athletic
Щодо стоперів, то тут Давид Лопес відповідає за м’язи, а Ерік Гарсія та Дейлі Блінд - просто роблять, що можуть. Ну так, обидва помиляються в ситуаціях 1 в 1, але Мічела то не бентежить, бо головне - атаки і рух м’яча, де на них чимало зав’язано.
Хто головний в перемогах «Жирони»?
Звісно, Мічел.
У цій «Жироні» ще влітку не було гравців екстра-класу, але зусиллями тренера вони такими стають на наших очах.
Ну, а далі йде Алейш Гарсія - віце-капітан, виконавець стандартів і просто маестро, що веде гру. У кожній солідній іспанській команді є така людина: у «Барсі» - Гюндоган, у «Атлетіко» - Коке, у «Вільярреалі» - Парехо, у «Севільї» - Ракитич; в «Реалі» Модрич та Кроос ділять ігровий час між собою.
Права нога у Гарсії просто золота. Нею він подає найкращі стандарти у Ла Лізі - понад 39% його подач закінчуються небезпечними моментами. Це рекорд чемпіонату.
Завдяки Алейшу в «Жирони» найефективніші стандарти в Іспанії. Графіка: The Athletic
Крім того, Алейш шикарно б’є здалеку. Це його вміння у поточному сезоні вже принесло команді перемоги над «Севільєю» та «Кадісом».
Елегантний, спокійний, креативний Гарсія нагадує Андреа Пірло, і нічого не видає в ньому лузера, що загубився в системі «Сіті» та докотився до Румунії у 2020-му. Вже у листопаді ми побачимо лідера «Жирони» у збірній Іспанії, куди його викликали вперше, але точно не востаннє. У 26 років кар’єра плеймейкера лише починається.
Що не так з перемогами «Жирони»?
Якщо коротко, то не можна «оверперформити» вічно.
«Жирона» забиває більше, ніж створює. Після 12 турів її xG 23,5, натомість забитих голів 29. Яка ймовірність, що Алейш Гарсія буде до кінця сезону влучати ось таке?
По-друге, «Жирона» набрала одразу 13 очок із 31, відігравшись по ходу матчів. Це найбільше у всіх топ-лігах. І це дуже нервово. Яскравий приклад - остання гра з «Осасуною», де каталонці після 70-ї хвилини перетворили 1:2 на 4:2. Вирішальний гол Циганков забив на дикому фарті.
Ну, або взяти матч з «Сельтою» - тут «Жирону» виручив вже арбітр, відмінивши чистий гол Луки де ла Торре.
Тим часом проблеми в обороні кидаються в очі. 15 пропущених в 12 турах - це майже вдвічі більше, ніж у «Реала» (8), і десь на рівні «Севільї» та «Кадіса», що йдуть на 14-15 місцях.
Грубо кажучи, «Жирона» перемагає, доки їй вдається витискати в атаці максимум. Коли (якщо?) кураж нападників зійде на нуль, відсутність «нового Ромеу», погана гра Блінда 1 в 1 та часті травми Давида Лопеса негайно вийдуть на перший план. І що лишиться?
Opta оцінює шанси «Жирони» на чемпіонство лише у 0,6%, але дає 62% ймовірності, що каталонці завершать чемпіонат у ТОП-4. Тобто, іспанці чекають падіння, але неглибокого.
Який вклад українців у перемоги «Жирони»?
Тут хвалимо Артема Довбика. Без нього каталонці точно б не лідирували.
6 голів та 4 асисти роблять українця не лише найрезультативнішим у «Жироні», а й другим найкращим гравцем Ла Ліги за системою «гол плюс пас» після Джуда Беллінгема.
Крім того, на Довбику маса чорнової роботи. Поставити спину і прийняти пас від Циганкова; обігратися з Савіо, коли той летить у контратаку; стягнути на себе захисників, коли Еррера вбігає в штрафний; дістати височенний м’яч і зробити результативну скидку - усе це він.
Цікаво, що Артем ще жодного голу не забив, зігравши на випередження, зате на дальній штанзі він просто король.
Також Довбик здивував іспанців грою ногами. На початку фани жартували, що «Жирона» купила гравця NFL, але голи «Альмерії» прояснили ситуацію. Тепер Артем у шорт-лісті «Атлетіко» разом із Алейшом Гарсією.
А от Віктора Циганкова там нема, і це неприємна історія. Він був зіркою «Жирони», що йшла 10-ю в Ла Лізі, але не встиг за її прогресом і загубився в команді, що йде першою.
Якось під час водопою в матчі з «Севільєю» Мічел кричав своїм: «Згадайте, як ви грали на вулиці! Тримайте м’яч довше, мінімум два дотики. Фінт в одну сторону, тоді рух з м’ячем в іншу!»
Ян Коуто та Савіо так діють від народження, а от Циганков не індивідуаліст, і від нього загострень було так мало, що коли в кінці вересня українець травмувався і його місце зайняв номінальний центрхав Іван Мартін, стало навіть краще. Мартін вже забив 3 голи в Ла Лізі, і до всього він дуже допомагає Еррері в чорновій роботі, що додає «Жироні» балансу в грі без м’яча.
Ривки Савіо з м'ячем у поточній Ла Лізі. Графіка: The Athletic
«Іван недооцінений, адже у нього відмінний рівень як в атаці, так і в захисті. Він знає, коли почати пресинг, як перекрити зону, робить правильні паси, задає грі ритм. Мати його у команді цього сезону – розкіш», - розхвалює Мартіна Мічел.
Розумієте, що це означає? Так-так, Циганков більше не має гарантованого місця в основі «Жирони». Просто зараз Віктор може вийти, а може й ні, і від цього команда не постраждає.
І ні, це ще не вирок, не панікуйте - поки це просто поганий відтинок. Сезон довгий, і ситуація ще може помінятися, і навіть не один раз.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
