Блогер: «За потенціалом у «Динамо» росте сильний гравець неймовірно дефіцитної для України позиції»

Тарас Михавко 18 років, ЛЦЗ

Нещодавно Федоров у вʼю наголошував на наявність гравців з пристойними якостями в U19, але за традиціями динамівської дипломатії нікого не відзначав, імен не називав. Враховуючи, що Михавко, як Герич в Boho ночами під камери журналістів не відновлювався, то навряд зірку впіймає від згадування його прізвища.

Як вже раніше відзначав, то в Тараса є одна дуже сильна риса, як виділяє його з-поміж інших - практично повна відсутність страху. Малий не боїться помилятися, його тіло не ціпеніє після першої ж помилки.
Ви навіть не уявляєте наскільки це корисна для молодого гравця якість. Більшість динамівських вихованців зростає під мат-перемат, просто подивіться на Ютубі матчі молодших вікових категорій: ледь не кожна невдала дія коментується з яскраво негативним присмаком з лавки. Наче в цей момент гравець і сам не доганяє, що наплужив. Лайка тренерів лише додатково пригнічує психіку. Потім в першу команду Динамо потрапляють гравці зі слабкими нервами, що бояться усього на світі: від банального входження в простір до завдання удару. Просто не справляється організм із відповідальністю. Тому й не роблять вони нічого видатного, щоб не отримати порцію добірної лайки за невдачі. Тож і грають переважно «просто». А в такій команді, якій ще не так давно Динамо було, замало просто не привозити, треба хоча б щось корисне робити теж.

Після 14 турів молодіжної першості:

• лідер за кількістю передач (987)
• лідер за кількістю передач до фінальної третини (194)
• лідер за кількістю лонгболів (187)
• лідер за кількістю передач з просуванням (199)

Звісно, в перерахунку на 90 хвилин, він поступається конкурентам з Шахтаря чи Дніпра-1, бо ті грають у футбол з 61.1% володіння, а Динамо грає в бий-біжи (52.8%).

Проте малий не менш активно входить в простір за гравців з команд, що намагаються грати у футбол, замість аграрного стилю (відмінність у фізичній відсутності більшої кількості спроб через бий-біжи):

• він сьомий в Лізі з 34 веденнями з просуванням, поступаючись серед ЛЦЗ лише Авраменку з Дніпра-1 (52 ведення)
• сьомий і за дистанцією просування веденнями (147.58 метрів), поступаючись серед ЛЦЗ вже згаданому Авраменку (251.07 м) та Гаркавенку з Олександрії (157.44 м)

Михавко з тих, кому не треба кричати «Йди, йди!», як кричав дід Попову, Дячуку чи Біловару.
Ця ініціативність Тараса не чекати на запрошення та відсутність переляку при контакті з мʼячем має оптимістичні наслідки:

• ЛЦЗ Динамо U19 ділить 3 місце в чемпіонаті за кількістю наскрізних передач (20), вище лише інший динамівець Осипенко (22) та Кітела з Руху (32)
• Михавко 12-13-й за кількістю глибоких передач до 20 метрового радіусу від воріт суперника (13), вище з динамівців лише Гусєв (20), а серед ЛЦЗ/ПЦЗ Тарас перший

Якщо порівнювати Тараса з його партнером по захисту Балабою, то різницю зможете помітити самі:

• 95.59 метрів просуванням на 1 втрату в Назара
• 56.21 метр на втрату в Михавка, отже Балаба акуратніший

Тому важливо гравця направляти, бо в Тараса на ~97 метрів просування передачами за матч більше, ніж в Назара. Отже є брак.
Балаба виконує 20.7/90 передач вперед з 80.82% точності, а в Михавка 26.37/90 з 75.7% точності.

В натуральному вимірі, то 11.28/90 втрат Михавка проти 5.15/90 втрат в Балаби. Більше ніж 2х!
Тож Тарасу варту шукати баланс, якщо Динамо прагне повернутися до гри першим номером в УПЛ в майбутньому. Втрати = контратаки. Якщо бий-біжи основна релігія Динамо на наступні 5-6 років, то все чудово і так!

Ну, а бонусом можна згадати лідерство Михавка в першості за успішністю в повітрі - 79.63%.
Плюс в малого 20 ударів в 14 матчах. В основі в деяких нападників менше, а він ЦЗ.

Тож за потенціалом в Динамо росте сильний гравець неймовірно дефіцитної для України позиції - ЛЦЗ, бо лівоногий. Якихось питань до самого Михавка небагато, бо ініціативний та старанний. Інколи навпаки здається, що забагато на себе бере, намагаючись виходити за межі компетенції типового ЦЗ.

Тому звинувачувати малого в небажанні розвитку чи ліні може хіба радянська школа фізруків. Тож не його «особистий фактор» віддалятиме його від успішної карʼєри в першій команді Динамо, а скоріше «тренерський», через який може виникнути потреба в «акліматизації» до відмінних ігрових умов.

Якщо Динамо дійсно перебудовується на рейки примітивного вертикального футболу (бий-біжи) на постійній основі, то Тарас для цієї команди стане неймовірним підсиленням.

Якщо Динамо схоче повернутися до гегемонії, то цей десь в чомусь навіть трішки дикий талант варто обережно направляти в колію. Іншими словами частково обмежувати, урізаючи зайвий функціонал. Бо те, що на рандомі часто допомагає здобувати результат в U19, не працюватиме так само ефективно за наявності якоїсь більш складної системи.