– Ми грали з «Динамо». Коли я прийшов у «Олімпік», ми з президентом клубу обговорювали стратегію, тактику, як ми будемо грати, в який стиль. Він хотів, щоб ми в атакуючий футбол грали.
Ми програвали 0:1, нам дали пенальті спірний. Бачу, що арбітри чинять тиск. Я підкликаю 4-го арбітра, говорю: «Ще одна помилка – я забираю команду».
Головний з поля прибігає, говорить мені: «Заспокойся, Шевчук». Я говорю: «Ти ж мене знаєш. Ми ж дорослі люди». Через 5 хвилин Матар приймає, Кадар його трохи чіпляє – спірний. Пенальті, 1:1.
У нас знаєш проблема яка? Що в нас навіть багато тренерів знають номери телефонів арбітрів, спілкуються – це ненормально. Подивись в Європі, таке є?
Ти знаєш сам, ви самі більше спілкуєтеся з футболістами, скільки є ситуацій, що тренери збирають з гравців гроші, щоб арбітрам скинути. Зараз я, в принципі, бачу, що клуби, мабуть, не дають вже гроші. Але вони шукають самі, щоб сподобатися своєю поведінкою на полі, щоб була «благодарка».
– Пригадую випадок, коли Максимов наволав на рефері – і він скасував пенальті. Пам'ятаєш була ситуація? Я такого більше ніде не бачив.
– Це також проблема суддівства і в області. Потрібно молодих брати студентів і вчити їх вже нове покоління. Хай вони помиляються, але чесно помиляються.
Коли з «Шахтарем» грали арбітр підійшов до мене: «Слава, пробач, я помилився, правда». Я йому потиснув руку без усіляких питань. Це нормально. А коли я вже знаю, чую цю інформацію, мені так противно, коли тренери скидаються.
Оця вся ситуація мене відтягувала. Коли я тренував, я повністю був сфокусований на футболі. В мене не було часу навіть на сім'ю. Плюс у мене ще бізнес був, я теж там втратив немаленьку суму грошей. Розумієш, я повинен бути сфокусований на одному.
А так, наприклад, працюючи у «Вересі» чи іншій структурі, в мене є час вільний, де я можу займатися і футболом – улюбленим ділом – і бізнесом, сім'єю. Я можу приділити увагу і дати часу всюди, – сказав Шевчук.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
