Кар'єра професійного футболіста – дуже жорстока річ. Вже в 15-16 років тебе можуть буквально носити на руках, покладати величезні надії, постійно пов'язувати твоє ім'я в пресі з провідними європейськими клубами, говорити про твій неймовірний талант і світле майбутнє у великому футболі, нагороджуючи гучними прізвиськами «Новий [підставте будь-яке ім'я легендарного гравця]», а вже через кілька років залишитися на шпальтах історій із сумним кінцем та згадуватися лише в розмовах про нереалізовані таланти.
У європейському футболі і не тільки було багато перспективних молодих гравців, яким пророкували велике майбутнє та які отримували величезні аванси під преси, тренерів, вболівальників та інших футбольних діячів. Хтось зійшов на ранній дистанції, лише мала частина все ж пробилася на професійний рівень, а хтось навіть став відомим усьому світу, але й близько не зміг досягти прогнозованих вершин у спорті.
У цьому матеріалі ми згадаємо про колись талановитих футболістів на хайпі, які з різних причин не змогли тією чи іншою мірою виправдати видані на старті кар'єри аванси.
10. НІКЛАС «ЛОРД» БЕНДТНЕР
«Якось у казино я був надто п'яний, щоб сидіти за столом. Я багато заробляв, але рулетка — інша справа. Червоне, чорне, червоне, чорне. Як це може бути важким заняттям? Але через 90 хвилин я втратив 400 тисяч фунтів. Грошей у мене немає, мій банківський рахунок був переповнений, але я збанкрутував би, якби мені не пощастило, я йду в туалет і бризкаю водою на свою обличчя, потім я знаходжу касира і отримую ще 50 тисяч фунтів.
Але коли мене виключили зі збірної Данії на чемпіонаті світу 2018 року, я зрозумів, що надто захопився цим способом життя. Я хочу повернутись у минуле і вдарити себе молотком по голові. Хотів би на той момент зрозуміти, який шанс я отримав. Я отримав щось особливе, що мав берегти”.
Це слова з інтерв'ю Нікласа Бендтнера вже на заключному етапі його професійної кар'єри, протягом якої він, напевно, і сам не помітив, як його самовпевненість, самозакоханість та власне его з кожним роком мали все більший розрив із реальністю. Венгер бачив талант у данському форварді, але через свою доброту легендарний француз рідко міг упоратися з непростим характером низки своїх «пташенят», частіше обираючи варіант змиритися з їхніми капризами та створити комфортні умови для розвитку.
У результаті Бендтнер вів розгульний спосіб життя, мав сміливість закривати рота в роздягальні самому Тьєррі Анрі, а через свої зв'язки з королівською родиною Данії та роман з баронесою Каролін Флемінг до Нікласа назавжди прикріпилося іронічне прізвисько «Лорд». Але чи відповідав він колись серйозно цьому прізвиську? Ні, адже через гучні висловлювання кожна помилка Бендтнера розглядалася фанатами буквально під мікроскопом.
47 голів і 22 асисти в 171 матчах за Арсенал, а також 30 забитих м'ячів у 81 поєдинку за збірну Данії — начебто не так вже й погано для простолюдина, але ж ми говоримо про самого Лорда!
Початок: оформлював хет-трик в Лізі чемпіонів у ворота Порту; приносив перемогу Арсеналу над київським Динамо; користувався великою довірою від Арсена Венгера з молодих років.
Підсумок: став футбольним мемом з іронічним прізвиськом «Лорд»; у більшості запам'ятався своїми фейлами на полі, невиправдано високою самооцінкою та «гучним» позафутбольним життям.
9. АНДЕРСОН
У 2007 році Манчестер Юнайтед не пошкодував заплатити Порту за молодого бразильського вінгера Андерсона аж 31,5 мільйона євро. Серйозна сума на той час, проте йшлося про величезний футбольний талант, у якому до останнього не сумнівався особисто сер Алекс Фергюсон.
Але, як часто буває, стрімкий успіх у ранньому віці може зіграти з молодим спортсменом злий жарт, якщо бодай десь трохи дати слабину. Через рік свого перебування на Олд Траффорд Андерсона визнали найкращим молодим футболістом, тоді як Манчестер Юнайтед домінував в Англії.
Що ж пішло не так у Андерсона? По-перше, розрив хрестоподібної зв'язки у 2010 році, через що проблеми бразильського вінгера з коліном набули хронічного характеру і нагадували про себе час від часу. По-друге, не секрет, що Андерсон регулярно порушував режим і дозволяв собі зайвого в харчовому раціоні. По-третє, характер бразильця був вельми легковажним, тому новина про те, що після завершення кар'єри в Андерсона з'явилися проблеми з законом, не викликала великого здивування.
Ось що казав про свого колишнього одноклубника ексзахисник Манчестер Юнайтед Рафаель: «Скажу дещо про Андерсона – якби він був професіоналом у плані футболу, він міг би бути найкращим у світі. Я говорю це з усією серйозністю. Не знаю, чи сприймав він це серйозно. Він просто любив життя таким легким і невимушеним. У певному сенсі це була його хороша риса. Саме це зробило його таким важливим і одним із найпопулярніших гравців у клубі. Але він просто їв усе, що йому клали в тарілку».
Початок: визнавався кращим гравцем юнацького чемпіонату світу-2005 (U-17); отримував премію Golden Boy-2008 як найкращому молодому футболістові; користався довірою сера Алекса Фергюсона та навіть вважався більш перспективним, аніж Кріштіану Роналду.
Підсумок: не реалізував потенціал, постійно травмувався, мав проблеми з дисципліною; у 2021 році його звинуватили у крадіжці 5,5 млн євро у банку та відмиванні грошей через криптовалюту.
8. ЕМРЕ МОР
Емре Мор — один із свіжих прикладів, коли звання «новий Мессі» стає великим перебільшенням. Низькорослий вінгер привернув до себе особливу увагу після кількох успішних виступів за національну збірну Туреччини, після чого медійна машина почала виконувати свою роботу.
У Емре Мора було всього 12 поєдинків за першу команду данського Норшелланна з 2 голами та 2 асистами в активі, але дортмундській Боруссії не потрібно повторювати зайвий раз, якщо на горизонті з'явився новий талант та потенційна зірка, яка справді за рахунок дриблінгу, комплекції та швидкості була схожа стилістично на гру Ліонеля Мессі.
Майже 10 мільйонів євро — стільки заплатили за турецького вінгера, але вже через рік у таборі «джмелів», мабуть, щось почали підозрювати і за першої ж можливості продали «турецького Мессі» в Сельту, заробивши при цьому 3 мільйони зверху.
Варто віддати належне менеджменту дортмундської Боруссії, адже згодом дива не сталося. Емре Мор і близько не наблизився до реалізації тих авансів, які йому видавалися свого часу. Зараз хлопець виступає в рідному чемпіонаті Туреччини, а про європейські гранди вже не йдеться і близько.
Початок: називали «турецьким Мессі»; у чемпіонаті Данії був помічений та придбаний дортмундською Боруссією.
Підсумок: «новим Мессі» так і не став; в 26 років є гравцем рівня Карагюмрюка та Фенербахче; у цьому сезоні зіграв всього 12 хвилин у двох матчах через травму.
7. РАВЕЛ МОРРІСОН
Де як не на батьківщині футболу жодна потенційна зірка не залишається поза увагою британських медіа, які при перших успішних виступах поспішають ближче познайомити своїх уболівальників з новим талантом для збірної Англії. Джуд Беллінгем не дасть збрехати, адже про нього почали говорити і полювати великі клуби АПЛ за підсумками виступів у Чемпіоншипі за Бірмінгем із 15 років.
Але є безліч прикладів із менш щасливим кінцем. Джеку Вілшеру завадили травми, Джек Родвелл не виправдав авансів і близько, але окремо ми згадаємо про людину, яку свого часу сер Алекс Фергюсон назвав «найобдарованішим гравцем, якого він бачив».
Равел Моррісон мав усі необхідні дані, щоб стати атакуючим півзахисником світового класу, але як це часто буває — головною проблемою нереалізації потенціалу стають не скільки футбольні якості, а характер та психологічний стан гравця.
Правильне ставлення до справи – це те, чого не вистачало вихованцю академії Манчестер Юнайтед. Похвальні відгуки з вуст іменитих футбольних особистостей Англії лестили Равелу настільки сильно, що це місцями виливалося у зарозуміле ставлення навіть до власних одноклубників та недотримання режиму.
Зрештою, Моррісона чекали численні скитання по орендах у спробах хоча б наполовину досягти того рівня, що йому пророкували в молодості. «Якби я міг повернутися в минуле, я б змінив 90% свого життя, — сказав Моррісон у 2021 році. — Але ви повинні дивитися вперед, ви не можете занадто багато думати про минуле». Як можна здогадатися, Равел дуже пізно зрозумів, що жити минулим було його найбільш хибним рішенням.
Початок: один із найбільших талантів Англії та Манчестер Юнайтед; сер Алекс Фергюсон називав його «найобдарованішим гравцем, якого він бачив»; порівнювався фахівцями з Полом Гаскойном.
Підсумок: психологічні проблеми, непростий характер та відсутність професіоналізму не дозволили стати «новим Гаскойном»; за кар'єру змінив 13 клубів; найбільше матчів провів у Чемпіоншипі (94), а серед клубів — за Дербі Каунті (38); у 30 років є гравцем Ді Сі Юнайтед із МЛС.
6. АЛЕШАНДРЕ ПАТО
Європейська кар'єра в Мілані легендарного форварда Андрія Шевченка у 2010-х підходила до свого логічного завершення через вік, але у «россонері» вже давно була в обоймі та людина, яка мала замінити українця на вістря атаки команди у довгостроковій перспективі.
Алешандро Пато перейшов до Мілана в 2007 році з Інтернасьйоналу за вражаючі 24 мільйони євро, але всі розуміли — італійський гранд оформив перехід одного з найбажаніших і найбільших футбольних талантів.
У перші свої півсезони Пато забив 9 голів і віддав 2 асистів у 18 поєдинках Серії А, що було справжнім успіхом. У наступні роки молодий бразильський форвард тримав рівень результативності, але помітному прогресу заважали постійні м'язові травми, через які не вдавалося щоразу набрати найкращу форму.
Пізніше, коли в Мілані остаточно втратили віру в колись талановитого бомбардира, Пато намагався реанімувати кар'єру на батьківщині, в Бразилії. Потім були навіть Челсі і Вільярреал, поки нападник остаточно не змирився з нереалізованими амбіціями своїм переїздом до Китаю.
Початок: мав стати «новим Шевченком» для Мілану; забивав Барселоні в Лізі чемпіонів на 24 секунді; володар премії Golden Boy-2009 як найкращий молодий гравець.
Підсумок: володар премії Золота урна-2012 як найгірший гравець сезону в Італії; замість поваги отримав у Мілані привілеї та натягнуті стосунки з одноклубниками через роман із Барбарою Берлусконі, дочкою тодішнього власника клубу Сільвіо Берлусконі; у 2017 році остаточно попрощався з європейським футболом та у 34 роки дограє на батьківщині за Сан-Паулу.
5. ФРЕДДІ АДУ
Фредді Аду – синонім до нереалізованої футбольної мрії. Без нього не обходиться жодна подібна добірка, і ми не йтимемо проти цієї тенденції, адже американець ганського походження на власному досвіді відчув те, наскільки важливим є грамотний перехід від юнацького/молодіжного рівня на рівень професіоналів.
На юнацькому рівні Аду був неповторний, за що його нагородили нескромним прізвиськом «новий Пеле». Усі провідні спортивні видання США тільки й говорили про талановитого нападника, адже дійсно було за що: за збірну U-17 Фредді забив 16 голів у 15 матчах, за U-20 — 16 м'ячів у 33 поєдинках, причому Аду став лише другим футболістом в історії, який зіграв на трьох молодіжних чемпіонатах світу серед гравців віком до 20 років.
У Європі, звичайно, чудово знали про юного «нового Короля футболу». Аду протягом двох тижнів перебував у Манчестер Юнайтед, але перехід не відбувся через проблеми з отриманням дозволу на роботу. Інтерес був і з боку Челсі, але згодом Бенфіці вдалося підписати Аду після його 18-річчя.
Який результат? Аду виявився фізично та ментально не готовий до дорослого футболу та рівня навантажень. Почалися численні оренди, які розпочиналися з Монако та закінчилися чемпіонатами Фінляндії та Сербії. Така величезна прірва між очікуваннями та реальністю не могли не позначитися на психологічному стані Фредді Аду, що є частою проблемою юних футболістів, на яких у такому віці «звалюється» велика увага, очікування та популярність.
Початок: називали «американським Пеле»; здійснив дебют в МЛС у 14 років та став наймолодшим гравцем в історії ліги, з яким підписали професійний контракт; був на перегляді в Манчестер Юнайтед, але не зміг отримати дозвіл на роботу; у 18 років перейшов до лісабонської Бенфіки за 2 млн доларів США, де отримував позитивні відгуки.
Підсумок: блукав по численних орендах з стрімким зниженням рівня чемпіонатів і клубів; не зміг здійснити перехід у професійний футбол після феєричної кар'єри на юнацькому та молодіжному рівнях; завершив кар'єру в 32 роки, неодноразово її призупиняючи; залишився легендою комп'ютерних ігор.
4. ХАШИМ МАСТУР
У сучасних реаліях буквально весь світ може дізнатися про твої таланти та здібності завдяки соціальним мережам, і Хашим Мастур був одним із першопрохідників у даному аспекті, адже його відеоролики з демонстрацією футбольних фінтів та дриблінгу набирали величезні перегляди в соцмережах, що не залишилося поза увагою людей з великого футболу.
Насправді, молоді та талановиті «футбольні проєкти» не така вже й рідкість у сучасному футболі. Найуспішніший із них, мабуть, — Неймар, батько якого із самого дитинства свого сина «мав якусь тактику та її дотримувався».
Тільки якщо Неймар був на футбольному полі не просто «циркачем» та «шоумейкером» та мав футбольну освіту в Сантосі, а всі ці фінти були лише частиною перформансів для відео та популяризації самого себе, то Мастур так і не розлучився зі своїм амплуа футбольного фрістайлера.
Марокканський плеймейкер не мав такої футбольної школи, яку мав той же Неймар. Він потрапив до Мілана з певним набором навичок та наявністю рівня медійності, але з повною відсутністю розуміння, що таке безпосередньо сам футбол. Без футбольного інтелекту, але з наявністю контролю м'яча, Хашим Мастур зараз виступає на рівні чемпіонату Марокко, зробивши до цього паузу у кар'єрі на два роки.
Початок: зірка соціальних мереж, вражав технікою та дриблінгом у футбольних відеонарізках, мав інтерес з боку провідних європейських клубів та якісний піар у медіа, підписав перший професійний контракт із Міланом.
Підсумок: виявився не футболістом, а футбольним фрістайлером, з весни 2021 по осінь 2023 ріку не виходив на футбольне поле, у 25 років виступає за клуб чемпіонату Марокко.
3. АЛЕН ХАЛІЛОВИЧ
Ален Халілович теж відноситься до тих прикладів, коли молодий футболіст за перших невдач на тлі раннього гучного успіху опиняється в емоційній прірві. Хорватський хавбек з ранніх років заявив про себе як про найцінніший продукт знаменитої академії загребського Динамо. Для Халіловича все відбувалося вкрай швидко і семимильними кроками – дебют за першу команду, дебют за національну збірну та перехід у ранньому віці до каталонської Барселони у статусі чергового «нового Мессі».
Адаптація до нового чемпіонату, численні оренди, гра за аутсайдерів Сегунди — навряд чи Халілович саме так уявляв своє перебування в Барселоні, адже в нього все так добре виходило в Загребі, «новим Мессі» назвали... У чому ж проблема? У власному розумінні та прийнятті ситуації на фоні відмови ігнорувати минулий медійний «шум» навколо себе.
Кейси Мартіна Едегора та Алена Халіловича досить схожі — не лише наявністю в обох досвіду гри в оренді за Херенвен та гучними переходами у юному віці в іспанські гранди. Нинішній капітан Арсеналу міг також опинитися на місці Халіловича, але натомість забув про минулий хайп навколо себе, не боявся сам приймати рішення вже без участі батька, шукати стабільність і потрібне оточення, навіть якщо це йшло врозріз із дитячою мрією про мадридський Реал. Едегор банально почав вчитися жити як доросла людина, спокійно ставитися до потенційних кроків назад, не думаючи про власне его.
А що Халілович? Колись талановитий хорватський хавбек так і залишився заручником свого ярлика «нового Мессі», характером таткового синка, за якого приймають усі рішення, і при цьому великою зарозумілістю та власним его. «Ви тут, щоб бігати за м'ячем, а я – щоб ми забивали голи», — відповів одного разу Халілович на критику своїх одноклубників у Гамбурзі через погану самовіддачу на тренуваннях.
Початок: статус «нового Мессі»; був на радарі європейських клубів із 14 років; у 16 років дебютував за першу команду Динамо Загреб, а ще через рік — за збірну Хорватії; став наймолодшим автором гола в історії чемпіонату Хорватії; перейшов до Барселони за 5 мільйонів євро, підписавши довгостроковий контракт.
Підсумок: «новим Мессі» залишився тільки в футбольних симуляторах; отримував шанс реанімувати кар'єру в Італії, Німеччині, Англії, Нідерландах тощо, проте не зміг; постійно змінює клуби, у 27 років є гравцем Фортуни Сіттард із Ередівізі.
2. БОЯН КРКІЧ
Панічна атака – болісний напад безпричинного страху та тривоги, коли людина відчуває запаморочення, прискорене серцебиття, нестачу кисню та озноб. Зазвичай хворий відчуває серію нападів, тому в його голові закріплюється страх перед ситуаціями, в яких виникає атака. Причинами нападів часто стають психологічні проблеми: стрес і страх не виправдати очікування.
Це не просто так ми привели для вашого спільного розвитку. Панічні атаки, впоратися з якими не допомагали навіть таблетки, спричинили ще один занапащений талант і нереалізований «новий Мессі» на ім'я Боян Кркіч, старт якого в дебютному сезоні за першу команду Барселону був дуже багатообіцяючим.
Але у підсумку Боян пропустив через панічні атаки ЄВРО-2008, сказавши тодішньому головному тренеру збірної Іспанії Арагонесу наступні слова: «Мені боляче це говорити, але я не можу погодитися. Я мрію зіграти за Іспанію, але моє тіло підводить мене».
Також Боян згадував той непростий період: «Пам'ятаю, що того дня я був у Мурсії, і люди ображали мене: вони не знали правду і думали, що я не хочу грати. Найболючіше було усвідомлювати, що інформація швидше за все виходила з федерації. Як вони могли, знаючи моє здоров'я, зробити це? Я відчув себе дуже самотнім».
Чи була це боязнь помилитися у важливий момент? Скоріше за все, так. Чи було в нього відчуття, що він не заслуговував на всі позитивні відгуки та аванси? Вірогідно, так воно і є. Чи важлива психологічна підтримка у таких випадках? Безперечно. Тому, напевно, не просто так Боян Кркіч зараз відповідає за розвиток молоді в системі Барселони, адже фундаментом є ментальне здоров'я, а уміння круто грати у футбол.
Початок: був ще одним «новим Мессі»; вважався найкращим продуктом академії Барселони; забив у своєму дебюті за першу команду «блаугранас» вже через 26 хвилин на полі; був рекордсменом Ла Ліги за кількістю голів серед вихованців у першому сезоні; дебютував за першу команду Барселони раніше Ліонеля Мессі (17 років, 19 днів).
Підсумок: футбольна кар'єра складалася схожим чином, як і в Халіловича; і близько не виправдав виданих авансів на початку свого шляху в великому футболі через панічні атаки; завершив професійну кар'єру в 32 роки; наразі працює в Барселоні футбольним координатором та відповідає за розвиток молоді.
1. АРТЕМ МІЛЕВСЬКИЙ та ОЛЕКСАНДР АЛІЄВ
Пара друзів із київського Динамо, або як вони самі себе називають — «кентів», безперечно є невід'ємною частиною історії сучасного українського футболу. Один вирізнявся бомбардирським чуттям та систематичними голами у найважливіших матчах, тоді як другий – філігранним виконанням стандартних положень та всіма технічними характеристиками, необхідними для атакуючого півзахисника.
Артем Мілевський та Олександр Алієв у молоді роки вважалися новими перлинами та талантами академії київського Динамо, на яких точно мало чекати велике майбутнє в європейському футболі, але, на жаль, все частіше прізвища двох динамівських друзів фігурували в рамках різноманітних скандалів навколо їхнього «нічного життя», а не через футбольні досягнення та індивідуальний стрімкий прогрес.
Відомо, що Мілевський у свій час був близький до переходу до Порту (Артем досі шкодує, що трансфер не відбувся), був предметний інтерес з боку Вест Гема та Фіорентини, проте виявилося занадто пізно — не найспортивніший спосіб життя вже фундаментально набув системного характеру. Після початку повномасштабної російсько-української війни та за сумісництвом завершення професійної кар'єри Мілевський знайшов «емоційний порятунок» в алкоголі, що, на щастя, не встигло призвести до летальних наслідків — Артем наразі проходить реабілітацію в клініці.
Олександр Алієв завжди публічно говорив, що цілком задоволений своєю професійною кар'єрою. Він не прагнув їхати до кращих європейських чемпіонатів, віддаючи перевагу більш звичному середовищу та зоні комфорту (чемпіонат росії до комфорту жодного відношення не має). Але незважаючи на свою суперечливість протягом кар'єри, Алієв свою прихильність до цього «звичного середовища» довів і під час вторгнення росії в Україну, з перших днів голосно заявивши про свою патріотичну позицію у всіх сенсах, що, чесно кажучи, деяких уболівальників в Україні не могло не здивувати! Приємно здивувати.
То який короткий висновок можна зробити, оглядаючись на досвід двох талановитих друзів в особі Мілевського і Алієва? Зі спортивної точки зору вони, звичайно, могли досягти набагато більшого, але вирішили по молодості не чинити опір всіляким столичним спокусам, які не мають нічого спільного з життям професійного спортсмена. Але з іншого боку, динамівські кенти – це наочний приклад для нового покоління українських футболістів.
Місцями це той приклад, коли потрібно вчитися на чужих помилках. Місцями це й гарний приклад, адже навіть з урахуванням усіх минулих скандалів та недоліків ми все одно щиро турбуємось за здоров'я Артема Мілевського та згадуємо його «паненку» на ЧС-2006 разом із виносом вперед ногами «гостей із провінції» в особі спартака. Ми все ще згадуємо штрафні удари Олександра Алієва і з великим нетерпінням чекаємо на його особисту зустріч з толіком тимощуком. А все інше — то вже історія.
Початок: ви й самі все прекрасно пам'ятаєте...
Підсумок: ви й самі все чудово знаєте...
(!) БОНУС: АРТЕМ РАДЧЕНКО
Артем Радченко став відомим у спільноті українського футболу далеко не зі своєї волі. Всьому виною стало легендарне відео, на якому тодішній головний тренер харківського Металіста Мирон Маркевич прийшов поглянути на молодь, але на своє нещастя не виявив ніде його самого — Радченка.
«А де Радченко? Що ви цих дебілів тримаєте?» — одна з найкультовіших фраз Маркевича, адже всім стало цікаво, чим же цей Артем Радченко такий унікальний. Але, на жаль, очікування не завжди втілюються в реальність, а тим більше якщо вони завищені. Радченко став професійним футболістом, але до рівня національної збірної України атакуючий півзахисник не доріс, як і до рівня провідних клубів та європейських чемпіонатів.
Зараз Артему 28 років, і виступає він у чемпіонаті Литви за Дайнаву, зігравши минулого сезону 37 матчів з 4 голами та 3 асистами в активі. В УПЛ за всю кар'єру він зіграв лише 11 поєдинків, а за рідний Металіст має 1 асист у 21 зіграних зустрічах.
І тепер залишається лише здогадуватися, як би склалася доля Артема Радченка, якби не те відео в юнацькі роки зі своєрідною похвалою від Мирона Богдановича...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
