Антуан Грізманн довго вагався щодо переходу до «Барселони». Головна зірка «Атлетіко» дуже хотіла виграти Лігу чемпіонів саме з «матрацниками». Але трагічно не склалося. Зневірившись, «Маленький принц» таки наважився піти в «Барсу». Він думав, що в компанії з Мессі йому підкориться «Вухатий» кубок. Але все вийшло ще гірше, ніж було раніше.
До «Барселони» Грізманн перейшов із третьої спроби. Його настійно кликали на «Камп Ноу» у 2017-му та 2018-му, але француз, начебто погодившись, в останній момент передумував. Мабуть, відчував інтуїтивно, що цього не варто робити.
Проте від долі не втечеш. Влітку 2019-го «Барселона» взяла ініціативу у свої чіпкі руки і викупила контракт Грізманна у «Атлетіко» за прописані в договорі 120 мільйонів євро. Мадридці довго обурювалися з цього приводу, мовляв, клаусула становила не 120, а 200 мільйонів, але справа була зроблена. Найкращий футболіст «Атлетіко» перейшов до «Барселони», щоб бути на одному рівні з Мессі. І виграти Лігу чемпіонів. А там чим чорт не жартує – і «Золотий м'яч».
Інтуїція Антуана не підвела. На новому місці в нього не склалося. Вболівальники «блаугранас» зустріли його холодно. Та що там кулес – його зустріли прохолодно і футболісти «більше, ніж клубу». Особливо – Мессі. Лео так і не пробачив Антуану його довгих роздумів перед переходом до «Барселони». Відносини з аргентинцем у француза так і не склалися.
І, як наслідок, стосунки з Грізманном на новому місці не склалися ні в кого. Футболіст, який звик грати роль вільного художника як в «Атлетіко», так і в збірній Франції, у «Барселоні» був стороннім тілом. Його нещадно критикували і через те, що мало забиває, і через те, що мало відпрацьовує у захисті.
Власне, певною мірою він заслуговував на цю критику. Хоча однозначно не був найслабшою ланкою тієї «Барселони». Тому що та «Барселона», тобто епохи дуже пізнього Мессі, сама по собі була дуже слабкою ланкою.
За два роки, проведені на «Камп Ноу», Грізманн забив лише 35 м'ячів. І виграв лише Кубок Іспанії. З огляду на його трансферну вартість, це був провал.
Проте головний провал у цій історії – не так фінансовий, як ментальний. Так довго не наважуючись на перехід, але, зрештою, наважившись, і майже відразу ж розчарувавшись у цьому, - можна лише уявити, наскільки Антуан почував себе погано. Не в своїй тарілці. Це як одразу втратити два притулки – і батьківський будинок, і власний.
На новому місці він не прижився. А старе місце практично втратив. Потрібно було щось робити, шукати вихід із ситуації. І в жодному разі не пускати її на самоплив, бо в підсумку можна було б вийти на паралелі із ситуацією Азара в «Реалі».
Незважаючи на варіативну можливість спробувати себе на абсолютно новому місці, Грізманн вирішує повернутися на старе. В «Атлетіко». Повернутись туди, де йому було по-справжньому комфортно. І йому, й його родині. Але зробити це виявилося не так просто. Точніше, дуже складно.
***
Оточення Грізманна відмовляло його від повернення в Мадрид. Головна причина – недавня любов вболівальників до Антуана через його перехід у «Барсу» зникла. І поступилася місцем ненависті. Були побоювання, що й Сімеоне, незмінний наставник «Атлетіко», теж охолонув до свого колись ключового гравця. Але футболіст твердо вирішив повернутись.
І клуб пішов йому назустріч. А чому б і ні? Саме логіку босів «матрацників» легко можна зрозуміти. На трансфері Грізманна мадридці заробили дуже серйозні гроші, до того ж, забираючи гравця у «Барси» в оренду, тим самим можна було й уколоти каталонців, і паралельно посилити власні позиції дуже кваліфікованим футболістом.
Тверезі розрахунки босів «Атлетіко» за фактом спрацювали. Хоча перший сезон Грізманна після повернення з «Барси» не задався. Фани дружно освистували свого колишнього кумира, та й сам колишній кумир був далекий від оптимальної форми: два роки «простою» на колишньому робочому місці не могли не позначитися.
Тим не менш, Грізманн вовчою хваткою вчепився у наданий шанс. Хлопцеві було байдуже, що про нього кажуть, що його засвистують на трибунах. Він дуже хотів увійти до однієї води двічі. І йому це вдалося.
Зізнаюся, мені його історія чимось нагадує історію з поверненням Андрія Шевченка до «Мілана». З невдалого «відрядження» до «Челсі». «Відлучка» з команд, що стали рідними, у цих двох була все ж таки відмінною за семантикою, але обидва дуже хотіли повернутися на торовану доріжку. Андрію, на жаль, не вдалося. І виною тому – не лише травми. Дозволю собі висловити непопулярну думку: Шеві забракло, на мій суб'єктивний погляд, терпіння та характеру.
А от Грізманну цього всього вистачило. З лишком.
Перед початком минулого сезону Антуан мав дуже серйозні пропозиції. І з «ПСЖ» у тому числі. Але рішуче відкинув їх. Він твердо вирішив залишитися в «Атлетіко». Для цього значно зменшив терміни своєї літньої відпустки. І готувався самотужки. Вбиваючись до сьомого поту.
Виснажливі тренування не пройшли даремно. Сімеоне здивувався, побачивши, в якій приголомшливій формі Антуан. За словами Чоло, він не бачив таким Антуана навіть у його найкращі роки в «Атлетіко».
Здавалося б, Грізманн порве всіх, усім все доведе і знову поверне любов і пошану фанів. Але в справу втрутилися боси мадридського клубу. І якщо в першому випадку саме вони стали рушійною силою, яка визначила камбек француза на «Ванда Метрополітано», то тепер саме вони ставили ціпки йому в колеса.
Причина дуже банальна: гроші. Грізманн все ще належав «Барселоні». І за умовами договору між клубами, «Атлетіко» мав викупити Антуана у каталонців за сорок мільйонів євро, якщо той зіграє щонайменше один тайм у половині матчів.
Грошей у клубу на викуп контракту Грізманна не було. І Сімеоне настійно рекомендували випускати француза на поле наприкінці других таймів.
Напевно, така дивна (м'яко кажучи) ситуація могла вибити з колії будь-кого. Але тільки не Грізманна. Він терпів.
І не лише терпів, а й «лагідно» тиснув на обидва клуби, аби ті домовилися.
І ті домовились. «Барселона» відпустила Грізманна. За 20 мільйонів євро. Купила за 120, відпустила за 20. Такий ось бізнес по-каталонськи.
З іншого боку, «блаугранас» у такий непопулярний спосіб позбулися необхідності виплачувати Антуану величезну зарплату – близько 21 мільйона на рік.
В «Атлетіко» зараз зарплата француза – утричі менша. Але він був готовий її ще більше урізати, якби попросили.
Звільнившись остаточно від «кайданів» свого колишнього клубу, Грізманн по-справжньому розквітнув. Фініш минулого сезону – це бенефіс «Маленького принца». Його гра була настільки переконливою, що вболівальники відтанули. І статистика у француза шикарна: 15 голів+15 передач у 38 матчах Ла Ліги. І знову його полюбили.
А він платить їм взаємністю. Початок нинішнього сезону для «Атлетіко» знову пройшов під знаком Грізманна. Антуан, який фактично врятував минулий сезон і для клубу, і для Сімеоне (вберіг тренера від відставки), зараз пожинає свої плоди.
Він знову – вільний художник, він знову – беззаперечний лідер команди, його знову обожнюють фани. Грізманн переживає чергову молодість, максимально мінімізуючи незручності від чергової «перебудови» мадридської команди.
Антуана Грізманна визнано найкращим футболістом Ла Ліги в листопаді. На його рахунку за «Атлетіко» – 170 голів. Залишилося забити три, щоб стати найкращим бомбардиром в історії «матрацників». Він точно це зробить.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
