– У 24 роки ви зазнали важкої травми. Вона могла поставити хрест на кар’єрі?
– То був матч дублюючих складів Авангарда і Динамо. Київський нападник вийшов зі мною віч-на-віч, я кинувся йому у ноги. Добре, що раніше ми грали у кепках – це мене і врятувало. Динамівець замість м’яча з усієї сили копнув мене у голову. Я втратив свідомість, мене винесли з поля, але вже через місяць я повернувся до тренувань.
– 1961-го Динамо вперше в історії виграло чемпіонат СРСР. Для завоювання золота за тур до кінця сезону кияни мали перемагати харківський Авангард. Натомість ваша команда претендувала на здобуття звання майстрів спорту – для цього треба було фінішувати не нижче шостої сходинки. У середині другого тайму за рахунку 0:0 травмується ваш колега Микола Уграїцький. Ви були готові до спонтанного виходу на заміну?
– Микола не травмувався, він злякався! То була надзвичайно важлива гра для обидвох команд і ніхто не хотів поступатися. Уграїцький – прекрасний воротар, але за характером мандражист. Чи було мені важко? Звичайно. Та й хвилювався я трохи. Проте тільки-но на поле вибіг, одразу все минуло, я про все забув. Складно було з Динамо, адже там і Лобановський зі своїми крученими м’ячами, і решта сильних хлопців. Здавалося, що вони взагалі не виходили з нашого штрафного майданчика.
– Один із кореспондентів писав про той матч: «Штрафний майданчик Авангарду витоптаний господарями поля до чорноти, фарба на штангах воріт облупилася від незліченних точних попадань».
– Мені доводилося багато виходити з воріт і перехоплювати верхові подачі. Все-таки Лобановський дуже дошкуляв – він з кутового намагався закрутити. Та й Турянчик приходив у штрафний майданчик – а це завжди небезпечно.
– Ви відстояли 0:0 і це влаштувало обидві команди.
– Нас трибуни камінням закидали. Страшна річ! Для багатьох то була несподіванка – Харків не дав виграти київському Динамо. Ми ледь зі стадіону виїхали. Проте навіть нічия дозволила Динамо виграти чемпіонат. У паралельному матчі Торпедо програло у Ташкенті Пахтакору.
– Київські вболівальники яскраво це відсвяткували. Пам’ятаєте запалені газети на трибунах?
– Так, це виглядало красиво. Як зараз ліхтариками світять, так тоді газети горіли. Суцільне вогнище навкруги.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
