Вже кілька десятиліть, як мінімум з моменту смерті легендарного Валерія Лобановського, київське «Динамо» у пресі та вболівальницькому середовищі називають не інакше як «клубом динамівських сердець». При цьому, кожен вкладає у це поняття щось своє: хтось тим самим підкреслює колективну безвідповідальність, де всі начебто довгі роки працюють на благо, але ніхто конкретно не відповідає за численні невдачі; хтось має на увазі очевидне підлабузництво, яке має місце бути з боку деяких екс-гравців «Динамо» по відношенню до нинішнього керівництва клубу, котре їх працевлаштувало після завершення кар'єри футболіста; інші ж просто впевнені, що здобути якусь посаду в «Динамо» у Ігоря Суркіса можна не факт, що за свої нинішні професійні якості, а ось за колишні заслуги на зеленому газоні – будь ласка!
Як би там не було, але вираз «клуб динамівських сердець» має стійке негативне наповнення. Як правило, їм супроводжуються всілякі невдачі «Динамо», відповідальність за які мають нести ті люди, які раніше були корисними «біло-синім» безпосередньо на полі, але у новому амплуа абсолютно провалилися. І знов-таки, як правило, йдеться виключно про «динамівців» старшого покоління – тих, хто грав ще за радянських часів, і чиї виступи безпосередньо на полі не застали багато сучасних фанатів «Динамо», які виросли вже за незалежної України.
Політика «динамівських сердець» на чолі команди також не принесла «Динамо» очікуваного успіху. У 2017-2020 роках під керівництвом Олександра Хацкевича та Олексія Михайличенка «біло-сині» виглядали настільки блідо та нецікаво, що навіть президент клубу Ігор Суркіс, який завжди дуже турботливо ставився до своїх ветеранів, бо на грі багатьох із них сам виріс спершу у футбольного вболівальника, а потім – і у повноцінного функціонера, усвідомив необхідність змін.
Саме через провал ставки на «динамівські серця» влітку 2020 року в клубі з'явився Мірча Луческу – румунський фахівець, який до цього протягом довгих років займався вибудовуванням «Шахтаря» та у певний момент перетворив донецьку команду на справжнього гегемона української Прем'єр-ліги. Проти цього відчайдушно виступили активні фанати «Динамо», які спробували влаштувати ледве не революцію, проте зрештою таки зазнали фіаско. Втім, ті розбіжності між керівництвом та ультрас киян назавжди поповнили вітчизняний фольклор фразою Ігоря Суркіса про те, що він «вх..рив півтора мільярди» у клуб, яка пролунала під час розмови по душам президента із протестувальниками.
Луческу досить швидко змусив пресу та вболівальників забути про таке кліше як «клуб динамівських сердець». Так, при ньому у тренерському штабі першої команди з'явився Олег Гусєв, але по-перше, цей фахівець був запрошений до «Динамо» і працював із дублерами ще за два роки до приходу Луческу, а по-друге, у ЗМІ з'являлася історія про конфлікт між Мірчею та Гусєвим, яка, як мінімум, давала зрозуміти, що жодного лобіювання інтересів Олега з боку румунського наставника бути не могло із самого початку.
По суті, певний час Олег Гусєв залишався єдиним молодим представником знаменитої плеяди «динамівських сердець», який активно працював на видноті у київській команді. У січні нинішнього року до нього приєднався Олександр Шовковський, котрий став одним із помічників Мірчі Луческу. І вже тоді стало зрозуміло, що Ігор Суркіс загалом так остаточно й не позбувся ідеї створення на базі «Динамо» такого собі «сімейного клубу», де пріоритетними кандидатами для менеджменту та тренерського штабу є передусім екс-футболісти команди. Просто на зміну радянським легендам мають приходити їхні послідовники, які здобували трофеї для «біло-синіх» вже після здобуття Україною незалежності.
«З огляду на те, що Вукоєвич залишив «Динамо» за сімейними обставинами, постало питання, що потрібно підсилити тренерський штаб помічником для Мірчі Луческу. Містер дав добро на запрошення легенди нашого клубу Олександра Шовковського. Я був дуже радий. Після чого зателефонував Олександру та запропонував йому роботу в київському «Динамо». Він погодився. Раніше у нас працювали старі зірки, а тепер дві молоді – це Олег Гусєв та Олександр Шовковський. Я дуже радий, що вони знову об'єдналися. Ці хлопці багато зробили для «Динамо». З їхніми іменами пов'язані славні перемоги нашого клубу», – заявив на початку 2023-го Суркіс, вкотре давши зрозуміти, що ініціатива із запрошенням Шовковського – це явно не ідея Луческу, який лишень «дав добро» на неї.
Не дивно, що після того, як Мірча Луческу покинув «Динамо», Ігор Суркіс повернувся на вихідну, довіривши посаду наставника першої команди екс-зірці «біло-синіх» Олександру Шовковському. Спершу на тимчасовій основі, а з нещодавніх пір – вже і на постійній.
І в усій цій історії важливіше інше: якось так співпало, що з відходом Луческу до «Динамо» масово почали повертатися колишні герої, причому не «старі», а «молоді» зірки, зважаючи на термінологію Ігоря Суркіса. Якщо історія з Артемом Кравцем, який ще влітку отримав загадкову посаду радника президента клубу з питань розвитку дитячо-юнацького футболу (ох, яка ж все-таки багата фантазія у Ігоря Михайловича, хоча була б гарна людина, а посаду вигадати можна і не таку, правда?), а днями, за чутками, був переведений у скаути, ніяк не виглядає дивовижною, то низка інших все-таки здивувала футбольну громадськість.
Спершу зазначимо, що одним із асистентів Олександра Шовковського вже як повноцінного головного тренера «Динамо» стане багаторічний партнер екс-воротаря по вибудовуванню захисних редутів та екс-бек «біло-синіх» Сергій Федоров. Він і раніше працював у київській команді, де входив до штабів Олега Блохіна, Сергія Реброва та Олексія Михайличенка. Але загалом із клубу Федоров не йшов, бо ще донедавна допомагав Ігорю Костюку у «Динамо» U-19.
А ось чутки про повернення до «Динамо» двох справжніх «блудних синів» киян Євгена Хачеріді та Артема Мілевського можна називати ледве не сенсаційними. Ігор Суркіс завжди мав трепетні почуття до обох, але пішли вони з «Динамо», м'яко кажучи, зі шлейфом скандальності, а тому здавалося, що вже як мінімум за нинішніх власників у стан «біло-синіх» ані Хачеріді, ані Мілевський не повернуться. Але, за неофіційною інформацією, Євген ще з листопада працює у селекційному відділі «біло-синіх», а ось для Мілевського посаду ще треба вигадати, тому що хлопця вирішили не кидати із його проблемами на ґрунті алкоголізму.
Шовковський, Гусєв, Федоров, Кравець, Хачеріді, Мілевський, а ще можна згадати Венглинського з «Динамо» U-19, який нехай і не став зіркою у першій команді київського клубу, але все-таки досяг успіхів в українському футболі у період кар'єри гравця. Всі вони (по Хачеріді та Мілевському ще почекаємо офіційних підтверджень, але суті справи це не змінює) тепер куватимуть славу оновленого «Динамо» – улюбленого проекту Ігоря Суркіса, який, вочевидь, незабаром знову називатимуть «клубом динамівських сердець», але на цей раз все-таки вже варто додавати поправку – «версії 2.0», адже настав час показати себе «молодим зіркам».
Чи вдасться в «молодих зірок» перевершити досягнення їхніх «старих» колег? Покаже лише час, але, як мінімум, зараз об'єктивних причин для скепсису у вболівальників бути не може. Так, попередня аналогічна концепція себе не виправдала, проте хто сказав, що нові люди повторять помилки попередників? Та й у кожної команди свій шлях, тож Олександру Шовковському залишається тільки побажати довгого та успішного плавання на теренах вітчизняного та європейського футболу.
Ігор Суркіс, повернувшись на вихідну позицію, ще раз продемонстрував свій характер. Наполегливість та упертість часом таки приносять плоди, та й Україна в жодному разі не обділена талантами, аби зрештою все-таки не досягати успіху у футболі. Якщо вже українізований до неможливості «Шахтар» виграє у «Барселони» та дивує усіх в Лізі чемпіонів, то чому б і «клубу динамівських сердець версії 2.0» не продемонструвати всім нам щось особливе, а можливо, навіть історичне, як вважаєте?..
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
