Перше сходження Баварії та Атлетіко на вершину європейського футболу було вкрай непростим. Обидва клуби мають багату та цікаву історію, проте від створення Кубка європейських чемпіонів вболівальникам цих команд довелося чекати ледь не 20 років до того моменту, коли їхні улюбленці зможуть дійти до фіналу турніру.
Для «роттен» нова епоха розпочалася насамперед завдяки Улі Хьонессу, Зеппу Майєру та Герду Мюллеру. Ці хлопці прагнули сягнути найвищих висот та тягнули за собою всю команду, що дозволило Баварії стати в один ряд з іншими світовими клубами екстракласу.
До 1974 року мадридський Атлетіко теж не доходив до фіналу Ліги чемпіонів, тому хлопці Хуана Карлоса Лоренсо як ніхто були вмотивовані на перемогу у турнірі та право увійти до переліку грандів світового футболу. Ворота команди захищав тато Пепе Рейни Мігель, Арагонес, Родрігес, Уфарто, Гарате та компанія творили дива на полі. Шлях до Брюсселя для команд був далеко не легкою прогулянкою, але фінал обіцяв бути особливо запеклим.
Майже 50 тисяч глядачів заполонили трибуни стадіону Ейзель у Брюселі, аби насолодитися битвою за титул найсильнішої команди Європи. Удо Латтек та Хуан Карлос Лоренсо вибудували план на гру та напучували своїх гравців останніми порадами. Стартовий свисток бельгійця Альфреда Делькура – і гра почалася.
Баварія контролювала хід гри, а Атлетіко вміло огризався. Біля воріт Маєра та Рейни виникло чимало гольових моментів, але реалізувати їх в голи команди не змогли. Нулі на табло після основного часу – матч перейшов в овертайми. На 114-й хвилині Арагонес забиває, і усім здається, що «матрацники» перемогли. Але німці ніколи не здаються – за хвилину до фінального свистка Шварценбек відновлює статус-кво. Серії пенальті не передбачено – через день матч будуть перегравати.
Фізичні показники завжди були одним з найсильніших козирів представників німецького футболу, тож після такої маленької паузи в Атлетіко не було шансів. Баварія у матчі-переграванні просто знищила суперника, не давши йому навіть можливості відповісти на дублі Хьонесса та Мюллера.
Аргентинський наставник Атлетіко мав вигляд безсилого. Він намагався «завести» хлопців, але розумів, що вони віддали усі сили та емоції у першому матчі і зараз просто не мають відповідного запасу. Тим паче, що у складі Баварії виступали чемпіони Європи у складі ФРН та майбутні чемпіони світу. Встояти перед такою силою лише раз – вже фантастика, але перемогти у повторному двобої просто нереально.
Після цього Баварія ще двічі поспіль перемогла у турнірі, не так рідко виходить у фінал та поповнює клубний музей. Натомість Атлетіко лише два рази проривався до фінального матчу, але вийти з нього переможцем так і не зміг.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
