Новий рік – час вірити у диво, і ми вирішили підготувати на його честь матеріал, присвячений людям, які змусили повірити у диво. Найнесподіваніші кар'єрні прориви, найактивніший спурт – у тексті про футболістів, які в цей складний для України час найкраще демонстрували: немає нічого неможливого, треба лише багато працювати і знаходити можливості для прогресу.
Ігор Краснопір
Вік: 21 рік
Клуб: Оболонь
Почнемо з людини, сам факт виступів якої в УПЛ – німий закид усім нашим селекціонерам, які скаржаться: неможливо укомплектувати команду хорошими гравцями, всі розбіглися чи просто у лютому 2022-го зі зборів не повернулися!
Оболонь – клуб, який мешкає в режимі “потрібно посилити 11 позицій за 0 гривень терміном на вчора” постійно. Вона і влітку, незважаючи на вихід до вищої ліги, втратила кращого бомбардира: Батальський вирiшив за краще продовжити грати у першій лізі, але вже за Маріуполь. І в такій ситуації лише краще розкрився гравець, якого “пивовари” знайшли у чемпіонаті Київської області.
До літа минулого року Краснопір грав виключно в аматорських змаганнях – і виглядав підписанням швидше від розпачу (Батальському вже тоді було 35 років, була потрібна підміна). Але виявилося, що зірка команд “Чемпіон”, “Моноліт” та “Арсенал-Київ” (це та сама команда, яка у найкращі часи грала у вишці, наймала Раванеллі – тепер вона в аматорах) чудово виглядає і на рівні Оболоні.
Сила Краснопіра, хоч він й грає за Оболонь – у русі. Враховуючи скільки моментів він створює і як виснажує суперників, його можна назвати київським Дарвіном Нуньєсом. На жаль, тут у комплекті теж йде слабка реалізація – тому в Ігоря лише три голи та одна гольова передача. Але наскільки важливими були ці дії! Гол та асист Краснопіра подарували Оболоні історичну перемогу над Дніпром-1, ще один м'яч став переможним із Металістом 1925 – і, нарешті, третій гол врятував нічию на полі Руху. А це матчі на сім очок із 14, які взагалі набрала команда.
Враховуючи, що за цим проривом Краснопіра був його виклик до молодіжної збірної, і там він забив у кожному з двох матчів, можна сподіватися, що це лише початок великої кар'єри. Форвардів чемпіонату України бракує страшенно.
Андрій Штогрін
Клуб: Чорноморець
Вік: 25 років
Якщо Краснопір увірвався в УПЛ з нізвідки, то Андрій грав у ній давно – але так, що краще не грав би. Форвард-мем, людина, сама поява якої в заявці на гру дратувало одеських уболівальників, у 2023 році раптово стала ключовою фігурою в атаці одеситів. На рахунку Андрія шість голів та два асисти у чемпіонаті, який він починав запасним – але в його випадку не менш важливим є хет-трик Зорі в рамках Кубка. Нагадаю, Чорноморець вийшов у півфінал турніру і, найімовірніше, у другій частині чемпіонату кине на нього всі сили.
Успіх Шторгіна – живий доказ, що на гравцях не можна ставити хрест, вішати на них ярлик “бездарний”. І, звісно, прогрес форварда – це великий комплімент Роману Григорчуку. Він зміг вбудувати гравця у працюючу атакувальну модель: за забитими Чорноморець ділить п'яте місце і лише на один м'яч відстає від Дніпра-1 із Шахтарем. Напевно, розкрити талант Штогріна складніше, ніж талант Антонова і тим більше Бєланова, але зараз ніхто не обіцяє, що буде легко.
Кирило Фесюн
Клуб: Колос
Вік: 21 рік
Дуже, дуже родюча полтавська земля на воротарські таланти! Родюча настільки, що три роки тому під керівництвом Долганського тренувалися відразу три голкіпери, які зараз захищають ворота трьох різних команд УПЛ: Рiзнік, Ісенко та Фесюн. І це при тому, що справжня легенда українського футболу, рекордсмен збірної за кількістю сухих матчів теж виріс у Полтаві: фактично Шахтар узяв там другого воротаря поспіль. Це, до речі, хоча б частково пояснює, чому Ворскла після відходу Скрипника, ймовірно, поставить на Долганського: нехай це й принципово інша робота, але тренер воротарів, котрий з ефективністю царя Мідаса працював із молодими кіперами, свій шанс заслужив. Втім, я відволікся.
Ситуація загалом виглядає так, що Ворскла прорахувалася, з пари Ісенко-Фесюн поставивши на того, хто краще відбиває пенальті. Під Рiзніком, зрозуміло, сиділи обидва, але станом на літо 2021-го в бекграунді Ісенко вже був феєричний вихід на заміну в півфіналі Кубка України (три відбиті пенальті в серії!), дебют в УПЛ – і Фесюн просто виявився зайвим. А зараз, якщо дивитися на ці півроку, навіть питання не викликає, хто з них кращий.
Колос пропустив цього сезону УПЛ менше за усiх, причому з відривом. 10 голів у 16 матчах – тут не те що Шахтар-Динамо-Дніпро-1 відпочивають, тут Ювентус із катеначчо Алеґрі дав собі забити на гол більше (про Ман Сіті, який до 2022-го витрачав на оборону більше за Україну, я взагалі мовчу). Дуже мало команд у всій Європі пропустили менше, і в цьому величезна заслуга першого номера, який не змусив шкодувати про себе після продажу у Дніпро-1 Волинця.
Різниця між Фесюном та Волинцем головним чином полягає у рівні яскравості. Волинець брав організацією оборони як такої, Фесюн же загалом яскравіший. Напевно, на довгій дистанції це все-таки надає перевагу досвідченішому колезі, але якщо подивитися на вік, це змушує тільки захопитися тим, наскільки ж божевільний у хлопця потенціал.
Денис Бойко
Вік: 35 років
Клуб: Полісся
Але якщо у 21 рік чекати кар'єрного прориву від футболіста більш-менш нормально, то у 35 і після важкої травми... Скажімо так, вистачало приводів вважати, що Бойко не буде головним воротарем Полісся. Кудрик провів великий сезон у першій лізі, та й Аніагбоссо ж підписували, навіть на конфлікт із фанатами йдучи, не просто так.
Звичайно ж, Ден перевершив усі очікування. Якщо Фесюн яскравіший за Волинця, то Бойко просто затьмарює решту команди. Він воротар, звичайно, олдскульний, але він також саме поняття сейва виводить на інший рівень – він справді рятує, коли здається, що м'ячу вже нема куди подітися, окрім як залетіти у ворота. І Ден пропустив на два м'ячі більше за Фесюна, але: 1) Полісся грає в незрівнянно сміливіший футбол і вирішує все-таки інші завдання; 2) ми якось забули про такі команди, як Шахтар та Динамо, який навіть за меншу кількість ігор пропустили більше.
Бойко усю кар'єру ходив по дорозі from zero to hero й назад. Феноменальний старт в УПЛ, коли він приносив бали Оболоні мало не поодинці (зіпсував відкриття “Металіст Арени”, потягнувши пенальті Жажі) – і в нуль програна конкуренція вже суперветерану Шовковському. Неймовірні сезони у Дніпрі, коли Бойко виглядав, без жодних знижок та застережень, одним із найкращих воротарів світу – і настільки непереконлива гра в Малазі, що Хуанді Рамоса звільнили багато в чому через зайві преференції для українця. Програш конкуренції вже Бущану – і тепер, як бачимо, ренесанс у Поліссі.
Дуже мало хто з українських футбольних особистостей написав автобіографії, це у нас все ще не в тренді – але дуже сподіваюся, що Олександр Дєнiсов мотивує Бойка таки сісти за книгу. Ось уже кому точно є, що згадати, чия праця точно обіцяє бути цікавою.
Ілля Квасниця
Вік: 20 років
Клуб: Рух
Але головним відкриттям сезону виглядає форвард із Руху. Зірка молодіжної команди Руху не отримувала жодного шансу в першій команді за Леоніда Кучука – і, коли бачиш, як він грає зараз, починаєш розуміти: заради однієї тільки ігрової практики Квасниці варто було поміняти Кучука на Пономарьова.
Квасниця – чиста, до палати мір та ваг, креатура колишнього тренера молодіжки. Варто було Пономарьову стати головним тренером, як Ілля вже за місяць почав отримувати час у кожному (!) матчі. Наприкінці минулого сезону Ілля просто звикав до вищої ліги; на початку ж цього Квасниця був найкращим джокером УПЛ. З перших дванадцяти матчів він вийшов в основі лише проти Шахтаря (до речі, цікавий хід: Пономарьов вирішив не затискатися до штрафного майданчика, а, навпаки, виставити зайву фігуру – і здобув нічию), але без ігрового часу не залишився в жодному.
Ілля отримував у кожному матчі солідний шматок (від 26 хвилин до тайму) часу – і набив п'ять голів плюс два асисти. Непогано для 452 хвилин ігрового часу, добре для молодого футболіста, феноменально для гравця команди, яка без нього боролася за виживання. Цей статус суперсаба, який в УПЛ, з її бiднiстю та нормою грати сезон у кращому разі одинадцятьма гравцями (останнім гравцем, який був без застережень класним і при цьому міг почати матч у запасі, був, напевне, Марко Девіч), навіть створив наратив, ніби в основі Квасниця буде не таким гарним, що вiн ефективний лише проти втомлених захисників.
На щастя, практика спростувала цю теорію. Вже другий вихід Іллі в основі на матч чемпіонату привів до голу та асиста з Оболонню, третій – до гольової передачі проти Чорноморця. Форвард виявився дуже ефективним і в основі, зайвий раз довівши, що він не дарма їздив у компанію до Мудрика, Судакова та інших зірок на молодіжне Євро. У таких випадках завжди боїшся наврочити, але, здається, у Руху підростає дуже класний та різноманітний форвард.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
