«Стрімке падіння»: як «Зоря» з бронзового призера до битви за життя докотилась

Футбол України 6 Січня, 19:22 177
«Стрімке падіння»: як «Зоря» з бронзового призера до битви за життя докотилась | 19-27
Луганська «Зоря» в минулому сезоні доволі стрімко змогла здивувати всіх своєю грою, що за підсумками дарувала їм бронзові медалі та позитивні оцінки від ЗМІ. Але влітку відбулось чимало змін, й втриматись на досягнутому рівні не вдалось, а ні за результатами, а ні за якістю гри. Як підсумок, команда змінила перші сходинки турнірної таблиці на останні. Зірватись вниз видалось легше, аніж затриматись у лідерах.

Трансферна активність: плюси та мінуси

Влітку команда не проводила доволі активної трансферної кампанії, хоч й втратила деяких лідерів. В першу чергу, варто відзначити відхід досвідченого центрального захисника Імерекова, хавбеків Шахова та Полегенька, нападника Назарія Русина, який переїхав до Англії, а також завершення оренд Булеци та Бражка, які в минулому сезоні були дуже важливими у побудові команди.

Заповнити втрати у повному обсязі «Зоря» не змогла, тому робилась більше ставка на вільних агентів та чергові оренди, що дозволяло не витрачати кошти з бюджету. Закріпитись у команді, та, можливо, десь більш-менш позитивно себе проявити вдалось бразильцю Джордану, Мічіну та Волошину. Вони не змогли стати «зірками», але на фоні інших «підписань» потрохи влились у команду.

Ключовим же позитивом трансферної кампанії стало придбання Герреро, який до цього грав в українському клубі на правах оренди. Саме цей нападник став однією з ключових персон сезону.

Прогрес сезону: Едуардо Герреро

Панамський нападник Едурадо Герреро доволі швидко влився в команду. Ще за підсумками першого сезону в України відзначались його яскраві якості, але на більш важкому відрізку для команди його індивідуальні якості проявились ще яскравіше. Йому вдавалось створювати моменти для партнерів з нічого, як й голи. Без Герреро лінія нападу була тьмяною та достатньо «сухою». Саме панамець є головним гравцем лінії нападу.

Але ключовою його проблемою є відсутність стабільності. Після декількох дійсно яскравих матчів він розчинявся у повітрі. Так, іноді «даючи» згадати про себе, але лише на декілька хвилин. Для 23 років - це не є чимось поганим, але потрібен час та правильна робота над помилками. Як мінімум, над реалізацією він точно вже попрацював влітку, адже в минулому сезоні він маючи гарні можливості, або намагався видати партнерам, або не реалізовував їх. В цьому ж сезоні його постріли та кількість моментів мають значно кращі показники.

Регрес сезону: тренерські призначення

Ключовим промахом «Зорі» стали дії керівництво клубу. Якщо раніше луганська команда дуже рідко давала маху з призначеннями тренерів, то в цьому сезоні, як продемонструвала практика, їм вдалось промахнутись двічі.

Самий ключового промаху було допущено ще влітку, коли прийшов Лалатович. Вже по перших матчах було помітно, що з «Зорею» відбувається щось негативне. Команда швидко просідала та відчувалась відсутність гарної фізичної підготовки. Була велика кількість провалів, помилок, розривів... Фізично команда підійшла повністю не готовою. Пізніше всі ці промахи та їх причини назвав хавбек В'ячеслав Чурко:

«Коли прийшов Лалатович, він не знав футболістів Зорі і хто на якій позиції грає. Тобто він навіть не готувався до роботи. Це не професійний підхід. За Патріка ми пробігали за матч сумарно 106 кілометрів мінімум. З Лалатовичем – 98 з Ворсклою, 99 з Рухом в перших турах. Тобто 8 чи 9 кілометрів ми не добігали до свого мінімуму, який дав нам третє місце УПЛ. Якщо кожен футболіст не добігає за гру по 700-800 метрів, результату не буде».

Після Лалатовича прийшов Кривенцов, якого у футбольному світі вважають непоганим тактиком та спеціалістом. Але навіть йому не вдалось виправити кризову ситуацію в команді, хоч гра й десь покращилась, але все ж до стабільності, або хоч якихось досягнень справа не дійшла. Ходили чутки навіть про конфлікт з гравцями, здебільшого з Герреро - майже не бійка. Хоч підтвердження не було, але він також залишив команду й виправити ситуацію не зміг.

Наразі «Зоря» шукає нового тренера, і є чимало питань. Вийде хоч з третьої спроби влучити у свого спеціаліста. Адже наразі потрібно не просто виправляти помилки минулого, а будувати нову команду. Всі старі наробітки та зв'язки посипались повністю.

Єврокубки: ізраїльський «крадій» мрій

Єдиним позитивним моментом стало потрапляння «Зорі» в єврокубки, а точніше у Лігу Конференцій. Так, це досягнення більше минулого сезону, але перемога над «Славією» у матчі-відповіді додала все ж трішки позитиву. «Зоря» стала другою командою після «Шахтаря», яка представляла Україну на міжнародних турнірах в цієї осінню та зробила свій, хоч й невеличкий, але внесок у таблицю коефіцієнтів.

Саме старт в Лізі Конференцій «Зорі» вдався доволі позитивно: нічия з «Гентом» та перемога над «Брейдабликом» дарували надію на те, що луганці на фоні провалів в УПЛ зможуть здивувати всіх своїми міжнародними успіхами. Але цю мрію «вкрала» дуель з ізраїльським «Маккабі». За підсумками двох матчів представники Ізраїлю повністю переграли українців та майже не залишили шансів на вихід з групи.

Хлопнути дверми в єврокубки «Зорі» вдалось також гучно - результативною перемогою над «Брейдабліком». Але це десь більше виглядало, як спроба вибачитись за всі невдачі в цьому році перед фанатами. Якби ж вони грали всі останні ігри, або хоча б єврокубки на такий же хвилі... Як підсумок, невдача і на міжнародному фронті, але з маленьким присмаком позитиву.

Найяскравіший матч УПЛ: проти «Оболоні» 4:2, 11-й тур, проти «Кривбасу» 2:2, 17-й тур

В цьому сезоні «Зоря» зіграла не так багато яскравих матчів, як в минулому. Але все ж декілька ігор вийшли достатньо непоганими. В першу чергу, варто відзначити матч проти «Оболоні». Для «Зоря» ігри з «закритими» колективами завжди складались важко, але матч проти киян вийшов на позитивній хвилі. Навіть, враховуючи те, що вони двічі пропустили й поступались після 25-й хвилини супернику. Їм вдалось повернутись у гру та довести її до цілком заслуженої перемоги, при цьому забивши аж чотири голи.

Ще одна гра, яка хоч й не закінчилась перемогою, варта уваги - це зустріч з лідером - «Кривбасом». В останньому турі року їм вдалось відібрати бали у «зимового чемпіона», який вів у рахунку 2:0. На останніх силах вони зібрались й продемонстрували непоганий відрізок, що дозволило їм відігратись та набрати бал у непростій грі.

Матч УПЛ, який хочеться забути: проти «Минаю» 1:1, 5-й тур, Чорноморець 1:4 Кубок

З провальних ігор варто відокремити кубкову гру проти «Чорноморця». У матчі з одеситами «Зоря» виглядала мов представник значно нижчий класом: не виходило майже нічого - ні в атаці, ні у захисті. Провали між лініями, грубі помилки, втрати... Все йшло так, мов одесити грали не проти бронзового призера минулого сезону, а одного з аутсайдерів нижчих дивізіонів.

Якщо брати УПЛ, то, мабуть, однією з найгірших ігор стала зустріч з «Минаєм». Хоч «Зоря» й не програла, але цій дуелі луганський колектив був зовсім не схожий сам на себе. Особливо на початку другого тайму, коли «Минаю» вдавалось дуже легко обігрувати суперника, майже без перешкод. Лише реалізація та останній пас підводили закарпатців, щоб взяти більше балів у грі з луганською командою. Не було ні креативу, ні характеру, не кажучи вже про повну відсутність відчуття стабільності фізичної форми - команда виглядала втомленою вже у 5-му турі.

Гол першої частини сезону:

проти «Кривбасу» від Герреро

Очікування: повернення до середини таблиці

«Зоря» - команда, яка привчила нас бачити її у когорті лідерів. Але наразі після доволі стрімкого стрибка їх настала криза, причому як ігрова, так й психологічна. Дуже важливу роль буде грати вибір тренера. Ходить чимало чуток щодо майбутнього спеціаліста, який прийде у клуб вже ось-ось. Ключове, щоб йому вдалось налагодити психологічний стан гравців, які й самі відчувають, що все йде шкереберть та не можуть впоратись з тиском.

Після стабілізації «проблем» в головах гравців. Настане час й фізичної підготовки, чого максимально не вистачало команді в осінньому відрізку, налагодження взаємодій та награвання нових зв'язків. Тобто новому тренеру доведеться робити всю роботу майже з нуля: фундамент, який заклав ван Леувен бронзовими медалями, було зруйновано за пів року - лише деякі залишки ідей залишились.

Врятувати цей сезон дуже небагато, хоч вони й залишаються. Ключове - гравцям вдалось знайти деяку стабілізацію ближче до закінчення року, та ми змогли побачити те, що потенціал у команді ще залишається. Головне було відчути це натхнення. Це відзначають й самі гравці:

«Ми відчули, що можемо, що нам довіряють. Була також розмова з президентом клубу, яка, на мою думку, нам допомогла. Євгеній Борисович сказав, що не дивлячись на результати зараз, він разом з нами та що все залежить від нас.
Попереду важка робота – збори. Часу перезавантажитись було достатньо, тому будемо працювати, готуватися до весняної частини. Розуміємо, що поєдинків в нас ще багато. Є можливість виправити власне положення. Можливо зараз багато хто в нас не вірить. Але, впевнений, наші вболівальники підтримують та продовжать нас підтримувати. А ми повинні довести, що осіння частина була виключенням з правил. Час повертатися на ті місця, к яким в останні роки звикли наші фани», - відзначає Мішньов.

В цілому, не здивуюсь, якщо весною «Зоря» зможе покращити результати, піднятись в таблиці, але до єврокубків дострибнути не зможе. Все ж таки дуже багато було втрачено до цього. Наразі головне почати будувати фундамент вже на наступний сезон, а цей - догравати з максимальним позитивом у грі та награванням зв'язків.