Вже традиційно тепла зима позбавила нас можливості повністю зануритися у новорічну атмосферу, проте січень у більшості областей України – морозний із хуртовинами. Отже, сайт «Український футбол» підготував для наших читачів ексклюзивний матеріал, присвячений найбільш сніжним матчам в історії вітчизняного футболу.
Прочитавши цю статтю, ви згадаєте про:
- Приїзд зіркової збірної Аргентини до Києва у 1976 році;
- Битву київського Динамо та донецького Шахтаря, героєм якої став Ісмаель Бангура;
- Прохолодну зустріч мадридського Реала від підопічних Валерія Лобановського у Києві;
- Трагічний матч збірної України проти Словенії у кваліфікації на Євро-2000.
- Приїзд майбутніх чемпіонів світу у засніжений Київ
Збірна Аргентини проводила серію товариських поєдинків перед домашнім чемпіонатом світу 1978 року. Ось і стався візит латиноамериканських зірок до столиці УРСР – Києва. До цього ці команди зустрічалися між собою три рази: по одній перемозі кожної зі сторін та нічия. Легендарний Дієго Марадона до прохолодного Києва не завітав (на той момент йому було лише 16), а ось майбутнім чемпіонам світу довелося грати під снігом наприкінці березня.
Погода злякала людей, тому на такий матч на Київському Центральному стадіоні зібралося лише 32 000 глядачів. Цікаво, наскільки злякала аргентинців якість футбольного поля, адже воно місцями нагадувало болото. У збірній СРСР у тій грі не було помітно наявності командного механізму, а кожен з гравців намагався перетягнути ковдру на себе, що зрештою так і не допомогло розмочити ворота Уго Гатті.
У складі збірної Аргентини єдиний гол у матчі забив Маріо Кемпес, який на швидкості випередив Олександра Маховикова та відправив м’яч повз Олександра Прохорова, який вибіг йому на зустріч.
Як вже зазначалося раніше, на майбутньому домашньому Мундіалі тріумфувала саме Аргентина, яка у фіналі завдяки дублю Кемпеса перемогла Нідерланди (3:1). Що стосується збірної СРСР, то вона не змогла кваліфікуватися на чемпіонат світу, як і команди Англії, Бельгії та Уругваю.
Контрольна гра, 20 березня 1976 р.
Київ, Київський Центральний стадіон
32 000 глядачів
СРСР – Аргентина – 0:1 (0:1)
Голи: Кемпес, 41
СРСР: Прохоров, Коньков (Фоменко, 53), Маховиков (Трошкін, 46), Абрамов, Лещук, Ловчев (к), Мінаєв, Назаренко (Онищенко, 46), Сахаров, Веремєєв, В. Федоров (Блохін, 46). Головний тренер: Валерій Лобановський
Аргентина: Гатті, Ольгін, Кіллер, Карраскоса, Троббіані, Гальєго, Бочіні, Луке, Арділес (Пассарелла, 56), Кемпес (Хаусман, 68), Тарантіні. Головний тренер: Луїс Сесар Менотті
Феєричний Бангура приносить Динамо перемогу в Класичному
Для Динамо цей матч пройшов у буремні клубні часи. Напередодні Ігор Суркіс звільнив головного тренера Анатолія Дем’яненка, а за ним у відставку був відправлений Йожеф Сабо. Рятувати становище довелося легендарному ексзахиснику клубу Олегу Лужний, який вивів киян на матч з Шахтарем з приставкою в.о.
Справи Шахтаря були набагато кращими, адже на той момент у чемпіонаті України вони мали чемпіонський відрив уже у 10 очок, та й виступи у єврокубках «гірники» були набагато кращими.
Українське Класичне проходило на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, який серйозно запорошило снігом. Проте столичні кучугри не злякали африканського нападника біло-синіх Ісмаеля Бангура, який став героєм того поєдинку для Динамо.
Перший гол гвінейського форварда виявився досить неочікуваним. Діого Рінкон віддав передачу вперед на Бангуру, який в оточені двох захисників наважився здійснити не дуже зручний для себе удар лівою ногою. Здавалося, шо Ісмаель навіть не дивився на ворота суперника та пробив на вдачу, однак того дня вона була на його боці. Рахунок було відкрито наприкнці першого тайму – 1:0.
Шахтар зумів відповісти вже у другій половині гри. У штрафному майданчику киян Разван Рац виконав скидання на Олександра Гладкого, якого збив захисник Динамо Олег Допілка, намагаючись вибити м’яч з під ніг форварда. До 11-метрової позначки підійшов Жадсон, який розвів помаранчевий м’яч та Олександра Шовковського по різних кутах воріт.
А потім знову стався Бангура. Вже за шість хвилин після того, як донеччани зрівняли рахунок, африканець на швидкості обіграв Володимира Єзерського та відправив м’яч у правий кут воріт Андрія Пятова. Перемога киян у Класичному, яка так і не посприяла призначенню Олега Лужного головним тренером київського клубу. Натомість Ігор Суркіс призначив новим наставником російського фахівця Юрія Сьоміна.
Ця поразка не стала трагедією для Шахтаря Мірчі Луческу, адже той чемпіонат вони виграли, випередивши біло-синіх на три залікові пункти. А Бангура за підсумками сезону посів лише п’яте місце у списку бомбардирів поступившись Марко Девичу, Олександру Гладкому, Олександру Косиріну та Євгену Селезньову.
Чемпіонат України 2007/08. 16-й тур
11 листопада 2007 р.
Київ. Стадіон «Динамо» імені Лобановського
5000 глядачів
Динамо – Шахтар – 2:1 (1:0)
Голи: Бангура, 44, 53 – Жадсон, 47 (пенальті)
Динамо: Шовковський, Допілка, Ващук, Діакате (Нінковіч, 29), Каддурі, Гавранчіч, Корреа, Гіоане, Гусєв (Мілевський 68), Рінкон (Шацьких 90+2), Бангура. Головний тренер: Олег Лужний
Шахтар: Пятов, Срна, Чигринський, Єзерський, Рац, Хюбшман (Лукареллі, 69), Дуляй (Левандовський, 46), Жадсон (Вілліан 73), Фернандіньо, Брандао, Гладкий. Головний тренер: Мірча Луческу
Київський мороз та протистояння Лобановського з дель Боске
Перший матч другого групового етапу Ліги чемпіонів між київським Динамо та мадридським Реалом пройшов наприкінці листопада, який був більше схожий на лютий січень. На момент зустрічі команд у Києві була зафіксована погода в -11 чи навіть -12 градусів за Цельсієм!
Однак, команди не стали довго розігріватися, оскільки рахунок в матчі було забито вже на 17-й хвилині гри. Нападник команди Вісенте дель Боске – Фернандо Морієнтес замкнув прострільну передачу Роберто Карлоса та розмочив ворота Шовковського.
У другому таймі першими знову забили мадридці. Легендарний іспанський нападник Рауль Гонсалес з-за меж карного майданчика виконав удар неробочою правою ногою та не лишив шансів СаШо – 0:2 на табло.
Наприкінці матчу після закидання Сергія Реброва у штрафний майданчик «вершкових» Максим Шацьких виконав скидання на Юрія Дмитруліна, який був збитий Крістіаном Карембе. Ребров влучно пробив у лівий від себе кут воріт, однак Альбано Біссарі був близьким, аби відбити той удар.
Та лігачемпіонівська кампанія для Динамо і завершилася на стадії другого групового етапу. Команда Валерія Лобановського не зуміла вийти з групи, де крім них з Реалом була ще Баварія та Русенборг, посівши третю сходинку. У матчі-відповіді між Динамо та Реалом, який вже проходив у Мадриді була зафіксована нічия 2:2.
Що стосується самого переможця турніру, то ним стала якраз команда дель Боске, яка у фіналі розібралася з Валенсією (3:0).
Ліга чемпіонів, другий груповий турнір
24 листопада 1999 р.
Київ. НСК «Олімпійський»
15 000 глядачів
Динамо – Реал – 1:2 (0:1)
Голи: Ребров, 86 (пенальті) – Морієнтес, 17, Рауль 48
Динамо: Шовковський, Мамедов, Головко, Ващук, Дмитрулін, Хацкевич, Белькевич, Гусін, Яшкін, Коновалов (Шацьких, 46), Ребров. Головний тренер: Валерій Лобановський.
Реал: Біссаррі, Сальгадо (Кампо, 28), Роберто Карлос, Рауль, Морієнтес, Зеєдорф (Каранка, 90), Савіо (Санчіс, 71), Гуті, Ельгера, Карембе, Жуліо Сезар. Головний тренер: Вісенте Дель Боске
Словенські флешбеки збірної України
Цей матч мав виправити катастрофічне положення у якому опинилася збірна Україна після словенського поєдинку із двома вилученнями та знаменитим ляпом Шовковського. Запорошений снігом НСК «Олімпійський» чекав на реабілітацію підопічних Йожефа Сабо, але так і не дочекався. Куди неприємніше було вболівальникам, які відвідали той поєдинок та мерзли за температури - 6 градусів за Цельсієм, яка була встановлена момент початку гри.
Перший гол у матчі було забито вже аж у другому таймі. Лужний прорвався правим флангом словенців, які того дня відзначалися грубістю по відношенню до українців, та виконав простріл у карний майданчик суперника, який вже готовий був замкнутий Андрій Шевченко. Однак відзначитися українському форварду Мілана завадив Желько Міліновіч, який збив Шеву. У підсумку призначений пенальті у ворота словенців та успішне виконання від Реброва, що розвів м’яч та Младена Дабановіча по різних кутах. У прохолодному повітрі з’явилася надія на перемогу та прохід команди на Євро-2000. Проте вже за дев’ять хвилин цю надію поховав Міран Павлін. Погана якість трансляції того поєдинку та дивне рішення організаторів грати на засніженому полі білим м’ячем завадили побачити той фатальний гол у ворота Шовковського, який коштував українцям путівки на чемпіонат Європи. Златко Захович пробив зі штрафного, потім якась метушня, що призвела до радості словенців та м’яча у воротах СаШо – рахунок нічийний 1:1.
Кінцівку матчу збірна Йожефа Сабо провела у штурмі, намагаючись забити словенцям, але так і не зуміла перевести гру в овертайм.
Словенці на самому турнірі посіли останнє місце у групі з Югославією, Норвегією та Іспанією, набравши лише два бали. Переможцем того Євро стала збірна Франція, яка здолала італійців завдяки голам Давида Трезеге та Сільвена Вільтора.
Українці ж вперше на Євро зіграють аж на домашньому чемпіонаті у 2012 році. Прокляття кваліфікації до великих турнірів переслідувало синьо-жовту збірну до 2016 року, поки у відборі на чемпіонат Європи не була обіграна та сама Словенія (2:0, 1:1). Гештальт було закрито.
У 2024 році на збірну України знову чекають стикові матчі за вихід на Євро, і сподіваємося, що жодні павліни не завадять команді Реброва провести якісну підготовку та кваліфікуватися на турнір у Німеччині.
Відбір на Євро-2000. Плей-офф, матч-відповідь
17 листопада 1999 р.
Київ. НСК «Олімпійський»
70 000 глядачів
Україна – Словенія – 1:1 (перший матч 1:2)
Голи: Ребров 68 (пенальті) – Павлін 77
Україна: Шовковський, Лужний, Федоров, Головко, Ващук, Дмитрулін, Кандауров (Ковальов, 46), Скаченко (Мороз, 58), Косовський (Попов, 73), Шевченко, Ребров. Головний тренер: Йожеф Сабо
Словенія: Дабановіч, Каріч (Остерц, 73), Рудонья, Міланіч, Галіч, Міліновіч, Новак, Чех, Удовіч (Ачімовіч, 57), Заховіч, Павлін. Головний тренер: Сречко Катанєц
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
