Зимова пауза в українській Прем'єр-лізі – це період, коли вболівальники поступово починають забувати про безпосередні перипетії футбольних поєдинків, і куди більше уваги приділяють кадровим питанням. Одне з них стосується відставок або призначень головних тренерів. Скажімо, не так давно «Ворскла» розпрощалася з Віктором Скрипником, який практично одразу ж працевлаштувався в «Металіст 1925».
«Ворскла» теж недовго залишалася без тренера, зупинивши вибір на колишньому стражі воріт клубу Сергієві Долганському, який останнім часом відповідав за підготовку голкіперів, хоча, за нашою інформацією, полтавці розглядали і варіант із запрошенням іноземця.
Чи правильний вибір зробили в Полтаві – побачимо ближче до літа, а просто зараз ми пропонуємо вам пригадати 11 найдивніших тренерських призначень іноземних спеціалістів, які відбувалися в командах української Прем'єр-ліги...
Тон Каанен
Громадянство: Нідерланди
Робота в УПЛ: «Металург» Донецьк (2004), «Сталь» Алчевськ (2006/07)
Нідерландець Тон Каанен був призначений на посаду головного тренера донецького «Металурга» на початку 2004 року. Цей фахівець змінив біля керма «металургів» свого земляка Віллема Фреша, з яким раніше разом працював у «Роді» з Керкраде. Очевидно, остання обставина й відіграла ключову роль у цьому призначенні, оскільки іншого варіанту, окрім лобіювання інтересів Каанена з боку Фреша в цьому призначенні, якщо керуватися логікою, знайти неможливо.
До роботи в «Металургу» Каанен навіть на батьківщині як тренер був повним ноунеймом, оскільки встиг потренувати лише юніорів «Роди». В Україні у Тона прогнозовано не склалося, і вже влітку 2004-го він залишив «Металург». Щоправда, у 2006 році Каанен знову повернувся до вітчизняного чемпіонату аби попрацювати зі «Сталлю» з Алчевська. За період відсутності в Україні нідерландець встиг набратися досвіду в ремеслі у Ізраїлі, але це Тону не допомогло. «Сталь» посіла останнє місце в чемпіонаті й спікірувала до Першої ліги, а Каанен вирушив додому.
Згодом Каанен працював на Мальті, Кіпрі, Греції, Нідерландах та Словаччині. Наразі нідерландцю 57 років, проте він вже понад чотири роки сидить без роботи. Його крайня посада у футболі – спортивний директор словацької «Сениці». Її він залишив у вересні 2019 року…
Анхель «Пічі» Алонсо
Громадянство: Іспанія
Робота в УПЛ: «Металург» Донецьк (2006)
Анхель Алонсо, якого часто на батьківщині називали просто «Пічі» Алонсо, досить добре відомий уболівальникам зі стажем як футболіст «Барселони». З каталонцями він у 80-х роках минулого сторіччя ставав чемпіоном Іспанії, вигравав Кубок та Суперкубок країни, а також виходив у фінал Кубка європейських чемпіонів. Однак після завершення кар'єри гравця «Пічі» Алонсо абсолютно не знайшов себе у тренерському ремеслі. Він недовго попрацював зі скромним іспанським «Фігерасом», а з 1995 до 2005 року був головним тренером збірної Каталонії, яка за цей період провела лишень 11 матчів. Також варто згадати, що з 1996 по 1997 роки Анхель був помічником Віктора Муньоса у «Мальорці».
За які заслуги і хто привів «Пічі» Алонсо у 2006 році на пост коуча донецького «Металурга», залишається лише здогадуватися. Ймовірно, без авантюрних порад Дмитра Селюка тут не обійшлося, але загалом це рішення виявилося абсолютно невдалим. Іспанець відпрацював в Україні лишень кілька місяців і вже на початку грудня відбув додому. Щоправда, певним досягненням у вітчизняному чемпіонаті «Пічі» таки відзначився. Саме він став першим коучем, за якого донецький «Металург» в рамках УПЛ відібрав очки у земляків із «Шахтаря». Йожеф Сабо тоді навіть обіцяв поставити пам’ятник «металургам», але згодом слова так і не дотримався.
Після «Металурга» Анхель Алонсо більше ніде головним тренером так і не працював, та й помічником – також… Нині іспанцю 69 років.
Янніс Христопулос
Громадянство: Греція
Робота в УПЛ: «Таврія» (2013)
Янніс Христопулос є ще одним протеже Дмитра Селюка в українському футболі, а точніше – у «Таврії». Грецький фахівець очолив команду з Сімферополя влітку 2013 року, і в першій половині того сезону «Таврія» демонструвала відверто погані результати та ігрову форму. Команда пленталась у самому хвості турнірної таблиці, а тому недивно, що коли підійшла зимова пауза Христопулос був звільнений без жодних сентиментів та жалю.
Селюк згодом багато обурювався у пресі, виправдовуючи грецького наставника: «Я вважаю, це дуже велика помилка клубу, але, як то кажуть, розумом «Таврію» не зрозуміти, як і те, що там відбувається. Запросили людину, пообіцявши їй усе, але знову обдурили. Справа в тому, що не дали йому жодних можливостей проявити себе. Обіцяли перед тим, як взяли на роботу, що перед відкриттям трансферного вікна допоможуть йому. Він поставив на кін свою професійну репутацію, а йому навіть не дали себе проявити. Тому я вважаю, що це не просто звільнення, а підлість та мерзенність з боку керівництва «Таврії».
Про яку репутацію говорив Селюк складно сказати, оскільки до «Таврії» Христопулос працював виключно на батьківщині, та й те – із юніорами АЕКа та «Олімпіакоса», як асистент у «Паніоніосі» та «Яніні», а також недовго як головний тренер тієї ж «Яніни». Очевидно, що у тодішній «Таврії» греку могли запропонувати значно більший оклад, і саме тому, а не за якоюсь там міфічною репутацією, Янніс й поїхав до України.
Після звільнення з «Таврії» Христопулос попрацював ще із кількома командами середнього рівня у Греції та на Кіпрі, а з 2020 по 2021 роки очолював шведську команду «Акрополіс», яка мало відома за межами цієї скандинавської країни, а в 2022 році й зовсім була розформована. Наразі Христопулосу 51 рік, і він вже майже 24 місяці як не може ніде працевлаштуватися…
Ерік ван дер Меєр
Громадянство: Нідерланди
Робота в УПЛ: «Сталь» Кам'янське (2016)
Кам'янська «Сталь» після припинення функціонування донецького «Металурга» у 2015 році фактично стала наступником цього клубу з точки зору кадрових та менеджерських ресурсів. Тому недивно, що жага до тренерських експериментів, яка раніше була притаманна босам «металургів», перейшла «у спадок» тепер вже й «сталеварам».
У січні 2016 року новим коучем «Сталі» несподівано для багатьох став Ерік ван дер Меєр. Ця персона була не новою для українського футболу, оскільки раніше нідерландець встиг попрацювати з юніорами донецького «Металурга» та намагався піднімати дитячу школу цього клубу. Але загалом здібності ван дер Меєра як повноцінного головного тренера дорослої команди викликали обґрунтовані сумніви, адже його досвід у такому статусі був мінімальним.
Пропрацювати з командою із Кам'янського ван дер Меєр зумів лише трохи більше шести місяців, а потім, як було оголошено, за сімейними обставинами залишив свою посаду. Наприкінці 2016-го Ерік виплив у катарському клубі «Катар СК», потім спокусився на пропозицію від угорського «Гонведа», а після звільнення звідти повернувся до «Катару». Примітно, що в азіатській команді ван дер Меєру пощастило покерувати зірковим камерунцем Самюелем Ето'о, який саме у «Катарі» завершив кар'єру.
З лютого по березень 2021 року Ерік ван дер Меєр був коучем збірної Саудівської Аравії U-20, і після відходу з цієї посади залишається безробітним й донині. До речі, наразі нідерландцю лише 56 років.
Якоб Галл
Громадянство: Нідерланди
Робота в УПЛ: «Сталь» Кам'янське (2016/17)
Наступником ван дер Меєра на посаді наставника «Сталі» виявився співвітчизник Еріка Якоб Галл. Цей фахівець також отримав запрошення в Україну незрозуміло за які заслуги, оскільки раніше, нехай і мав досить непоганий досвід роботи на батьківщині, але нічого особливого у ремеслі все ж таки не продемонстрував. Натомість Якоба до себе у штаб в «Сталі» запросив ван дер Меєр, і коли Ерік залишав команду з Кам'янського, то порадив босам не шукати когось на стороні, а довіритися своєму екс-помічнику.
Втім, у «Сталі» Галл довго не протримався, і вже на початку 2017-го контракт із ним був розірваний за взаємною згодою сторін, а колектив з Кам'янського був довірений кризовому менеджеру, яким себе зарекомендував білорус Леонід Кучук.
Сам Галл після від'їзду з України попрацював на батьківщині із відверто маловідомими колективами на кшталт «Спаркенбурга», потім входив до тренерського штабу китайського «Гуанчжоу Сіті», був наставником індонезійської команди ПСМ з Макассари, а в липні цього року повернувся до Нідерландів й зараз очолює «Юббегу» – команду з шостого дивізіону у тамтешній системі футбольних ліг…
Даріо Друді
Громадянство: Аргентина
Робота в УПЛ: «Зірка» (2016), «Карпати» (2017/18)
Роман Друді та «Зірки» тривав всього лише кілька місяців, і після 10 матчів коуч був звільнений. Згодом Даріо з'явився вже у «Карпатах», причому начебто як у статусі спортивного директора, але по суті подейкували, що він безпосередньо втручався у роботу тренерського штабу та прагнув контролювати там усе й повністю. А ще, що до «Зірки», що до «Карпат» Друді навіз величезну кількість легіонерів, причому більшість із них були дуже сумнівного рівня та якості. Виділити варто, мабуть, лише аргентинця Франсіско Ді Франко, котрий згодом пограв ще й за «Дніпро-1» (54 матчі).
У вересні 2018 року Друді залишив Україну. Після того аргентинець, якому наразі всього 36 років, був асистентом головного тренера та головним скаутом у єгипетському клубі «Пірамідс», а із серпня 2019 року обіймає посаду головного скаута іспанської «Альмерії», який прямо зараз є одним із безпросвітних аутсайдерів Ла Ліги.
Фабріціо Раванеллі
Громадянство: Італія
Робота в УПЛ: «Арсенал-Київ» (2018)
Фабріціо Раванеллі у футболі відомий як екс-форвард збірної Італії, «Ювентуса», «Марселя», «Лаціо» та низки інших команд. Однак у тренерському ремеслі досягти успіху Раванеллі так і не поталанило. Спочатку він кілька років очолював юніорів «Ювентуса», потім спробував сили у французькому «Аяччо», а остаточно вбив у собі жагу до тренерства в українському «Арсеналі-Київ».
Дивно, чому тодішнє керівництво «канонірів» взагалі звернуло увагу на Раванеллі, бо до призначення в «Арсенал-Київ» Фабріціо вже п'ять років сидів без роботи, й не мав ніяких особливих перспектив на цій ниві. Втім, Олександр Москаленко та його партнери таки надали перевагу тому аби ризикнути, й прогадали. Раванеллі пішов з посади лише через три місяці після призначення, причому, як і Даріо Друді, залишив по собі величезну кількість легіонерів, які злетілися тоді до столиці України, наче оси на медову пахлаву.
З того моменту Раванеллі більше не брався за справу, яка так і не принесла йому радості. Хоча зараз Фабріціо всього 55, і він ще цілком здатний на серйозні досягнення. Мабуть, тільки не на тренерській лаві…
Жилмар
Громадянство: Бразилія
Робота в УПЛ: «Львів» (2018)
Бразилець Жилмар вперше з'явився в Україні у 2010 році, коли приїхав працювати до академії запорізького «Металурга». Незабаром фахівець отримав диплом, який дозволив йому перебувати у штабі першої команди, але в 2014-му Жилмар відбув на батьківщину, де у нього вперше в кар'єрі з'явилася можливість попрацювати головним тренером – що правда, із командою, назву якої в Україні, мабуть, мало хто чув – «Уніяо Можі».
Згодом Жилмар також попрацював у Саудівській Аравії та Макао, а влітку 2018 року раптово отримав призначення на пост головного тренера «Львова». У цій команді УПЛ разом із Жилмаром з'явилося багато бразильських легіонерів, яких агенти привезли з розрахунку на вигідний перепродаж у майбутньому. Сподівалося на такий розвиток подій й керівництво «Львова», та ось тільки все пішло зовсім не так, як планували боси цього клубу. Через місяць роботи в Україні з'ясувалося, що Жилмар не має диплома категорії PRO, що не дає цьому фахівцю права працювати на посаді головного тренера команди Прем'єр-ліги. «Львову» довелося розірвати співпрацю з бразильцем, хоча питання про те, хто і як перевіряв усі необхідні документи при призначенні, залишається відкритим й донині.
Після від'їзду з України Жилмар повернувся до Макао, а у 2021 році встиг попрацювати в нашій країні наставником «Полісся» (Ставки). Ця аматорська команда з Київської області поки що й залишається крайньою у кар'єрі 53-річного бразильця.
Фабрі Гонсалес
Громадянство: Іспанія
Робота в УПЛ: «Карпати» (2019)
Так, Фабрі Гонсалес, на відміну від переважної більшості перелічених вище фахівців, на момент приїзду в Україну мав за спиною вже достатньо серйозний тренерський досвід у кар'єрі. Втім, цей іспанець зарекомендував себе ще таким собі «перелітним птахом», оскільки встиг змінити понад тридцять місць роботи за 35 років у ремеслі.
Незважаючи на те, що Фабрі мав досвід роботи з командами іспанської Ла Ліги («Логроньєс» та «Гранада»), а також встиг недовго покерувати грандом грецького футболу «Панатінаїкосом», абсолютно ніяких трофеїв на момент переїзду до УПЛ, де в його талант раптово повірили тодішні керівники «Карпат», наставник так і не здобув. Більше того, на той момент Фабрі Гонсалес вже фактично був «збитим льотчиком», що й продемонструвала подальша кар'єра іспанця після від'їзду з України, а точніше повна відсутність її розвитку.
У «Карпатах» Фабрі відпрацював з січня по травень 2019 року, а потім подав у відставку. Львів'яни за іспанця ледь не вилетіли з Прем'єр-ліги, зумівши згодом у плей-оф за право залишитися в еліті здолати «Волинь». Зараз Фабрі Гонсалесу 68 років, і вже понад чотири сезони він залишається незатребуваним. Є інформація, що повернутись до повноцінної роботи у професійному футболі фахівцю не дозволяють проблеми зі здоров'ям.
Жуліо Сезар
Громадянство: Бразилія
Робота в УПЛ: «Олімпік» (2019)
Як футболіст Жуліо Сезар встиг пограти за низку вельми відомих колективів у Європі, серед яких виділяється мадридський «Реал», а також «Мілан», «Бенфіка», «Болтон», «Олімпіакос». Однак після того, як у 2015-му бразилець повісив бутси на цвях про нього практично нічого не було відомо й чути.
Дістати «з нафталіну» Жуліо Сезара влітку 2019 року раптово для всіх вирішило керівництво «Олімпіка». Чим саме підкупив цей бразилець Владислава Гельзіна та його радників, що ті вирішили довірити своє дітище незрозуміло кому без будь-якої репутації у тренерському ремеслі – питання, відповіді на яке вже навіть і не потрібно шукати, адже вона просто потонула у товщині запорошених глибин історії. Фактом залишається тільки те, що під керівництвом Жуліо Сезара «Олімпік» програв чотири стартові матчі в сезоні УПЛ («Карпатам», «Олександрії», «Колосу» та «Дніпру-1», який тоді був далеко не такий міцний, як зараз), після чого бразильцю вказали на двері.
Після відходу з «Олімпіка» Жуліо Сезар, якому наразі 45 років, більше ніде працевлаштуватися поки що так і не зумів. Та й чого ще чекати від людини, яка в Україні запам'яталася тим, що їла корм для тварин?
Георгій Цецадзе
Громадянство: Грузія
Робота в УПЛ: «Львів» (2020)
Перевершити антирекорд Жуліо Сезара для тренерів-легіонерів за матчами без перемог в українському клубному футболі вдалося у 2020 році грузину Георгію Цецадзе, в талант якого раптово повірили керівники «Львова». Під керівництвом цього наставника львів'яни провели 11 поєдинків, у яких здобули лишень 3 нічиї при 8 поразках. Після таких «феєричних» результатів боси клубу не витримали та прийняли відставку грузина, головним досягненням якого стало те, що він все ж таки знайшов у собі сили та мужність піти добровільно.
До приходу на пост коуча «Львова» Цецадзе працював виключно на батьківщині, причому у 2016 році навіть виграв із командою «Самтредіа» чемпіонський титул – перший і поки що все ще єдиний у історії цього клубу. Недивно, що після провалу в Україні у здібності Цецадзе знову повірили боси «Самтредіа», але цього разу співпраця сторін тривала трохи більше ніж шість місяців й була безрезультатною.
Зараз 49-річний Цецадзе сидить без роботи після звільнення з посади головного тренера грузинського «Телаві», яке датоване березнем поточного року.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
