Пресаташе Гливинський розповів про те, яка ситуація переважає в стані національної команди.
– Розкажіть про атмосферу, яка панує у збірній…
– Атмосфера завжди позитивна. І який би тренер не працював, хлопці завжди приїжджали до національної команди із задоволенням, на позитиві та виконували тренерські вимоги. Вони розуміють, що представляти країну – це почесно та престижно, а потрапляння до збірної вже додає балів до твого особистого профайлу. Тому клубні проблеми футболісти залишають у клубах.
– Чи є якісь розподіли на старих та молодих чи представників клубів?
- Якщо ти про «дідівщину», то її точно немає. Іноді можуть молоді, які ще трохи хвилюються, триматися і спілкуватися окремо. Але досвідчені гравці не усуваються та не відмовляють молоді у спілкуванні.
Ще з часів Андрія Шевченка-тренера всі гравці під час харчування сидять за одним довгим столом, який є своєрідним символом командного єднання. Зрозуміло, що хлопцям можливо зручніше спілкуватися з друзями або з тими, кого вони знають добре. Але загалом усі, як я вже казав, перебувають у позитивному настрої, і лише невдалий результат гри може його призупинити. Але й у цей момент хлопці, переживши невдачу, спілкуються, обговорюють гру та разом виходять емоційно із цього стану. Це дуже важливий момент, на який я хотів би звернути увагу: не бачив, щоб хтось усамітнювався після поразки – хлопці гуртуються та разом долають пригнічення або не допускають його.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
