Владислав Вакула — невиправний. У квітні хлопцю виповнилося двадцять чотири, а таке враження, що його карʼєра у бодай-якомусь клубі із претензіями уже завершена. Систематичне порушення режиму залишило нападника біля розбитого корита — спочатку йому прощали кричущі помилки, але згодом терпець урвався. Так було у “Шахтарі”, “Маріуполі”, “Десні”, тепер — “Поліссі”.
Й Вакулу зовсім не шкода — природа дала йому талант, який не використаний хоча б на десять відсотків. ДТП у Маріуполі напідпитку, конфлікт із поліцією у Житомирі — погодьтеся, так справи не робляться.
Зважаючи на черговий інцидент, повʼязаний із Владиславом, ми вирішили пригадати й інших гульвіс. Що з ними трапилося?
Костянтин Кравченко
У 2008-му “Шахтар” зі скандалом придбав Костянтина Кравченка — заплатив 5 мільйонів доларів (завдяки цьому плеймейкер умить став одним із найдорожчих українців, проданих в межах УПЛ) та докинув ще 500 тисяч в якості податків, щоб уникнути відкритої конфронтації з “Дніпром”.
Здавалося б — “помаранчево-чорні” виклали шалені гроші та розраховували отримати конкретний зиск. У Дніпрі 21-річний півзахисник був лідером, провів більше сотні матчів, забив кілька важливих мʼячів, зокрема, дубль — “Металісту”. Круто? Аякже.
Тим не менш, в Донецьку все пішло не так — по-перше, Кравченко не впорався з відповідальністю та морально згас (ви не дивіться на 12+6 в 38 поєдинках), по-друге, вщент програв конкуренцію, по-третє, не відмовив собі у випивці та решті заборонених насолодах. І якби ж про це говорили лише “очевидці” — Микола Павлов, який працював з Костянтином в тодішньому “Іллічівці”, також робив певні натяки.
У 2020-му вже колишній футболіст дав інтервʼю, де спробував себе відбілити, але створив додатковий привід для критики. Відчувалася зневага до менеджменту “гірників”, було сказано про “вбивство” та “я сильніший, ніж Вілліан удвічі”. Хтось так і не зрозумів, де все повернуло не туди.
Євген Селезньов
“Скільки було випито за карʼєру? Люди стільки борщу, мабуть, не зʼїли. Якщо чесно, то це погано і я не хвалюся цим. У молодості була дурість, я пройшов через це”, — заявив Євген Селезньов перед журналістами.
Треба розуміти наступне: Селя — специфічна людина, з цікавим гумором, де багато напівправди та байок. Втім, добре, що нападник сам визнав допущені помилки та цим унеможливив будь-які спекуляції.
Головний аргумент, який роззброює незадоволених поведінкою Євгена — це його статистика та регалії. 108 результативних дій за “синьо-біло-блакитних”, статус найкращого голеадора Премʼєр-ліги (2010/11, 2011/12), вихід до фіналу ЛЄ, участь у національній збірній та доволі продуктивний період у Туреччині — це вагомі плюси. Принаймні, на тлі переважної кількості інших героїв, які теж мали недоліки за полем, Селезньов має пристойну історію виступів (це якщо змиритися із російською “Кубанню”).
Олександр Рикун
Олександр Рикун — геній пасу і з цим не посперечаєшся. Філігранна, “бразильська” техніка та прекрасне бачення поля — сьогодні б гравець з подібними скілами коштував на ринку дуже дорого. Що в “Іллічівці”, що “Дніпрі” та “Металісті” — всюди атакувальний півзахисник мав серйозні труднощі із “зеленим змієм”.
“Я міг гульнути на 2-4 дні”, “матч закінчився — треба пивка випити”, “пив з приводу та без” — і от у цьому й увесь уродженець Дніпра. У 2009-му взагалі трапився треш, яку підтвердив сам Олександр — у Винниках “бухим” звалився з балкону четвертого поверху та, як яскраво розписували ЗМІ, “зламав ключицю”.
Рикун ніколи не приховував пристрасті, слухав справедливі закиди від тренерів, переважно відмовчувався та продовжував своє улюблене діло. Якби не шалений потенціал, то навряд чи б з ним так довго “мучилися” — шкода, що він так і не був продемонстрований на повну. Виконавець реально претендував на велич, проте не поставив масну крапку — жодного трофея у його активі немає.
Артем Мілевський
Проблеми Артема Мілевського лежать на поверхні та не так давно довели до критичної точки — екс-форвард “Динамо” потрапив до лікарні та проходив курс лікування від залежності. Зараз Міля виглядає свіжіше, однак сліди буремного минулого нікуди не поділися.
Ну а що? Футболістом Артема нерідко помічали у “готовому” стані, причому за кермом. Схоже, Вакула створив собі кумира — всі ж памʼятають червоний Ferrari, розбитий у Туреччині?
Мілевський — компанійська та щира душа, але перегорів у Києві. Ігор Суркіс перетримав нападника, карав дублем у профілактичних цілях, не відпустив до Італії в 2013-му. Безумовно, це не знімає відповідальність з Артема, втім, якби сторони розібралися у конфлікті, то, можливо, спортивне життя Артема було б успішнішим.
Водночас історія не знає поняття “але”, тому вихованець киян має те, що заслужив. Це хрестоматійний приклад — якщо ти в молодості тікатимеш із пляшкою від нагляду президента та переступатимеш межу, то всесвіт тебе обовʼязково покарає.
Олександр Алієв
І як ми обійдемося без вірного друга? Олександр Алієв товаришував із Мілевським з часів академії, пройшов Крим, Рим та мідні труби, також непогано котувався й міг дати більше, ніж це зробив насправді. Гарматний дальній удар та чудове виконання штрафних стандартів (наприклад, поклав “цукерочку” “Порту” в Лізі чемпіонів) — словом, було за що хвалити.
Проте це нічого не вартує, якщо є свідоме нищення власної особистості. Хто знає, як би склалася доля Алієва, коли б він доклав належні зусилля. Втрачені можливості — це, мабуть, найгірше, що може трапитися з тим, хто чогось прагне.
Півзахисник жив у дні так званої “золотої” молоді (сьогоднішня все ж орієнтується на Європу та тягнеться до тамтешніх стандартів), заробив великі гроші і йому ніхто чітко не пояснив, що з ними робити. “Кодувався два чи три рази. Ну, була у мене проблема з алкоголем” — це риска, яку слід підвести.
Як бачимо, все вирішує оточення — сьогодні Олександр помітно виправився, змужнів та в медійній площині виступає з позитивної сторони; радує, що хоча б тепер він не так сильно асоціюється із алкогольним минулим, а загалом просуває правильні тези.
***
Ще є стара гвардія, але тут потрібен контекст. Коли умовні Леоненко, Саленко, Шуховцев, який вчасно взявся за голову, розповідають про свої походеньки, треба усвідомити те, що вони жили у реальності, де це було навіть допустимо та прийнятно.
Ось що розповів Олександр Чижевський, який першим “пробив” 400 матчів в УПЛ: “Так само ми могли собі дозволити вжити якихось 50 грам. А зараз дай молодому випити, він же на поле не вийде, вже на наступний день буде вмирати. А раніше футболісти ходили до ранку, виходили — чотири години поспали — і розривали команди. Нема вже того, що раніше було».
Це не пропаганда, а лише констатація того життя — Леоненко викликає увесь спектр емоцій, втім, у нього не відібрати голи московському “Спартаку”. Саленко? Та хоча б засяяв на чемпіонаті світу-1994 — тобто, у тієї епохи були маркери, що дозволяли зняти незручні питання. Нинішній футбол є професійнішим та в ідеалі ставить хрест на певних речах. Власне, тому Вакулі в подальшому буде дуже важко.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
