Для зручності сприйняття візуалізував у вигляді командної побудови:
⁃ кольоровий портрет відповідає футболісту, що мав найбільший ігровий час на конкретній позиції в нинішньому сезоні
⁃ ч/б - це гравець з найбільшим ігровим часом на позиції в минулому сезоні
⁃ цифра зі знаком «+» або «-» демонструє зростання або падіння показника кількості спроб індивідуального пресингу
Тиск - це механізм стримування суперника на безпечній відстані від воріт. В нинішньому сезоні після трансферу Сидорчука все полетіло в прірву. Рік тому по воротам Бущана випускали лише по 6.73/90 ударів, в нинішньому сезоні вже 10.1/90!
PPDA - падіння; % частка високих захисних дій - падіння; високі повернення мʼяча - падіння; повернення мʼяча на чужій половині - теж падіння. От такий сумний підсумок прибирання лише одного футболіста зі складу, що давав команді баланс…
Так, почалося усе із Ваната та вінгерів (ігровий час Караваєва врахований без гри в ролі ПЗ/ЛЗ). Перша лінія захисту не встигала блокувати просування суперника. Тому несуть відповідальність на рівні з Поповим, Дячуком та Сиротою. Лише Буяльський зберіг свій обсяг чорнової роботи, але на те він і Буяльський.
Сидорчук, усіма зацькований, вмів підлаштовуватися під ігрові умови, що виникали. Бо довгий час забезпечував команді баланс. Бражко грав у всратих динамівських фізруків та на певних функціональних обмеженнях за Патріка, де більше за атаку і тиск відповідали Чурко з Булецою. Тому нічого спільного з досвідом Сидоочука не мав, бо отримати його було ніде. Через це і стався провал, бо втрата в пресинг діях в нього найбільша в команді в порівнянні з минулим сезоном (-17.5). Володимир постійно опинявся у напівпозиції. Виходив в пресинг, але робив це недолуго, тож у підсумку:
⁃ не діставався до мʼяча, щоб заблокувати пас чи просування його зоною (падіння у поверненнях мʼяча на чужій половині в порівнянні з колишнім капітаном)
⁃ оголяв її, ніхто не страхував, купу голів забивали без його присутності в захисті, бо відрізали пасом ще десь в центрі поля
Тому не варто демонізувати ЦЗ Динамо. Вони отримали обсяг мʼячів у своїй зоні, який нездатні переварити за відкритої позиції на полі. І не здатні цей обсяг переварити ніякі Бескоровайні з Сарапіями.
От саме через це (нездатність Бражка станом на лютий 2024 року повноцінно виконувати роль Сидорчука) Буяльський на цих зборах бігає на власній половині поруч з Поповим.
Висновок? Шовковський швидко ідентифікував проблему: він ще восени повернувся до витоків «ребровщини», або, мабуть, більш свіжого в його памʼяті досвіду «італійців» в збірній. Трикутник, де Буяльський вершина (як на слайді), розвернувся:
⁃ тепер Бражко повноцінний Степаненко з урізаним функціоналом з мʼячем
⁃ а Буяльський став правим інсайдом (вісімкою) поруч з Шапаренком, таким же інсайдом, але зліва (вісімкою)
Навесні зможемо оцінити наскільки сильно ці маневри зміцнили захист. Є всі передумови вважати, що такий компаунд зробить захист надійнішим. Інша побічна дія від цих рухів: ізоляція Буяльського від зон завершення, що 100% вплине на ефективність команди в атаці. Єдиний фактор, котрий здатен це якось вирівняти - Ярмоленко. Бо, коли ви тримаєте Буяльського з його кваліфікацією Бог знає де (далеко від чужого штрафного), то «творити» доведеться різним Бенітам чи Заї. А їх «творилки» не дотягують до розмірів апарату Буяльського…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
