Ностальгія – цілком зрозуміле почуття, як і дружні стосунки чи особиста симпатія. Але коли формується склад національної збірної України на вирішальні матчі плей-офф, це не найкращий порадник.
Ігор Циганик у своїй передачі Циганик LIVE заявив: “Я не знаю, чому головний тренер збірної України не викликає Романа Безуса. У мене дуже багато питань, як викликаються футболісти… Безус. Чемпіонат Кіпру — непоганий чемпіонат. Я вважаю, що він сильніше, ніж чемпіонат України, якщо брати загалом. Тому вважаю, що таких футболістів не можна ігнорувати”.
Номінально питання поставлене правильно. По-перше, і справді кіпрські клуби в останні роки принизливо “вмили” наших грандів і до них приєдналися. По-друге, сам Безус на Кіпрі демонструє якісні особисті результати — 11 голів та 8 асистів у 27 матчах цього сезону, загалом за Омонію – 15 голів та 12 асистів у 63 матчах за останні два сезони.
Однак варто уважніше розглянути як Кіпр, так і Безуса та його конкурентів.
Отже, кіпрський чемпіонат справді має приводи для гордості, порівняно з українським — АЕК (Ларнака) завдав ганебних поразок Дніпру-1 та Динамо. Траплялися інші “ляпси” з нашого боку. Але чи це означає, що кіпрський чемпіонат сильніший? Ні.
У таблиці рейтингу УЄФА Україна – на 18 місці, Кіпр – на 22-му. Але навіть у цьому, найпровальнішому, сезоні Україна набрала більше очок (4,1 проти 3,75), а якщо б не повномасштабна фаза війни та логічне падіння, Україна за колишньої динаміки цілком би боролася за 10-11 місця і забула б, де Кіпр та його коефіцієнти.
Сам по собі кіпрський чемпіонат у лідерах у Європі лише за двома показниками — кількістю легіонерів та високим середнім віком. Тобто, строго кажучи, це “заповідник ветеранів”, в якому через хороший клімат, якісні поля, непогану систему відновлення та лікування багато вікових футболістів не проти дограти. Така правда. Яка багато в чому нівелює навіть той відмінний цифровий показник Безуса, адже Фран Соль, який нічого не показав в УПЛ, набив там навіть більше голів.
Безус, звичайно ж, молодець – це дійсно найважливіший гравець Омонії, але давайте розбиратися. Сама ця команда зараз п’ята в чемпіонаті Кіпру і навряд чи побореться за місце вище за третє, вона не вийшла навіть до групи Ліги Європи, влетівши 1:5 датському Мідтюлланну. Звичайно, сам Безус молодець – він робив усе, що міг, і буквально тягнув команду у єврокубках. Але чи це показники, які прямо-таки зобов’язують Реброва його викликати?
Ігор Циганик, поза сумнівом, має рацію, що розставляє акценти — у плей-офф не до експериментів, але ж у Лізі націй повернемо Безуса! Але хіба Ліга націй – це зовсім “товарняк”, на який можна начхати? Звичайно ж ні!
Це Олександр Петраков свого часу провалив Лігу націй, і прямим наслідком цього став жахливий жереб відбору до чемпіонату Європи, де Україна внаслідок невдачі попереднього штабу отримала в суперники переможця та фіналіста Євро-2020. А якби Петраков досяг кращого результату в Лізі націй, ми були б у другому, а не третьому кошику, і, цілком реально, зараз би відпочивали як учасники Євро-2024, не думаючи про плей-офф.
Але навіть якщо припустити, що десь збірна Реброва може дозволити собі експериментувати, то хіба за рахунок 33-річного Безуса має будуватися гра на майбутнє?
Нагадаємо, Україна – призер чемпіонату Європи серед молодіжних збірних та учасник Олімпіади. На провідних ролях на позиціях Безуса в Шахтарі грають Судаков, Криськів і Бондаренко — гравці не лише молодші за віком, а й на голову вищі за класом. У Брентфорді цілком регулярно грає Ярмолюк, ось нещодавно передгольову передачу в АПЛ виклав. У перспективі найближчих 2,5 – 3 років у Бундеслізі заграє Кревсун, який зараз долає екстерном усі сходинки клубної піраміди Боруссії (Дортмунд).
Показує ознаки життя в Емполі і дуже хоче зіграти на Євро не менш досвідчений і молодший Коваленко. Піхальонок проживає своє найкраще життя, регулярно стаючи одним з найкращих за асистами та передасистами у Дніпрі-1 та УПЛ загалом. Відновився після травми динамівець Шапаренко. Ніколи ще не викликалися Ковалець (Олександрія), Козак (Полісся), Габелок (Металіст 1925), Твердохліб (Минай – Кривбас) та ще добрий десяток півзахисників, які регулярно грають в основі клубів УПЛ.
То де ж у цьому десятку претендентів Безус? Шостий-сьомий? Адже ми не згадували ще про Зінченка, Маліновського…
Здається, ми пояснили на пальцях, чому не про Безуса справедливо думає зараз тренерський штаб збірної України. Роман — молодець, дякую йому, що на далекому Кіпрі він виходив із сім’єю із синьо-жовтим прапором на мітинг на підтримку України. Якщо десь в інтерв’ю почуємо, що він ще й ЗСУ допомагає, буде ще приємніше. Але на цьому історичному етапі Безус нічим більше Батьківщині допомогти не зможе. З’їздив на Євро-2020? Чудово. Забиває багато на Кіпрі? Красень. Але перспектива збірної — Судаков, Ярмолюк, Кревсун і ще добрий десяток перерахованих гравців. Ветеранам же дякуємо, всього гарного, дякую за 24 матчі в національній команді в 2011-2021 роках. Вони зробили, що могли, і передали півзахист збірної у добрі руки.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
