– Коли Фоменко змінив Онищенка, Динамо обіграло зіркову Барселону – 3:1. Ви оформили дубль у тому матчі. У чому секрет успіху?
– Я там тренерського успіху не бачу. Мізіна вилучили за гру рукою, ми грали вдесятьох, і засіли в глуху оборону – влаштували Сталінград біля власних воріт. Гру витягнули я і покійний Шкапенко. Коли Паша перший гол забив, Фоменко ще навіть із роздягальні не вийшов.
У цьому матчі боролася вся команда. Ми не грали, а виживали. Тактики ніякої не було: треба було терпіти та чекати на свій момент. По-іншому грати з Барселоною було неможливо. А у другій грі Барселона забила нам стільки, скільки захотіла, перемігши 4:1.
У Барселоні тоді грали справжні зірки – Ромаріо, Куман, Стоїчков, Лаудруп, Бакеро, Гвардіола.
– Як вам гралося проти таких зірок?
– Мені здається, якби Куман бив по воротах суперника зі свого штрафного, він би теж іноді забивав. Я таких ударів ще не бачив, м'яч летів як куля. Навіть, не знаю, як його передачі зупиняли Стоїчков та Ромаріо. У нас у стінку ніхто не хотів ставати, коли Куман бив, одразу до лікарні можна було потрапити.
– Фоменко вас похвалив після перемоги над Барселоною?
– Ні! Я йшов у роздягальню, думаю, зараз Фоменко хвалитиме, а він ще й напхав. Фоменку не сподобалася наша гра – що в нас нічого не виходило в атаці. Певне, він забув, хто в нас був суперником.
– Чому зняли Фоменка?
– Чесно, вже не пам'ятаю. Тоді мільйон футболістів та тренерів проходило через Динамо.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
