Чи варто викликати Крістіана Шевченка до складу юнацької збірної України?

Збірна України 29 Лютого, 17:09 400
Чи варто викликати Крістіана Шевченка до складу юнацької збірної України? | 19-27
Про перспективу запрошення до юнацької збірної України сина Андрія Шевченка

17-річний син Андрія Шевченка Крістіан став кандидатом у юнацьку збірну України. Шевченка-молодшого включено до запасного списку гравців збірної України U-19 на матчі еліт-раунду, який пройде у березні у Північній Македонії, за право поїхати на юнацький чемпіонат Європи влітку 2024 року.

Про Крістіана Шевченка відомо небагато. Він народився у Лондоні, коли батько виступав за «Челсі». Тривалий час виховувався в Академії «аристократів». З весни 2023 року захищає кольори іншого лондонського клубу «Вотфорд». Цього сезону грає у категорії U-18 (там немає команди U-17). Останнім часом відзначається результативними діями. Як батько, грає на позиції нападника. Не має хорошої антропометрії.

Сьогодні Англія є центром розвитку футболу. Місцеві клуби мають дуже хороші фінансові можливості та приділяють велику увагу юнацькому футболу. Юнацькі збірні Англії - одні з найсильніших у світі. Наразі не так багато юних українців перебувають в системі англійських клубів. Є Захар Бауманн із «МЮ», Іван Струк та Тимур Тутєров із «Сандерленда». Перші двоє – діти українських емігрантів. Власне, на цьому все. До настання 18 років дуже важко іноземцям переходити в Академії англійських команд. Після початку війни українські молоді футболісти опинилися в Італії, Іспанії і особливо – в Німеччині. В Англії немає нікого. Там таке футбольне законодавство.

Тому потрібно слідкувати за кожним українцем в Англії, навіть за кожним гравцем, який потенційно може отримати український паспорт. Це не тільки опція для юнацьких збірних стати сильнішими, але і для національної команди отримати якісного гравця, бо АПЛ дуже близько.

Головна проблема Крістіана Шевченка – його батько. Всі будуть порівнювати Крістіана з Андрієм Миколайовичем. Такий вже тягар дітей зіркових батьків. Якщо Крістіан стабільно грає на рівні «Вотфорда», то це вже вагома передумова звернути на нього увагу. На юнацькому рівні ніхто особливо не чув про успіхи Макса Кілмана, а зараз він капітан «Вулверхемптона». І він був би дуже корисним для збірної України, якби його можна було запросити до національної команди.

Позиція нападника доволі проблемна для збірних України 2005 та 2006 років. Тому тут потрібно вести селекцію із пошуком нових гравців.

У 2005 році народження збірної України форвардом починав динамівець Микита Дзень. Через особливості характеру він не зміг закріпитися у столичній команді, попри всі свої таланти та дані від природи. Влітку 2023 Дзеня разом із декількома одноклубниками відправили до юнацької команди «Полісся», де він затримався тільки на пів року та не мав результативних дій. Взимку Микита став гравцем «Вереса». Колишній тренер збірної України U-19 Олег Кузнецов вже не викликав його на першу кваліфікацію на Мальті у листопаді восени 2023 року. Передумов для подальшого запрошення Дзеня немає жодних.

Інший форвард «Динамо» 2005 року Максим Зоренко разом із Дзенем поїхав до Житомира, але із тим самим успіхом. У столиці він далі гравця ротації юнацької команди не доріс. Зараз Зоренко заявлений за «Оболонь». Передумов грати вище U-19 у нього поки немає.

Владислав Нагрудний став відомим декілька років тому під час товариського турніру, коли забив переможний гол у складі «Мілана» у ворота київського «Динамо». Зараз Нагрудного у «Мілані» вже немає. Він виступає у юнацькій команді «Кремонезе». У збірну його запрошували під час еліт-раунду на Євро U-17 у 2022 році. Особливого враження він не справив.

На першу кваліфікацію на Євро восени їздив форвард Олександр Піщур. Але, окрім антропометрії, нападник із угорського клубу «Академія Пушкаша» нічим не запам'ятався.

Сергій Панченко із «Руха» виступає тільки на рівні юнацької команди. Має хороші дані від природи. Так, до нього був інтерес з боку німецьких команд. Але попри ставку рухівців на власну молодь та проблемність позиції нападника, Панченко не грає у дорослій команді львів'ян. Ми всі розуміємо, що у «Руху» молоді простіше пробитися.

Фактично, нападників 2005 року із перспективами у нас немає. Хлопцям вже майже по 19 років. Час проявляти себе на дорослому рівні. Тому вже восени основним форвардом збірної України U-19 став на рік молодший Матвій Пономаренко. Причому, це рішення виглядало логічним.

Збірна 2005 року у березні гратиме в еліт-раунді у Північній Македонії. Серед суперників – господарі македонці, Латвія та Швейцарія. Є дуже хороші шанси виграти групу та поїхати на Євро влітку. Звичайно, що якась реальна альтернатива для Пономаренка має бути. Тому до Шевченка-молодшого варто придивитися, хоч він і 2006 року народження.

Восени свою кваліфікацію на Євро U-19 розпочне команда 2006 року. Там також є гостра проблема нападника. Є вищезгаданий Пономаренко. Дивилися сина Євгена Краснікова Єгора, але він не підійшов. Зріст понад два метри ще не означає успіх у футболі. Можливо, із часом він фізично змужніє та все зміниться. Зараз Єгор небагато грає за «Металіст». Викликали Владислава Руснака із «Сієни», але з літа він без команди. Можна розглядати динамівця Віталія Лобка чи дніпрянина Дениса Жданова. Але тут немає жодної визначеності. Напевно, що будуть запрошувати гравців 2007 року Дмитра Богданова та Артема Степанова із «Динамо» Дрезден та «Баєра» Леверкузен. Тому також потрібно шукати ще одного форварда.

Зараз молодіжна збірна України має свої проблеми з нападником, якщо у національну команду викликають динамівця Владислава Ваната. Хоч якоюсь альтернативою є тільки представник «Оболоні» Ігор Краснопір. Я вже давно не пам'ятаю, щоб із «Оболоні» викликали гравців у юнацькі чи молодіжну збірну України. Альтернативою Краснопіру є тільки Богдан В'юнник, який більше грає з глибини, а не чистого форварда. Богдан зараз без ігрової практики. Маріно Пушич на нього не розраховує, а змінити команду не вийшло. До літа буде сидіти без футболу.

У наступному скликанні «молодіжки» (2004-2005) проблема форварда буде ще більшою. У 2004 році Сергій Нагорняк міг розраховувати в атаці тільки на Ігоря Горбача. Він зараз грає на правах оренди за «Зорю». Контракт із «Динамо» до кінця сезону, але ніхто не поспішає його продовжувати. Великих перспектив поки не має. Горбач далеко не завжди діє на вістрі атаки, більше на лівому фланзі. Про проблеми 2005 року із форвардом я писав вище.

Давайте ми відкинемо прізвище Шевченко та дамо собі відповідь, чи потрібен нам ще один молодий нападник із англійського клубу? Відповідь, думаю, очевидна. Як мінімум, всіх потенційних кандидатів ми повинні розглядати.

Який Крістіан Шевченко футболіст? Я думаю, що на це питання відповіді немає. У юнацькому футболі все дуже швидко змінюється. Хтось швидко себе проявляє, а потім зникає. Хтось починає довго, але потім вистрілює. Потрібно слідкувати за кожним гравцем. Бо за пів року все може кардинально змінитися. Нічого поганого немає, що в системі юнацьких збірних України буде представник англійського «Вотфорда».

Сергій ТИЩЕНКО