З 6 по 12 березня у грецькому місті Патри відбудеться еліт-раунд для збірної України на Євро U-17. Суперниками команди Юрія Мороза стануть збірні Греції, Словаччини та Швейцарії. На чемпіонат Європи гарантовано вийдуть переможці восьми груп та сім найкращих команд, які посядуть другі місця.
У першому раунді кваліфікації українці фінішували третіми у групі разом із Німеччиною, Фінляндією та Ліхтенштейном. Україна розгромила Ліхтенштейн, зіграла внічию із Фінляндією та мінімально програла німцям. У заліку команд, які посіли третє місце, ми змогли кваліфікуватися до еліт-раунду завдяки кращій різниці забитих та пропущених голів.
За цей час відбулася тренерська рокіровка. Володимир Єзерський починав працювати з цією командою, а тепер посаду зайняв Юрій Мороз, який раніше вже працював у системі юнацьких збірних України. Юрій Леонтійович очолював збірну України 2006 року народження та допомагав Олегу Кузнєцову з 2005 роком.
Загалом Мороз уміє працювати з молодими гравцями. Його юнацька команда Динамо наробла галасу у Юнацькій Лізі УЄФА 2016/17, коли були битими Наполі, Бенфіка та Бешикташ. З того покоління у дорослому футболі заявили про себе Миколенко, Тимчик, Попов, Шапаренко, Булеца, Лєднев, Русин. Юрій Леонтійович тривалий час працював у Динамо із юнацькими та молодіжними командами.
У складі збірної U-17 не варто чекати великих сюрпризів. Майже всі гравці – відомі. Тут головні зміни будуть у тренувальному процесі, тактичній підготовці.
На жаль, основний воротар Олександр Петренко із Байєра зазнав травми. У нього тріщина на руці. Потрібно шукати альтернативу. На хорошому рахунку представники чемпіонату України U-17 Олександр Харечко з Руха, дніпрянин Назар Макаренко, плюс – новачок Реала Ілля Волошин.
У захисті теж ніяких проблем не повинно бути. Усі найсильніші в строю. На правому фланзі представники Шахтаря та Динамо – Микита Шелекета та Олексій Рибак. Перший восени вже грав на рівні U-19 та в Юнацькій Лізі УЄФА. Рибак дебютував за юнацьку команду Динамо у першому матчі другої частини сезону.
Центр захисту – два динамівці Даніель Дехтяр та Дем’ян Третяк. Вони стабільно виступають в системі юнацьких команд Динамо, зіграні між собою. Третяк дебютував за U-19 проти Металіста 1925. «Гірник» Єгор Даньковський з осені в U-19. Плюс – легіонер із Чехії Євген Рябоконь, який представляє команду Словацко на рівні U-17 та U-18. Не забуваймо, що у центрі захисту може зіграти Кирило Дігтяр з Металіста, який за своєю позицію є лівим оборонцем. З першою командою Руху на зборах у Словенії працював Максим Баршан, але він у резервному списку.
На лівому фланзі – вищезгаданий Дігтяр, якому конкуренцію має скласти гравець Баварії Дмитро Стрільчук. Правда, на рівні Бундесліги U-17 він не має багато ігрової практики. Аналіогічні справи в Івана Лихоліта з Аталанти, тому його взагалі немає у збірній.
Ключовим гравцем опорної зони був Олександр Сорока. Не думаю, що щось зараз має змінитися. Уродженець Тернополя після початку великої війни опинився у Генті, де у 16 років грав на рівні Юнацької Ліги УЄФА.
Олександр Драган підписав свій перший професійний контракт з Аталантою. Вихованець Динамо виступає в категорії 17-річних. У Динамо на рівні U-19 цього сезону почав грати Володимир Озимай. Інший гравець Динамо 2008 року народження Павло Люсін взимку теж працював на зборах із юнацькою командою. Додаємо сюди представників СК Дніпро-1 Алі Халілова та Баварії – Богдана Оліченка.
Про перспективи Захара Бауманна (МЮ) та Андрія Вакулюка (Бенфіка) поки говорити складно. Головна проблема – український паспорт. Вони обоє народилися в Англії та Португалії відповідно. Спочатку – набуття громадянства, а потім вже більш предметно можна аналізувати їхні перспективи у збірній.
З флангами теж не повинно бути проблем. Є «рухівець» Назар Бондар, «гірник» Євген Гармаш та динамівець Богдан Редушко. Перший тільки підходить до U-19, а другий вже стабільно грає на цьому рівні. Редушко дебютував за Динамо U-19 проти Металіста 1925. Під час першого раунду кваліфікації на фланзі чудово себе показав Дмитро Богданов із Динамо Дрезден. Він вже стукає у двері першої команди німецького клубу. Хоча вихованець академії київського Динамо за своєю основною позицією – форвард.
Безперечно, основним нападником має всі шанси залишитися Артем Степанов, який успішною грає за Байєр U-17 і навіть старших. На хорошому рахунку в системі Руху Іван Денисов. В Італію перебрався вихованець школи Динамо Богдан Попов, який тепер виступає в Емполі. Дем'ян Єсін перейшов до юнацької команди Торіно. Але вони – поза списком.
Якщо підсумувати, то значних кадрових втрат немає. На кожній позиції є конкуренція. Не буде тільки основного воротаря Петренка. Я б орієнтувався на такий склад: Волошин (Харечко) – Рибак (Шелекета), Третяк (Рябоконь), Дехтяр (Даньковський), Дігтяр (Стрільчук) – Сорока – Богданов (Редушко), Озимай, Драган (Люсін), Гармаш (Бондар) – Степанов (Денисов).
Восени минулого року, під час першої кваліфікації, Швейцарія набрала 7 очок. Вони у стартових турах розгромно перемогли команди Ісландії та Вірменії, а потім зіграли внічию з Ірландією. За три матчі жодного м'яча не було пропущено. Щоправда, перші два суперники – далеко не найвищого рівня.
Головний тренер швейцарців Луїджі Пісіно грає у три центральні захисники та два форварди. Команда любить пресингувати та домінувати. Її склад становлять гравці місцевих клубів, плюс – легіонери з Німеччини, Франції. Важко когось відразу виділити. Дуже рівна команда з хорошою атакувальною лінією.
Греція здивувала під час першої кваліфікації. Команда Ангелоса Чатзопоулоза здобула три перемоги. Звитяги над Північною Ірландією та Сан-Марино (2:0) ні про що особливо не свідчать. Але переграти Італію 2:1 – це престижно. Склад збірної формується завдяки місцевим трьом грандам – Олімпіакосу, АЕКу та ПАОКу. Майже немає легіонерів.
Словаччина під час першої кваліфікації мінімально перемогла Мальту, розгромила Північну Македонію та не мала шансів проти Іспанії. Із шістьма очками словаки посіли друге місце у групі. Наставник команди Браніслав Фодрек спирається на гравців місцевих клубів. Такий собі звичний силовий футбол другим номером із довгими передачами та стандартами.
Я вважаю, що календар у нас хороший. Два перші матчі проти Греції та Швейцарії, коли буде більше сил, а у третій грі – словаки. Грати три матчі за шість днів фізично непросто.
Суперники по еліт-раунду виглядають не сильнішими від команд, які були у першій кваліфікації. Немає великої збірної типу Німеччини чи Франції. Доволі рівна група. Ми маємо ставити завдання виходу на Євро. Перші два місця виглядають реальними. Головна перевага наших конкурентів у тому, що вони постійно грають, збираються. Україна ж може собі дозволити таке лише під час офіційних матчів.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
