Для багатьох СаШо став героєм через серію перемог. Для мене СаШо герой, бо зміг вирішити вже декілька величезних і не надто простих для вирішення проблем:
- ⁃ Бражко майже припинив оголяти свою зону
- ⁃ захист загалом став допускати значно менше моментів
- ⁃ атака вийшла на 70% своєї потужності з Ярмоленком вже без Андрія
- ⁃ результативність Кабаєва хоч і не злетіла до небес, проте його ефективність та загальна користь зросла
- Не вірите? А дарма. Взяв для порівняння минулий сезон УПЛ та останні його 6 ігор вже за Шовковського. Те, що бачить око підтверджується і статистично:
- ⁃ в сезоні 2022/2023 Кабаєв приймав участь в ланцюжках створення 5.5/90 ударів; за Шовковського їх кількість зросла до 7.01/90 (+1.51)
- ⁃ в сезоні 2022/2023 Владислав з гри створював 0.5/90 моменти; за Шовковського їх кількість зросла до 1.89/90 (+1.39)
Щоб життя медом не здавалося додам, що до якості ухвалених рішень питання лишається, бо його xGChain та xGBuildUp в межах фінальної третини впав. Це означає наступне: попри зростання кількості ударних атак та створених для партнерів ударів, якість прямопропорційно не апнулася. Тут ще треба працювати та працювати.
Чому Кабаєва стало більше в обсягах на полі? Відповідь теж на радарі:
- ⁃ кількість отриманих лонгболів зросла з 1.36/90 до 3.03/90
- ⁃ кількість отриманих передач з просуванням на чужій половині зросла з 8.71/90 до 13.5/90
- ⁃ так само зросла і кількість передач з просуванням безпосередньо у фінальній третині з 5.57/90 до 8.91/90
Повернеться Ярмоленко, то обсяги можуть впасти, бо Ярмоленко альфа в цій команді. Але мова зараз не стільки про майбутнє, скільки про пошук Шовковським для гравця ролі, де йому зручніше, де він органічніший.
Кейс Кабаєва ми вже проходили з Антюхом, Лєднєвим, Гіо та з багатьма іншими. Це дійсно важко після колгоспів та напівколгоспних утворень, де грають бий-біжи (та похідні варіації), грати в обмеженому просторі позиційної атаки. Тому варто думати. Дід лінувався. Шовковський схоже думав.
Владислав перетворився на «розгінний блок ракетоносія». Він приймає мʼяч частіше в центрі поля і тягне його до певної межі, зупиняючись тоді, коли атака вже у завершальній фазі. Є гравці, що краще за нього орієнтуються в обмеженому просторі та завершенні (Шапа, Буя, Ванат та Волошин). Дивимося на радар:
- ⁃ кількість просувань мʼяча зросла, як передачами так і веденнями
- ⁃ зросла їх кількість в напрямку фінальної третини
- ⁃ збільшилася кількість просувань у фінальній третині безпосередньо (рази, коли досяг її з мʼячем в ногах та кількість володінь в її периметрі загалом)
Як побічний ефект того, що він не лізе в гущину, а лишається дещо позаду:
- ⁃ зростання кількості повернень мʼяча з 2.03/90 до 2.98/9; на чужій половині (з 0.87/90 до 1.41/90)
- ⁃ перехоплень теж додалося (з 0.69/90 до 1.15/90), як і кількості заблокованих кросів (з 0.07/90 до 0.19/90) та виносів (з 0.72/90 до 2.25/90)
Хоча тут більше варто говорити не стільки про індивідуальну заслугу, скільки про спробу команди більш системно підходити до захисту. Тож Кабаєв не став завадою нормалізації захисту. Його середня захисна дія піднялася ближче до чужих воріт на 7 метрів.
Ванат, Ярмоленко, Буяльський, Шапаренко та Волошин разом матимуть якийсь вже занадто гіператакувальний нахил. Тож повернення Андрія може кінцем хорошого відтинку карʼєри Кабаєва в Динамо і не стати. 
До якості ухвалюваних рішень в стадії завершення питання лишається (xGChain та xGBuildUp у фінальній третині). Але перебудовуватися після колгоспів важко будь-кому.
Головне, що за Шовковського схоже знайшли Владиславові знайому по Зорі роль: розганяти атаку з центру поля до штрафного. В порівнянні з дідівським Динамо додав у кількості прийомів передач з просуванням на чужій половині та у обсягах просування мʼяча вже самостійно (що у веденнях, що у передачах).
Раніше мʼячі тягав лише Шапа та фулбек, а Кабаєв губився та був фішкою на полі. Його роль не передбачала ні кросів та прострілів (фулбек), ні гри у завершенні (цілий список гравців). Тому найчастіше і стояв за межами чужого штрафного та дивився футбол. Зараз мʼячів, щоб тягати вистачає усім.
Шовковський заслуговує на добрі слова. Попри відсутність попереднього самостійного досвіду, він ідентифікує проблеми та поступово вирішує їх, не змінюючи при цьому гравців. 
Владислав Кабаєв
Реалізація ударів
Ще одна досить болюча тема, коли мова заходить до гри вінгера в зонах завершення. Вже навіть Шепелєв забив гол на добиванні, як Ванат з Буяльським у ворота Мозіля, а Владислав поки таким похизуватися не може. Чи варто його за це звинувачувати? В контексті гри за Динамо - так, в контексті відсутності таких навичок до - ні.
13 ударів в 12 неповних поєдинках (673 хвилини) - це якось мало. Давайте врахуємо, що більшість (7) з цих ударів були дальніми, тобто не завжди виправданими в такій команді, як Динамо, де партнери регулярно десь поруч.
Попри все ситуація не настільки трагічна. Пост-шот (xG ударів в площину) перевищує загальний початковий xG цих ударів на 62.7%. Тобто вкладати в удари «додаткову вартість» Кабаєв здатен (голи Руху та МХ1925). Тож варто відмовлятися від регулярних беспонтових ударів з-за меж штрафного (в стилі Бражка) на користь якісних пасових рішень. На нинішньому етапі це має стати пріоритетом для подальшого розвитку.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
