«Я не здивований трансферу Брагару до Динамо»
– Леоніде Васильовичу, ми звернулися до вас, поговорити про Максима Брагару, який грав під вашим керівництвом у команді SoHo.net. Однак спочатку хотіли б дізнатися, чим особисто ви живете зараз?
– Мені вже за 60 років, тому я на пенсії, але продовжую грати за ветеранів на першість міста. Відчуваю себе молодим. Часу сумувати немає. За можливістю дивлюся на базі у Совіньйоні матчі Чорноморця U-19. На центральний стадіон не їжджу через війну.
– Що думаєте про трансфер Брагару до Динамо?
– Я не здивований, бо завжди цінував Максима. Дуже радий за нього. Вважаю, що в цього хлопчика велике майбутнє. Він володіє багатьма якостями, які необхідні, аби грати навіть на європейському рівні. Думаю, він вже сьогодні може претендувати на одну із провідних ролей у європейській команді. Його гра імпонує багатьом спеціалістам.
– Чи піде цей трансфер на користь Динамо та що від нього може отримати Брагару?
– Брагару може підсилити конкуренцію у Динамо. Він є універсальним виконавцем, який здатен грати на багатьох позиціях. Завдяки цьому може прогресувати як уся команда, так і він особисто.
Він від Динамо отримає постійну участь у єврокубках та рекламу, бо Динамо є брендом українського футболу. Завдяки цьому він у майбутньому матиме шанс проявити себе десь закордоном.
«Для гри у захисті в Брагару недостатньо розвинена навичка відбору м’яча»
– Брагару впишеться у схему гри Олександра Шовковського?
– Думаю, рівень футбольного інтелекту дозволить йому прилаштуватися та адаптуватися до будь-якого стилю керівництва.
– Брагару впорається із високим рівнем конкуренції у Динамо?
– Максим не боїться конкуренції. Це дуже одержима молода людина із твердим характером та силою духу.
Якщо він допустив помилку, то не впадає у відчай і не рве на собі волосся. Він одразу ж забуває про це та рухається вперед. Його не цікавить, що було. Його цікавить, що є зараз та буде у майбутньому. Для нього не проблема конкурувати із гравцями, які сьогодні є у Динамо.
– Якою є оптимальна позиція для Брагару?
– На дитячо-юнацькому рівні Брагару грав на позиції або центрального атакувального, або крайнього півзахисника.
Можливо, у Романа Григорчука було своє бачення гри та він хотів, аби флангові захисники активно діяли в атаці. Тому він пересунув його на позицію крайнього захисника. У Брагару є швидкість, щоб грати там, але в нього, на мою думку, не надто добре розвинена навичка індивідуального відбору м’яча. Все ж таки він більше налаштований на атаку.
– На яку роль Брагару зможе розраховувати у Динамо?
– Пройде трохи часу, він адаптується та буде гравцем основного складу. Це моя думка.
– Зараз хотілося б поговорити про часи виступів Брагару на дитячо-юнацькому рівні. Коли ви вперше побачили його?
– Хочу розпочати із того, що Брагару – це вихованець одеської ДЮСШ №11. Її директором був і, здається, досі є Георгій Пилипович Кривенко. Завучем – Олександр Борисович Єрмаков. Його тренером у ДЮФЛ був Іван Зіновійович Мацанський.
Коли Брагару разом зі своєю командою в 14 років стартував у ДЮФЛ, я працював селекціонером Чорноморця разом із Валерієм Семеновичем Поркуяном та Андрієм Васильовичем Телесненком. Ми відвідували практично усі матчі першості міста. Там ми помітили не лише Брагару, а й Родіона Гончара, який потім грав у друголіговому Миколаєві в Анатолія Діденка, Микиту Пилку (Реал Фарма). Було чотири-п’ять гравців, які виділялися. Однак серед усіх Брагару був яскраво вираженою особистістю.
«Фани в Одесі питали: «А Брагару буде сьогодні грати? Якщо буде – ми прийдемо»
– Як вийшло, що згодом доля звела вас разом із Брагару у SoHo.net?
– Через деякий час я відійшов від справ у Чорноморці, і керівники SoHo.net запропонували мені очолити їхню команду. SoHo.net – це інтернет-портал в Одесі, і в них був любительський колектив, що виступав на першість міста.
Коли я прийняв команду, у нас виникли проблеми із комплектацією складу, бо багато хто пішов у Реал Фарму, Перлину та Миколаїв. Тоді я звернувся до керівництва ДЮСШ №11 із проханням дозволити мені заявити їхній випускний рік на літню та зимову першість міста.
Хлопці грали один матч в першості ДЮФЛ, а потім ті, хто мало отримував часу на полі, виступали за SoHo.net. В них були свої тренування, однак коли мали можливість, приходили до нас, і займалися ще два рази на тиждень. У цих хлопців був повноцінний тижневий мікроцикл і вони мали хороший тренувальний процес та ігрову практику.
– Чим Брагару виділявся серед інших? Які мав недоліки у своїй грі?
– Максим – швидкий, спритний, технічний, добре читає гру. Єдиний його недолік, мабуть, не дуже виразна гра головою. Тут варто враховувати антропометрію (зріст Брагару складає 175 см, – прим. Д.В.). Однак він компенсує це роботою із м’ячем та мисленням. Це дуже розумний та тактично навчений гравець. Також він постійно вдосконалюється.
– Як Брагару поводив себе у колективі?
– У нього не було гонору чи ейфорії від того, що його усі любили. Звичайний скромний молодий чоловік у роздягальні. Ніяких проблем із цим не було. У спілкуванні взагалі суперприємний хлопець.
– А що відносно режиму?
– У цього хлопця взагалі немає проблем в цьому плані.
– Як Брагару показав себе за час виступів у SoHo.net?
– Брагару виступав за SoHo.net півтора року. Перший сезон він відіграв просто чудово. За підсумками зимової першості його було визнано найкращим гравцем турніру.
На нього в Одесі ходили дивитися вболівальники. Багато фанів мене знає, і вони питали: «Ну, що, Леоніде Васильовичу, Брагару буде сьогодні грати? Якщо буде, то ми прийдемо».
Я зі своєї сторони навіть дзвонив Олександру Головку, який працював у структурі юнацьких збірних України, та розповідав про Брагару. Він декілька разів приїздив до Одеси та переглядав його матчі.
«Я переконував Брагару не переходити до Дніпра»
– Як Брагару потрапив до Чорноморця?
– Я запропонував Геннадію Олександровичу Ніжегородову та Олександру Олександровичу Бабичу, які керували молодіжним складом Чорноморця, звернути увагу Брагару та прийти за зимову першість, аби подивитися, як він грає. Так він потрапив у сферу інтересів головної команди Одеси.
– Комусь ще пропонували Брагару?
– Я розповідав про Брагару Юрію Григоровичу Ковалю, який на той момент працював спортивним директором Зорі. Ми із ним знайомі ще із 1996 року, коли він очолював вінницьку Ниву, а я був його підопічним. Досі підтримуємо зв’язок.
Так ось, я одного разу зателефонував йому та сказав, що в Одесі є дуже перспективний футболіст, і щоб він звернув увагу на нього. Не знаю, якими були наступні дії Коваля, але в Зорі Брагару так і не опинився.
– Можливо, якісь клуби самі проявляли інтерес до Брагару?
– Ще до того, як Брагару почав виступати за Чорноморець, його запрошував Дніпро. Я його переконував нікуди не йти та не підписувати ніяких контрактів з агентами. Хороших футболістів видно. Їх нікуди пропонувати не треба. Тому немає сенсу працювати «на дядю». Краще працювати на своє ім’я та майстерність. У підсумку він залишився в Одесі.
– Чому ви не підтримали варіант із Дніпром?
– Бо вважав, що йому потрібно було ще затриматися в Одесі та продовжити розвиватися у звичному для себе середовищі. Щодо Дніпра, сказав йому: «Ні у якому разі. Запросить Чорноморець – підеш туди. Не поспішай їхати. Тут у тебе дім поряд, батьки».
«Період Брагару у Чорноморці оцінюю на 4,5/5, бо були помилки, які впливали на результат»
– Як ви оціните період Брагару у Чорноморці?
– За п’ятибальною шкалою поставлю Брагару 4,5. Чому не п’ять? Були окремі матчі, де він припускався помилок, які десь впливали на результат не на користь Чорноморця. Хоча таких моментів було небагато.
Він не одразу почав грати в основному складі. Поступово набирав форму та входив у гру. Спочатку грав по тайму, були періоди, коли взагалі не грав. Іноді у заявку не потрапляв та нервував.
Я дзвонив йому та намагався переконати, що ротація у складі професійного клубу – це неминуче, і він повинен мужньо переносити це без паніки, образ та метушні. Бо вже завтра наступне тренування, до якого необхідно бути готовим на усі сто. Він із розумінням сприймав усі ці рекомендації, не здавався, продовжував працювати, і його робота дала результати.
– Після дебюту за основу Чорноморця Брагару вам якось дякував?
– Він мені зателефонував та сказав: «Васильовичу, дякую. Це і ваша заслуга». Я його привітав. Напроти бази у Совіньйоні є невеличке кафе, ми із ним на наступний день випили там по чашечці кави із тістечками.
– Брагару активно залучається до молодіжної збірної України, грав на Євро. Як оцінюєте його виступи за синьо-жовтих?
– До збірної, навіть молодіжної, за красиві очі не викликають. На Євро у Руслана Ротаня Брагару грав усі матчі в основі, діяв активно та ефективно, не випадав із загальної схеми. Це говорить про його високу індивідуальну майстерність.
Зараз команду очолив іспанський тренер Унаї Мельгоса, який по-новому подивився на усіх гравців. Однак Брагару продовжив грати. Значить, Максим щось справді вміє на полі.
«Динамо – це не стеля для Брагару. Він може вийти на рівень топклубу Європи»
– Сьогодні ви із Брагару підтримуєте зв’язок?
– Так, ми підтримуємо відносини. Відкрию вам маленьку таємницю: під час того, як я по телебаченню дивлюся матчі Брагару, після кожної його дії відправляю смс-ку, у якій висловлюю власну думку. Пишу: «Ось у цьому епізоді ти мав зіграти таким чином». Після гри він відповідає на мої коментарі. Пам’ятаю, він приїздив до мене додому, і ми за чашечкою кави обговорювали ці моменти.
Також я, коли маю можливість, проводжу індивідуальні тренування із дітьми 10-11 років. І Максим буває приїздить на наші заняття, бере участь у вправах та показує дітям, як необхідно виконати ту чи іншу дію. Діти просто щасливі від тренувань разом із ним.
– Динамо – це не стеля для Брагару?
– Впевнений, що ні. Він може вийти на рівень топклубу Європи.
– У чому секрет успіху Брагару?
– У працелюбності та любові до футболу. Він ніколи не зрадить цю гру.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
