5:0: компенсувати чи не компенсувати?

…Йшли останні хвилини матчу української прем’єр-ліги «Динамо» (Київ) – «Колос». Долю двобою було вже вирішено: фаворити перемагали з рахунком 5:0 (чи не кожен удар киян в отвір воріт мав гольовий вияв!). Київські вболівальники (в офіційному протоколі наявна цифра в 1687 осіб – майже вся дозволена квота на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського) були аж ніяк не проти продовжити гольовий бенкет й очікували інформацію про компенсований у 2-му таймі час (та й, як сказав один із палких прихильників «Динамо», потрібно ж Беніто, який вийшов на поле на 85-й хвилині, побігати бодай 10 хвилин). Однак не дочекалися київські тифозі відповідної цифірі на інфотабло в руках 4-го судді: щойно часовий відлік зайшов на показник 90:00, арбітр матчу 37-річний Денис Шурман із Київщини дав фінальний свисток.

…Йшли останні хвилини матчу англійської прем’єр-ліги «Челсі» – «Вест Гем». Долю двобою було вирішено заздалегідь: «аристократи» перемагали «молотобійців» із рахунком 5:0 (господарі «Стемфорд Брідж» мали аж 14 ударів у площину воріт!). Чимало вболівальників «Вест Гема» вже покинуло гостьову трибуну, натомість фани «пенсіонерів» (загальна відвідуваність матчу – 39 295 глядачів) прагнули продовження побиття суперників по дербі. Та й 20-річному Алфі Гілкрісту, який на 89-й хвилині замінив автора першого гола в матчі Коула Палмера, варто ж бодай трохи відчути ритм гри. Арбітр матчу 40-річний Енді Медлі з Гаддерсфілду компенсував 5 хвилин.

Який, так би мовити, компенсаторний механізм вам більше до вподоби? Пам’ятаю, що вперше явище некомпенсування жодної хвилини до 2-го тайму за великого рахунку на користь однієї з команд я спостерігав колись-заколись у матчі італійської серії А. Й удруге, й утретє – саме в тому турнірі. Опісля почув чимало компліментів від поважних коментаторів різних країн щодо таких дій арбітрів. Зі здивуванням відзначив, що відгукувалися вони позитивно, проте якось повільно. Себто десь через місяць-другий після того, як це було започатковано, ті, хто, власне, має пильно стежити за подібними тенденціями, почали якось на це реагувати, а перший подібний випадок за великим рахунком залишився непоміченим.

У нашочасся позитивна риторика щодо нульової компенсації не стихає. Незрідка від коментаторів чути: навіщо чимало компенсувати за астрономічного рахунку на табло, щоб що? Чи не знущання це над бідацюрами-невдахами? Чи не краще припинити страждання потерпальників? І, мушу визнати, голос подібних нарікайл дедалі голоснішає. Однак чи варто рефері керуватися емоціями? Щиро поважаю Дениса Шурмана за високу кваліфікацію та розуміння гри. Однак, як на мене, в описуваному контексті слушно вчинив саме його британський колега. Чому? Футбольні змагання – це не один окремо взятий двобій. Конкретний матч є складовою регулярного чемпіонату, де серед критеріїв визначення того чи іншого місця хай і не головним, проте й не останнім у відповідному переліку є різниця забитих і пропущених м’ячів. Тому вважаю, що компенсація часу в 2-му таймі (а саме після перерви «Динамо» та «Колос» сумарно використали 5 замінних слотів – це 2,5 компенсованих хвилини, та й на святкування 5-ти голів пішов певний час) – це не забаганка Феміди, а один із чинників, що впливає на підсумкові результати чемпіонату. Мені заперечать: один гол – туди, один гол – сюди, ну, дуже-дуже зрідка в чемпіонатах трапляється така гострота боротьби, що все вирішують якісь один-два голи в загальній різниці м’ячів. Якщо брати один матч, то справді так, зрідка один-два голи в компенсований час вплинуть на загальний підсумок у таблиці. Проте за сезон назагал таких ігор, де в компенсований час матчу з вирішеною долею щось, та заб’ють, може набратися кількоро. Крім того, не лише за місце в таблиці йде боротьба.

Власне, «змагань під час змагань» є кілька. Це й суперечка бомбардирів як у конкретному чемпіонаті, так й у загальноісторичному списку (некомпенсований час певною мірою забирає шанс збільшити гольовий доробок в учасника матчу з нулем компенсованих хвилин), й боротьба між голкіперами за найбільшу кількість сухих матчів (як у конкретиці, так і в глобальному підрахунку), й імовірні попередження-вилучення, що можуть повпливати на потенційні дискваліфікації (навіть тоді, коли долю матчу вирішено, деякі футболісти наших клубів не стримують емоцій або злості й бувають покарані арбітрами). Одне слово, нюансів чимало, й нехтувати ними, як на мене, не варто. Компенсований час аж ніяк не дрібниця-нікчемниця, а дбайливий підхід до нього з боку рефері – не казуїстика-крючкодерство.