Сезон 1999/00 став для Динамо першим без Андрія Шевченка, який перейшов у Мілан. На щастя, залишився Ребров, у пару до якого кияни придбали у Першій лізі Росії нікому не відомого узбецького форварда Максима Шацьких. Новачок зробив суттєвий внесок у подолання двох кваліфікаційних раундів – по два голи Жальгірісу та Ольборгу. А ось у першому груповому етапі його реалізація викликала чимало нарікань – лише один гол Байєру. Бомбардирську ношу тягнув на собі Ребров (3 голи) і навіть центральні захисники Ващук та Головко. Динамо, відверто кажучи, провалило групу, набравши лише 7 очок, але завдяки подвигу словенського Марібора, який в останньому турі відібрав очки у Леверкузена, фінішувало на другій сходинці – одразу після нестримного Лаціо.
Другий етап стартував двома турами на перетині листопада-грудня. Динамо поступилося Реалу на засніженому Олімпійському, а також невдало з’їздило до Баварії. Забивав лише Ребров, тому взимку кияни знову вийшли на трансферний ринок. Їм пригледівся грузинський нападник Аланії Геогрій Деметрадзе – найкращий бомбардир чемпіонату Росії-1999 (21 гол).
Демі забив у товариському матчі Динамо проти Мілана, але відновилася Ліга чемпіонів – і він принишк. Тим не менше, кияни здійснили неймовірний спурт – двічі обіграли Русенборг і ледь не вивезли три очки із Сантьяго Бернабеу (2:2). Перед останнім туром Баварія вже забронювала за собою першу сходинку, а от Реал та Динамо мали порівну – по 7 балів. Чемпіону України належало перемагати мюнхенців, а також сподіватися, що Реал втратить очки у Тронхеймі.
Мадридці повели у рахунку вже на 4-ій хвилині – відзначився Рауль. Натомість Динамо упродовж 33 хвилин розхитувало напіврезервний склад німецького гранда. Два дуже схожі моменти змарнував Георгій Деметрадзе – партнери розрізними передачами виводили його на побачення з голкіпером, але щоразу зайвий рух форварда дозволяв захисникам заблокувати удар.
Де не спромігся Деметрадзе – там забив Каладзе. На 34-ій хвилині Олександр Головко переадресував м’яч головою на дальню стійку, а там Каха буквально з метра заштовхав його у ворота – 1:0! Після перерви Демі продовжив тероризувати захист Баварії. Небезпечно зі штрафного підкручував Белькевич. У Байєрна не йшла гра. Оттмар Хітцфельд, розчарований своїми підопічними, демонстративно похитував головою. А Реал паралельним курсом продовжував вести з мінімальним рахунком.
Зрештою наполегливість Деметрадзе втілилася у маленький шедевр. Мамедов вкинув аут, Гусін головою продовжив політ м’яча, а Георгій у центрі штрафного майданчика блискавично склався і пробив через себе – 2:0! Перший офіційний м’яч форварда за Динамо і суто «грузинська» перемога, у якій вже не було жодного сумніву. Русенборг таки не допоміг киянам – Реал посів друге місце, хоч і мав помітно гіршу різницю забитих-пропущених, ніж Динамо (при рівній кількості очок на перше місце виходили особисті зустрічі конкурентів, де іспанці зіграли краще – 2:1, 2:2).
«Що ж, все закономірно: такий серйозний турнір, як Ліга чемпіонів, помилок не пробачає, – підсумував на післяматчевій прес-конференції Олексій Михайличенко, помічник Валерія Лобановського. – Ми втратили «свої» очки восени, якраз їх нам і не вистачило. З іншого боку, в березні Динамо здійснило невеликий спортивний подвиг, зумівши набрати в чотирьох поєдинках 10 очок – посередня команда такого результату навряд чи добилася б. І якщо коротко оцінювати наш виступ в цьому розіграші Ліги чемпіонів, думаю, він був гідним».
Варто згадати і про ще один незабутній факт із цього матчу. На українському телебаченні його коментував Олександр Гливинський у парі із легендарним маестро спортивних ефірів – грузином Коте Махарадзе. Той, наче маючи передчуття феєричної гри своїх співвітчизників-динамівців, радо погодився на запрошення у Київ.
«Цей варіант виник завдяки продюсерам тогочасної спортивної редакції Першого Національного, – пригадує у розмові з Футбол 24 Олександр Гливинський. – Безперечно, для мене це стало подарунком долі, адже коментарі Коте Махарадзе я пам’ятав із дитинства. Зустрітися з ним – це щось фантастичне.
Махарадзе виявився дуже безпосереднім, теплим, душевним чоловіком. Постійно жартував. Між нами не було ніякої дистанції. Казав, що у мене «опасная фамилия – Глевински» (Усміхається). За кілька років до цього був гучний скандал із секретаркою тодішнього президента США Монікою Левінскі.
Паралельно відбувався матч Русенборг – Реал. Йшла перекличка і там Рауль відкрив рахунок. Махарадзе подивився і каже з таким грузинським колоритом: «Может быть напрасны наши ожидания?» Цікаві пасажі… Або, наприклад: «Не забил Деметрадзе – забил Каладзе». Але коли відзначився ще й Деметрадзе – радості було понад край. Таке дивовижне співпадіння: приїхав Махарадзе і два грузини київського Динамо забили, наче на замовлення. Це найбільш світлі спогади в моїй коментаторській кар’єрі».
*******
«Мене у своїх лавах хотіли бачити іспанські, голландські та бельгійські команди, – розповідав Деметрадзе автору цих рядків. – Та я віддав перевагу Динамо, яке тоді було на провідних ролях в Європі. Одразу ж зіткнувся із шаленими навантаженнями на тренуваннях, та не зламався і здобув місце в основному складі. Зізнаюся, що мені було непросто, адже після феноменальної гри Шевченка вболівальники чекали такого ж дива й від мене».
Ще у сезоні 2000/01 Динамо віддало грузинського нападника у Реал Сосьєдад, де він практично не грав. Ненадовго повернувся в Росію – Локомотив, Аланія… А останнім клубом, де Георгій почувався по-справжньому комфортно, і це позитивно позначилося на його результативності, став донецький Металург. За підсумками Вищої ліги 2003/04 Деметрадзе із 18-ма м’ячами виграв бомбардирські перегони, зробивши статистами Косиріна, Шацьких, Венглинського, Воробея, Брандау та інших лицарів атаки.
Потім судився з тодішнім власником київського Арсенала Вадимом Рабіновічем, вимагаючи своїх кровно зароблених грошей, прописаних у контракті. «Мене підтримує вірний товариш – Каха Каладзе. Він за те, щоб я не здавався і до останку відстоював свою правоту. Та й у характері грузинів є така риса, як безкомпромісність. Керівництво Арсенала ще не знає, з ким має справу!», – запевнив мене емоційним тоном.
У 2010-му Деметрадзе повернувся додому і встиг зіграти кілька матчів за Спартак-Цхінвалі, після чого був затриманий поліцією. Далі – шість років ув’язнення за зв’язки з кримінальним світом і участь у підпільному тоталізаторі. Відсидів менше двох, вийшовши на волю після амністії. Був президентом знаменитого Торпедо Кутаїсі, згодом очолив академію клубу Мерані.
У перші дні повномасштабного вторгнення Росії Георгій одягнув футболку національної збірної України і записав відеозвернення. Воно звучало так: «Дорогі українці, я Георгій Деметрадзе – людина, яка багато років грала і жила на вашій батьківщині. Можу сказати, що це і моя друга батьківщина. Дуже шкодую через те, що відбувається у вас на батьківщині. Хочу висловити свою підтримку народу України. Слава Україні!»
Схожих публічних заяв ми чекали й від Кахи Каладзе. Після Динамо він зробив розкішну кар’єру у Мілані – поруч зі Шевою. У футболці «россонері» здобув усеможливі трофеї, зокрема Скудетто і два Кубки європейських чемпіонів. Але на момент початку великої війни Каладзе вже багато років як пізнавав солодкі спокуси державної влади. Міністр енергетики, віце-прем’єр-міністр, а з 2017-го і дотепер – мер Тбілісі. Він – член правлячої проросійської партії «Грузинська мрія», а отже у нього все «в шоколаді
Тож Каха мовчить у найкращих традиціях Тимощука (дипломатичний реплай у соцмережах Каладзе запевнив у незмінній підтримці українського народу в боротьбі з російськими загарбниками не враховуємо). Натомість зривається на грузинських журналісток, які ставлять йому незручні запитання. У Грузії саме заклопотані придушенням масових акцій протесту прихильників європейських цінностей та євроінтеграції держави проти «закону про іноагентів».
«Якби не ситуація з війною, то у нас би до нього й питань не було, – слушно зауважив в інтерв’ю Футбол 24 Кахабер Дгебуадзе “З Динамо було легше, ніж у Микулинцях на область”: футболіст-сомельє про автограф на паспорті і запитання до Каладзе , один з грузинських легіонерів Ниви Тернопіль 90-х. – Але кожен проявляє себе у складних ситуаціях. Як Каладзе себе проявив, ми бачимо. Мені здається, що акторам і спортсменам не варто йти у політику. Випадок із Каладзе – лише доказ цьому. Як за два роки можна не приїхати до Києва, до міста, де він став тим, ким він став? Мені незрозуміло».
За всім цим із небес, мабуть, уважно спостерігає легендарний Коте Махарадзе, якого не стало понад 20 років тому. Коментатор лише на пів року пережив Лобановського і помер від інсульту. «Может быть напрасны наши ожидания?», – у фірмовому стилі запитує він самого себе.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
