«Болонья» досі четверта за виграними чемпіонськими титулами в Італії - сім. Однак таких не було з 1964-го року. Як і участі в Кубку Чемпіонів. Навіть понад чотири матчі поспіль у лізі вона не вигравала з 1967-го. В Топ-8 Серії А та у Єврокубках не була з 2001-го. Тепер ж виграла шість матчів ліги поспіль та гратиме у Лізі Чемпіонів. Завдяки чому та кому?
За рахунок грандів
Перш за все, прорив таких команд завжди означає провал грандів. З сезону 2016/17 до Ліги Чемпіонів виходили з щонайменше 69-ма очками у лізі. Були й четверті місця з 78-ма. «Болонья» набрала 68. Забила 54 м'ячі - антирекорд для учасників ЛЧ від Італії останніх дев'ять років. Ще й не перемогла команди з другої десятки ліги в 11-ти з 20 матчів.
Історичний розвал чемпіона «Наполі», розвал й віце-чемпіона «Лаціо», проблеми в «Ювентусі» та «Ромі» (всі ці четверо змінювали тренерів під час сезону), гра в трьох турнірах «Аталанти» та «Фіорентини» звільнили шлях «россоблу». Як і п'яте місце для Італії у Лізі Чемпіонів завдяки новому регламенту.
Тим не менш, применшувати їхнє досягнення ні в якому разі не слід. Адже прорватися такій команді набагато складніше. Бюджет «Болоньї» на зарплатні поступається навіть «Сассуоло», який вилетів. Проте вона грала з позиції сили, завжди намагалася домінувати навіть проти грандів.
Вона – єдина з Топ-10, хто перемагав інші команди звідти не менше, ніж команди другої десятки. 9:9. Тобто в прямих матчах проти грандів довела, що сильніша за них. Програла з команд Топ-10 одного разу «Інтеру», одного разу «Мілану» та одного разу «Фіорентині» - все. Ще й стала єдиною за три роки, хто вибив «Інтер» з Кубка або Суперкубка Італії. Перемогою в гостях.
Ближче до роботи
В 2010-11 роках клуб пережив п'ять президентів, в 2014-му вилетів до Серії Б і на межі банкрутства був викуплений групою північноамериканських інвесторів, але вже за рік її голова Джо Такопіна був змушений піти. Викупив його частку інший інвестор з групи - Джої Сапуто, з родини «молочних королів» Канади зі статком в п'ять мільярдів доларів США.
Щоправда, сам Сапуто зізнавався, що купувати не збирався і просто підставив плече Такопіні. Прямо заявив, що його головний проект - клуб «Монреаль Імпакт», яким керує з 1993-го року і який якраз приєднався до МЛС в 2012-му. А від «Болоньї» він сподівається отримати користь в плані співробітництва, скористатися знаннями та досвідом європейського футболу.
Так, це звучало так, ніби «Болонья» є фарм-клубом «Імпакт», його дослідницькою лабораторією. Вболівальники точно почувалися саме так. Мало не приниженими. Часто протестуючи проти Сапуто, вимагаючи від нього або зайнятися клубом або продати його.
Він вкладав мінімум, постійно говорячи про жорсткий баланс бюджету та про небажання втрачати гроші. Клуб лише вирощував гравців та швидко продавав їх. Навіть не чекаючи, поки виростуть до найвищого рівня. І команда йшла в середняках, іноді опускаючись в зону вильоту, але зрештою залишаючись у лізі.
Втім, в 2023-му році ставлення Сапуто кардинально змінилося. Він пішов з оперативних посад у «Монреалі» та переїхав до Болоньї. Розвивати кар'єру свого старшого сина, який хоче бути спортивним директором, і молодшого, який грає в юнацькій команді «россоблу». І, звісно, почав займатися клубом.
Тепер гравці та функціонери «Болоньї» прямо заявляють, наскільки його присутність змінила все на краще. І вони не просто підлизуються. Адже зрозуміло, що присутність боса завжди впливає, підганяє, вносить порядок. А вже вболівальники «Монреалю» протестують проти нього, почуваючись покинутими.
Робота в Болоньї вирує. Модернізовано тренувальний центр, розпочато громадські програми з вболівальниками. Навіть пробито ремонт старого стадіону «Ренато Даль'Ара». І поточна виконується набагато краще.«Для мене людський матеріал - головне в компанії. Всі важливі, до простих працівників на складі та в пральні. Тому ні Народження працівників для мене такі важливі. Для того, щоб отримати повагу, ти спочатку повинен дати повагу».
Нова «Аталанта»
Ще одна дуже важлива зміна – прихід в травні 2022-го року нового Технічного директора. Джованні Сарторі вісім років будував «Аталанту» разом з родиною Перкассі та Джан П'єро Гасперіні, за що отримав місце в Залі Слави Федерації як директор. Потім посварився з Гаспом, і Сапуто одразу ж підхопив його. Заявляючи, що хоче побудувати «Аталанту» у себе.
Сарторі знайшов гравців з Чемпіонатів Австрії, Швейцарії, скромних команд з Нідерландів та Бельгії – Поша, Калафіорі, Беукему, Лукумі, Ндоя, Ель Аззузі, Одгара. Також – кризових талантів, з якими грандам набридло мучитися – Зіркзеє, Салемакерса, Фаббіана. Тобто зробив те, що робив в Бергамо. Привів стовпа центру поля тієї «Аталанти» Ремо Фройлера.
Власне, з 23-ох гравців, що відіграли більше двохсот хвилин у сезоні 2023/24 у лізі, лише п'ятеро прийшли в команду перед Сарторі. Тобто легендарний директор зібрав нову команду, яка дуже швидко зігралася.
Адаптація була настільки зручною, що форвард Одгар, що прийшов у січні, став першим, хто забив у двох перших матчах за клуб після Роберто Баджо в 1997-му році. Прийшов взимку й ще один форвард – аргентинець Кастро за 12 мільйонів євро. І Сарторі подвійно вгадав, оскільки лідер атаки Джошуа Зіркзеє навесні травмувався, і ці двоє допомогли.
Прийшов в 2022-му році і новий тренер. Тьяго Мотта замінив у вересні хворого Сінішу Михайловича, вивів команду на дев'яте місце. А нині, в другому повному сезоні в дорослій тренерській кар'єрі (перший був зі «Спецією») прорвався до Ліги Чемпіонів.
Мотту почали вважати фріком, коли ще під час праці з академією «Парі Сен-Жермен» заявив, що бачить футбол та тактику інакше. Що його ідеальна тактична схема – 2-7-2, і читати її потрібно не від воріт до воріт, а від флангу на фланг. Що воротар знаходиться навіть не в двійці захисників, а в сімці і повинен розігрувати м'яч далеко від воріт.
Тоді з нього чимало глузували. Сам Сапуто називає його дивним. В першій дорослій команді - «Дженоа» - він протримався дев'ять матчів і виглядав безпорадним, в «Спеції» не було нічого особливого. Але цього разу він прорвався. Побудувавши команду не фріківську, але все ж таки незвичайну, особливу. До речі, схожу на ранню «Аталанту».
Вона пробиває по воротах не так часто (восьме місце у лізі), забиває не так багато (сьоме). Восьма за xG. Але третя за пропущеними, з сильною обороною. Тому логічно, що найкращі результати здобуває проти грандів, а не аутсайдерів.
Хоча вона постійно домінує. Відрізняючись від ранньої «Аталанти» володінням м'ячем (друге місце у лізі). Гравці часто міняються місцями. Центрфорвард та центральний захисник на фланзі, опорники та вінгери в центрі атаки. А дипломна робота Мотти на тренерських курсах називалася «Цінність М'яча», і його гравці постійно звужують до м'яча, перекривають шляхи навколо нього.
Не випадково гру «россоблу» називають «газоподібною».
Фабіо Капелло каже, що у Мотти «навіть забагато ідей». А вінгер команди Дам Ндой просто каже, що «кожен гравець повинен робити все».Тьяго грав у Луї ван Гаала, Франка Райкарда, Жозе Моуріньо, Рафи Бенітеса, Гасперіні, Клаудіо Раньєрі, Унаї Емері, Карло Анчелотті. І у всіх щось взяв. Його «Болонью» не випадково назвали в ЗМІ «швейцарським ножем». І тому, що там грають чотири вихідці зі швейцарської ліги, і тому, що вміє грати безліччю різних шляхів, ходів, відкоркувати будь-яку оборону.
Вона грає в дуже високому темпі, високо пресингує, фізично потужна та витривала. Перша у лізі за відборами м'яча. І Жозе Моуріньо, наприклад, заявляв, що його «Рома» не має шансів проти суперника з такою швидкістю та витривалістю.
Журналісти ж згадали слова Хосепа Гвардіоли про те, що гра проти «Аталанти» - як візит до стоматолога, і запитали Мотту, чи така ж сама його «Болонья». Він чітко не відповів, але насправді така.
«Тьяго працює над ігровими концепціями, а не над схематичними ситуаціями без Плану Б. Це не схематизований футбол, а концептуальний. В якому кожен гравець, який володіє м'ячем, має 3-4 різні можливості для пасу», - пояснює Чезаре Пранделлі. «На його команду, на її побудову слід дивитися згори, а суперники цього не роблять».
При цьому і його зв'язок з гравцями чудовий. «Всі гравці знають, що завжди можуть розраховувати на мене як на батька, старшого брата та друга», - каже Тьяго. «Я завжди ставлюся до гравців так, як хотів би, щоб ставилися до моїх дітей, якби вони грали в якійсь команді». А це важливіше за будь-які тактики.
Відзначаються й окремі, особливі гравці. Зіркзеє - зовсім незвичайний форвард, проводить більшу частину часу в глибині поля, допомагаючи там відбирати м'ячі та розігрувати. Жоден форвард у лігах Топ-5 навіть близько не діє так, як він, не працює в глибині, як він.
Ріккардо Калафіорі грає центрального захисника, але часто згадує минуле лівого, проривається лівим флангом до самого кінця, асистує «кросами». І навіть заходить до штрафного майданчика і забиває. Це «Аталанта», це «Інтер» Сімоне Індзагі, це Тео Ернандес з «Мілану».
Дуже важливий тактично і капітан Льюїс Фергюсон. Він з тих, хто діє без м'яча краще, ніж з м'ячем. Його рух неможливо прочитати. Він шалено працює у відборі, а головне - несподівано з'являється і на флангах, і у штрафному майданчику суперника і пасує або замикає. Мотта визнав, що він не має іншого такого гравця, що його неможливо замінити.
«Болонью» від «Аталанти» відрізняє один величезний аспект. Її Гасперіні вже пішов. Мотта вже майже в «Ювентусі». Чи матиме він там свободу будувати свою гру, чи змусить гравців бігати? Чи буде спортивний директор з блискучими трансферами? І хто прийде в «Болонью», при тому, що Сапуто, як і раніше, говорить про економію бюджету? Як пройде дебют у Лізі Чемпіонів?
Можливо, ми бачили «диво одного сезону». Як команди, так і тренера. Можливо, «Болонья» розпочне династію без Мотти або Мотта - без «Болоньї». В будь-якому разі, їхній сезон 2023/24 повинен залишитися в пам'яті як одна з найкращих казок про Попелюшку в історії Серії А.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
