Що, як правило, відбувається з молодими та не дуже динамівцями, які з низки причин не проходять до стартового складу команди? Вони або йдуть в оренду в інші клуби чемпіонату України набиратись досвіду з можливістю проявити себе і повернутися, або з ними прощаються остаточно та безповоротно. Прикладів достатньо. В одній лише Прем'єр-лізі гравці з приставкою «екс-динамівець» обчислюються десятками, не кажучи вже про закордонні першості.
Але кейс Шепелєва в цьому плані є досить неоднозначним. На самому початку своєї дорослої кар'єри Володимир саме у стартовий склад проходив. І це за часів, коли в «Динамо» ще була пристойна конкуренція разом із легіонерами. Найбільш насиченими для Шепелєва з точки зору ігрового часу були три сезони – 2017/18, 2018/19, 2019/20. Принаймні, саме тоді він найчастіше виходив у старті і в чемпіонаті, і в єврокубках. Відповідно, і питання з його орендою не ставилося.
Але далі настала тупикова гілка у розвитку Володимира, пов'язана зі становленням його прямого конкурента за позицією в особі Шапаренка. Талант Миколи виявлявся поступово. Як і розуміння тренерів «Динамо» з приводу того, де його найкраще використовувати. Шепелєв почав отримувати набагато менше ігрової практики та особливо не прогресував.
Стало зрозуміло, що Шапаренко може дати команді набагато більше, ніж Шепелєв. У Миколи стали видiлятися задатки плеймейкера, здатного як розпочинати атаки команди з глибини, так і завершувати їх, тоді як Володимир таких характеристик не мав. Залiзобетонною стала трійка півзахисників у середині поля Сидорчук-Шапаренко-Буяльський. Шепелєву ж у результаті дісталася роль резервіста та гравця ротації.
До заліку Володимиру можна зарахувати ще сезон 2022/23. Але й тоді його появи у старті були безпосередньо пов'язані з тяжкою травмою Шапаренка, яка вибила його на тривалий термін. Вже зараз можна впевнено говорити, що у «Динамо» Шепелєв себе до кінця не реалізував. 1 червня йому виповниться 27 років і залишатися в київському клубі, якщо не на третіх, то на других ролях у такому віці вже якось несолідно.
Причин, через які він трохи затримався в «Динамо», може бути кілька. Починаючи небажанням змінювати зону комфорту, відсутністю пропозицій, що влаштовують киян, від інших клубів і закінчуючи прагненням самих киян зберегти перевіреного і досвідченого футболіста, який грає на дефіцитній позиції і готового в будь-який момент залатати дiрку у складі.
Розраховувати на те, що становище Шепелєва в клубі якось змінить потенційно швидкий продаж Шапаренка, навряд чи варто. Вже зовсім скоро мають повернутися з оренди Микола Михайленко та Олександр Яцик, які добре проявили себе в «Олександрії» та «Зорі» відповідно. Якщо у Шепелєва ще залишилися амбіції та бажання вивести свою кар'єру на новий рівень, настав час перегорнути динамівську сторінку.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
