Дякуємо Олександру, бажаємо міцного здоров'я, успіхів у новому клубі та удачі протягом усієї футбольної кар'єри», – такими словами наприкінці червня 2021 року «Шахтар» проводжав у «Дніпро-1» свого вихованця Олександра Піхальонка.
Цей вихованець дуже непогано проявив себе в сезоні 2014/2015, коли виступав за молодіжну команду «Шахтаря» в Юнацькій Лізі УЄФА. Тоді «гірники» пробилися у фінал. Проте пробитися до першої команди «Шахтаря» Піхальонку так і не вдалося. У його активі за основу «Шахтаря» – лише сім поєдинків. Завадили травми. Але ще більше – конкуренція та зневіра тренерів.
Свою профпридатність Піхальонок доводив поза «Шахтарем». Спочатку у «Маріуполі», потім у «Дніпрі-1». І там, і там довів. У сезоні-2020/2021 півзахисник грав в оренді за команду з Дніпра. І відіграв добре: у 15 матчах він віддав шість гольових та чотири передгольові передачі.
Дніпряни були дуже зацікавлені у придбанні Піхальонка. Тобто після закінчення того сезону йшлося не про продовження терміну оренди, а про викуп контракту.
«Шахтар» розпочав переговорний процес, проте переговори проходили важко. Тому що «гірники», котрі не мали бажання залишити у себе Піхальонка, мали бажання банально заробити на цьому трансфері. І саме за це їх дорікати не можна. Їх треба дорікати лише за недалекоглядність. Вкотре.
У нас якось історично склалося з особливим пієтетом схилятися перед геніальністю шахтарського менеджменту, який вміє відшукувати справжні діаманти у справжній глушині, а потім дуже вигідно їх продавати. Так, вміють, сумнівів немає. Але розгледіти потенціал у власних вихованцях – це не завжди про них. Зінченко, Малиновський, Коваленко, Караваєв, тепер ось Піхальонок – трансферних невдач у «Шахтаря» теж вистачає. Тож не обов'язково брати в золоту рамочку фото головного публічного переговорника донецького клубу: можна обійтися і срібною. Але зараз не про це. А про те, як тоді «Шахтар» намагався вигідно позбутися Піхальонка.
За чутками, «Шахтар» тоді зажадав у «Дніпра-1» за трансфер свого опорника один мільйон доларів плюс двадцять відсотків від подальшого перепродажу. Очевидно, саме на такому варіанті зійшлися клуби. Дніпрянам така пропозиція «гірників» видавалася завищеною, але можливість придбати готового якісного футболіста під основу виявилася вищою. Так, тоді «Дніпро-1» міг собі дозволити подібні покупки. Про ті не такі вже й далекі часи тепер доводиться згадувати лише з ностальгією.
***
Ну, а далі сталося те, що й мало статися. Це я про прогрес Олександра Піхальонка. Те, що цей хлопець має величезний потенціал, було видно, як я вже відзначив вище, ще за його перебуванням у юніорах. Здобувши свободу дій, остаточно вилікувавшись від травми, Піхальонок по-справжньому розквітнув.
А минулого сезону зв'язка Піхальонок – Довбик стала беззастережно найкращою у нашому чемпіонаті. Лише довша лава для запасних та втома «Дніпра-1» на фінішній стрічці не дозволили команді здобути історичне «золото».
Приблизно з того часу активізувався інтерес «Динамо» до персони Піхальонка, який став у «Дніпрі-1» не лише системотворчим гравцем, а й капітаном.
Проте спочатку інтерес київського клубу був неконкретним. Про інтерес із боку «Шахтаря» на той час інформації не було. Я ризикну припустити, що його, предметного інтересу, з боку «гірників» і не було зовсім. І у зв'язку з цим нічого дивного, адже середня лінія команди укомплектована дуже якісно. Напевно, краще за решту ланок команди. Навіщо їм ще один гравець, на якому вони давно поставили хрест?
А ось динамівцям цей гравець був справді потрібний. Сезон, що нещодавно завершився, продемонстрував, що «Динамо», незважаючи на позитивне перетворення з приходом на тренерський місток Шовковського, обов'язково потребує не тільки нової крові, яку регулярно продукує клубна академія, а й досвідчених гравців, готових без розгойдування влитися в основу, щоб, з одного боку, дати глибину складу, а з іншого – наблизитись, наскільки це можливо, до «Шахтаря». Наблизитися з погляду і домагань, і амбіцій, адже ні для кого не секрет, що зараз «біло-сині» не можуть змагатися на рівних з «помаранчево-чорними» в «гонці озброєнь».
На динамівців у новому сезоні чекає боротьба і на єврокубковому фронті. Якщо команда проб'ється в груповий етап одного з континентальних турнірів, їй знадобиться та сама глибина складу. Та й, якщо говорити суб'єктивно, то надто давно Суркіси не витрачалися на нових футболістів. Якщо мені не зраджує пам'ять, то останнім, за кого «Динамо» платило реальні гроші, був Олександр Караваєв. А це було дуже давно.
Загалом Шовковський висловив клубним власникам бажання придбати саме Піхальонка, клубні власники почали працювати в цьому напрямку. Як ми можемо тепер судити, робота успішно завершилася. Хоча сам переговорний процес відбувався складно.
Вже стали надбанням громадськості фактично всі подробиці переходу Піхальонка з «Дніпра-1» до «Динамо», про несподівану зацікавленість у послугах гравця його колишнього клубу, про вибачення з боку Срни, який сказав, що, мовляв, шкодує про те, що сталося три роки тому, коли Піхальонка виставили за двері, про суму трансферу, про позицію самого футболіста. Переказувати всі ці нюанси, які зараз опинилися на поверхні, я не бачу сенсу.
***
Бачу сенс лише в тому, щоб сказати, що «Шахтар» у всій цій історії опинився біля розбитого корита. З моральної точки зору, безсумнівно, бо з фінансової точки зору не виключено, що «гірники» таки отримали (отримають) свою частку від перепродажу «Дніпром-1» свого головного на даний момент ліквідного товару. Але з моральної.. А що може бути гіршим за вражене самолюбство?
Тепер можна навіть не сумніватися, що наше «класико» отримає додаткові іскри в багаття. Про що вже заявив сам Піхальонок. Донеччани йому точно організують відповідь. У цьому немає жодних сумнівів.
Я не виключаю і такий варіант, що вражене самолюбство «Шахтаря» може трансформуватися в ще гучніший трансфер. Мовляв, не дуже то й хотілося: зате ми запросимо чергового бразильського вундеркінда, на якого не пошкодуємо і двадцяти мільйонів. Спробуйте, переплюньте нас.
Що ж до перспектив Піхальонка на новому робочому місці, то про них на даний момент я можу говорити винятково в райдужних кольорах. Зрозуміло, що, купуючи футболіста за такі серйозні гроші (як для сьогодення), його беруть одразу в основу. А там, тобто в основі, Олександр може зіграти і в самому центрі поля, разом/замість Бражка, та ближче до чужої штрафної площі, разом/замість Шапаренка чи Буяльського. З таким футбольним інтелектом, як у Піхальонка, за середню лінію «Динамо» тепер не варто переживати. Не слід забувати і про прихід до команди Брагару. Він не конкурент Пихальонку, але колишній гравець «Чорноморця» теж додасть варіативності середній лінії «Динамо».
Так, з погляду глобальної перспективи «Динамо» все одно не виглядатиме фаворитом порівняно з «Шахтарем», адже склад чинного чемпіона все одно кваліфікованіший, а лава для запасних – довша. Тим більше, що не виключено, що донеччани провернуть уже в нинішнє міжсезоння кілька серйозних вхідних трансферів.
Однак придбанням Піхальонка «Динамо» показало, що період лихоліття для київського клубу закінчується. І київський клуб готовий конкурувати із донецьким не лише на папері, а й на футбольному полі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
