Вперше наша збірна засвітилася на ЧЄ у 2012 році, на домашньому Євро, який проводила спільно з Польщею. З цієї причини команда Олега Блохіна, як одна з господарок чемпіонату, потрапила до складу учасників напряму, минаючи відбірковий турнір.
Жереб визначив українців у досить непросту групу, в компанію до Англії, Франції та Швеції. Саме зі скандинавами «синьо-жовті» і зіграли свій дебютний поєдинок на Євро. На заповненому під зав'язку «Олімпійському» у Києві господарі першими пропустили – на початку другого тайму голом відзначився лідер шведів Златан Ібрагімович. Але майже відразу у справу втрутився український Дункан Маклауд – Андрій Шевченко. Наша футбольна легенда, для якого цей турнір став лебединою піснею у збірній, за 10 хвилин оформив дубль, який змінив 0:1 на 2:1. Так було здобуто першу, історичну перемогу України на Євро.
У другому матчі групи, вже на «Донбас-Арені» у Донецьку, підопічним Блохіна довелося протистояти не лише сильному супернику – Франції, а й природному катаклізму. Незабаром після початку матчу на столицю Донбасу обрушилася просто тропічна злива, через що поєдинок довелося перервати більш ніж на годину. А коли гра відновилась, з’ясувалося, що «сині» краще за господарів пристосувалися до мокрого і в'язкого газону. Невдовзі після перерви з інтервалом у три хвилини у ворота Андрія П'ятова влетіли два м'ячі, на які українці так і не змогли нічим відповісти – 0:2.
У заключному матчі групового етапу «синьо-жовті» там же, на «Донбас-Арені» зустрілися з англійцями. Для виходу у плей-офф Шевченку та компанії потрібна була лише перемога. Завдання, зрозуміло, було досить складним, але не нездійсненним, що й довела сама гра. Україна виглядала дуже солідно, створила низку непоганих моментів біля воріт Джо Харта. Але все вирішили дві речі – м'яч, забитий Вейном Руні після помилки Євгена Хачеріді (за недоброю вже традицією, це трапилося на самому початку другого тайму), і незарахований гол Марко Девіча (після його удару Джон Террі вибив м'яч вже з-за лінії воріт, а угорська бригада арбітрів на чолі з головним суддею Віктором Кашшаї заплющили на це очі). Так драматично та скандально наша збірна і залишила Євро-2012.
Через чотири роки, вже під керівництвом Михайла Фоменка, «синьо-жовті» пробилися на ЧЄ-2016 через сито кваліфікації, здолавши у стикових матчах команду Словенії (2:0 вдома та 1:1 у гостях). Проте виступ українців на полях Франції став відвертим провалом. Стартова поразка від чинних чемпіонів світу німців (0:2) ще не була трагедією з огляду на статус та силу суперника. Але фіаско з тим самим рахунком у зустрічі з аутсайдером групи Північною Ірландією стало справжнім ударом для всіх. Заради справедливості треба сказати, що того дня нам знову не пощастило з погодою: матч у Ліоні пройшов під зливою, та ще й з градом. І в результаті довелося грати у британський «регбійний» футбол, у якому північноірландці почувалися наче риба у воді. Їхній, як здавалося, старомодний та примітивний стиль «бий-біжи» в тих умовах виявився набагато ефективнішим і приніс їм несподівану перемогу.
Після цього заключний матч групи перетворився для українців на просту формальність, і в ньому наша команда безвільно поступилася полякам – 0:1. Таким чином, провівши на турнірі три гри, «синьо-жовті» не лише не набрали жодного очка, а й не забили жодного м'яча, ставши абсолютно гіршою командою того Євро. Крім того, двоє українців – Віктор Коваленко та Роман Зозуля – увійшли до символічної збірної найгірших гравців групового турніру ЧЄ-2016.
Відразу після повернення додому Михайло Фоменко оголосив, що йде у відставку, паралельно заявивши, що про жодні преміальні для гравців за виступ на чемпіонаті Європи не може бути й мови: «Преміальні отримують за перемоги, а не за участь».
Незабаром збірну очолив Андрій Шевченко, і за його каденції у старіючій національній команді відбулася зміна поколінь. Зміни ці явно пішли на користь «синьо-жовтим», адже у відбірковому циклі до Євро-2020 українська збірна достроково виборола перше місце у своїй групі (випередивши чинних чемпіонів континенту португальців), а з нею і пряму путівку на чемпіонат.
Турнір, який на честь 60-річного ювілею Євро проводився одразу в 10 країнах континенту, через пандемію коронавірусу відбувся на рік пізніше, ніж планувалося – влітку 2021-го. Україна їхала на той чемпіонат, володіючи антирекордом найтривалішої серії без забитих м'ячів. Адже після двох голів Шевченка у ворота шведів у своєму дебютному поєдинку на Євро 2012-го (другий із них був забитий на 62-й хвилині), у п'яти наступних матчах «синьо-жовті» відбігали вхолосту.
І лише в нашому стартовому поєдинку на ЧЄ-2020, Андрій Ярмоленко, забивши у ворота нідерландців на 75-й хвилині, обірвав цю гнітючу безгольову серію на рекордній позначці в 553 хвилини. У тому матчі українці, програючи 0:2, зуміли зрівняти рахунок зусиллями Ярмоленка та Яремчука, але наприкінці пропустили третій гол і поступилися – 2:3. І цим продовжили свою серію поразок на чемпіонатах Європи до шести матчів, повторивши найгірший результат в історії чемпіонатів. Раніше шість поразок поспіль зазнавала лише збірна Югославії, яка після невдачі у переграванні фіналу Євро-1968, потім двічі поступилася 1976 року і тричі 1984-го.
На щастя, вічного антирекорду вдалося уникнути – у другому турі українці не без труднощів здолали найгіршу за рейтингом збірну турніру – Північну Македонію (2:1). Голами у нас знову відзначилися Ярмоленко та Яремчук. У заключній зустрічі групового етапу команді Шевченка достатньо було нічиєю, щоб гарантувати собі друге місце у квартеті та пряму путівку до плей-офф, але вона провела жахливий за якістю матч і закономірно поступилася Австрії (0:1), нічого не зумівши протиставити добре організованому та фізично міцному супернику.
Але Україні пощастило. Справа у тому, що сучасний формат Євро з 24 командами-учасницями гарантує потрапляння до плей-офф не лише двом переможцям кожного з квартетів, а й чотирьом збірним із шести, що посіли треті місця у групах. І «синьо-жовті» потрапили до числа лаки-лузерів, ставши найгіршою командою з щасливих третіх місць (єдині, хто вийшов у плей-офф із трьома очками). Лише краща різниця м'ячів дозволила підопічним Шевченка обійти Фінляндію зі Словаччиною у боротьбі за 16-ту путівку до 1/8 фіналу.
Там на українців, що застрибнули в останній вагон плей-офф, чекав ще один сюрприз: вони потрапили на Швецію – єдину не топ-збірну з тих, хто виграв свою групу. Матч зі скандинавами вийшов драматичним. У першому таймі Олександр Зінченко відкрив рахунок, але перед перервою суперники забили у відповідь.
У другій 45-хвилинці нашим знову пощастило: лідер «Тре Крунур» Еміль Форсберг влучив спочатку у штангу, потім у поперечину. А у додатковий час шведи залишились у меншості, після того, як Даніельсон ледь не зламав ногу Артему Бесєдіну. І українці зуміли реалізувати чисельну перевагу наприкінці гри, коли серія пенальті здавалася неминучою. У вже компенсований до овертайму час Зінченко навісив у штрафний майданчик, де Артем Довбик, який вийшов на заміну, головою відправив м'яч у сітку. Для молодого форварда «синьо-жовтих» це був дебютний гол за національну команду.
Так збірна України пробилася до чвертьфіналу Євро, де на неї вже чекали англійці. Тут уже Фортуна не врятувала – дива не сталося: поразка без шансів і абсолютно по ділу (0:4). Рахунок, втім, не такий важливий. Хлопці Шевченка просто залишили всі сили та емоції у Глазго, де чотирма днями рвніше здолали шведів у тяжкій двогодинній битві.
Втім, незважаючи на таке безславне прощання з Євро-2020, для збірної України той чвертьфінал став безумовним проривом, історичним досягненням на кшталт чвертьфіналу чемпіонату світу-2006. Хоча, заради справедливості, гра «синьо-жовтих» на турнірі не вразила – вона була надто рваною, контрастною та сумбурною. Можливо, це від незрілості – наша команда була однією з наймолодших на тому чемпіонаті.
І ось тепер Україна готується до своєї четвертої континентальної першості. І хоча її шлях на Євро був дуже важким, знову через стикові матчі, в яких довелося долати вже двох суперників – Боснію та Ісландію (і в обох поєдинках нашій дружині доводилося відіграватися), на думку більшості фахівців, саме зараз «синьо-жовта» збірна має в своєму розпорядженні найкраще футбольне покоління в історії. А тому майбутній турнір стане чудовою нагодою для команди Сергія Реброва показати себе. Тим більше, що наша група на Євро за складом виглядає одною із найрівніших. Бельгійці пройшли свій пік кілька років тому, а Румунія та Словаччина далекі від статусу основних претендентів на вихід до плей-офф. Тож, сподіваємось, буде цікаво. Чекати залишилося недовго.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
