Символічна збірна УПЛ-2023/24: три легіонери та вісім українців

Футбол України 10 Червня, 10:25 318
Символічна збірна УПЛ-2023/24: три легіонери та вісім українців | 19-27
Про найкращих футболістів минулого сезону в нашому чемпіонаті.

Черговий розіграш української Прем'єр-ліги став історією. Саме час підбивати підсумки і, як це заведено в таких випадках, складати символічні збірні. Щоб не порушувати традицій, займемося цим і ми.

Сьогодні до вашої уваги символічна збірна сезону-2023/24 української Прем'єр-ліги. Щоб не було закидів та суперечок, давайте із самого початку розставимо акценти: це авторський погляд на питання, і при його вирішенні не було завдання набрати 11 найзірковіших за іменами чи найуспішніших за регаліями гравців, так само як не було навіть спроб скласти цю команду з найбільш, як вважається, перспективних виконавців.

Тут ви побачите тих, хто просто був найкращим та найбільш стабільним протягом сезону УПЛ на своїй позиції. Звісно, із певною часткою суб'єктивізму, але це більш ніж звичайне явище у подібних випадках, оскільки кожен дивиться на футбол по-своєму і схильний бачити його під «індивідуальним кутом».

Тому свої міркування, у тому числі у разі згоди чи незгоди із авторською думкою, ви завжди маєте можливість викласти у коментарях. Вимога для цього лише одна – робіть це у максимально коректній та доброзичливій один до одного та всього навколишнього світу формі.

Що ж, починаємо…

Воротар – Кирило Фесюн («Колос»)

По ходу практично всього сезону не виникало сумнівів, що найкращим воротарем УПЛ-2023/24 є саме 21-річний Кирило Фесюн із «Колоса». Футболіст, якого клубу з Ковалівки поталанило навесні 2021 року підписати з резерву «Ворскли», діяв не по роках упевнено в «рамці» й пропускав найменше м'ячів у сітку за власною спиною. Багато в чому завдяки Фесюну «Колосу» вдавалося набирати очки з огляду на те, що практично увесь чемпіонат в ковалівців були певні проблеми із результативністю. В такій ситуації доводилося багато в чому покладатися саме на «гру на нуль» воротаря, і Кирило з цим завданням справлявся.

Так, варто зазначати, що Фесюн змазав кінцівку сезону, коли у останніх чотирьох своїх матчах пропустив аж 12 м'ячів, хоча за попередні 25 ігор в його воротах побувало лише 19 голів… Однак тут для воротаря є як мінімум два виправдання: по-перше, весь «Колос» у цей період виглядав вкрай нестабільно та пережив зміну головного тренера, а по-друге, у ЗМІ вже настільки «замусолили» тему прийдешнього переїзду Фесюна у «Шахтар», що морально це, вочевидь, якось почало позначатися і на, здавалося б, абсолютно несприйнятливому до цього футболістові.

Правий захисник – Бандейра («Кривбас»)

За всієї поваги до Юхима Коноплі та Олександра Тимчика, які видали загалом вельми якісний сезон за «Шахтар» та «Динамо» відповідно, позиція правого фулбека у цій символічній збірній дісталася 23-річному представнику «Кривбаса» Бандейрі. Португалець, котрий у юнацькому віці провів чимало часу в академіях лісабонського «Спортінга» та туринського «Ювентуса», відіграв у елітарному дивізіоні нашого футболу тільки весняну частину сезону, оскільки криворізький клуб оформив із ним контракт на правах вільного агента лишень у січні.

Однак ті 10 поєдинків, які Бандейра провів в УПЛ, продемонстрували, що цей легіонер має дуже і дуже серйозний клас, не кажучи вже про потенціал. Португалець відзначився 5 результативними діями (1 гол та 4 асисти), ставши беззаперечно найкращим у своїй команді за кількістю виконаних асистів в перерахунку на 90 хвилин (0,48). Активність Бандейри на фланзі вражала, а здатність цього гравця так швидко адаптуватися до надзвичайно складних реалій нашого футболу викликає тільки колосальну повагу у професійному плані. Залишається лише здогадуватися, які б показники були в активі Байндейри, якби він прийшов у «Кривбас» на півроку раніше та зумів би провести під керівництвом Юрія Вернидуба повний сезон…

Центральний захисник – Богдан Слюбик («Рух»)

20-річного Слюбика вже жодною мірою не можна називати одним з відкриттів сезону-2023/24 в УПЛ. Свій потенціал та рівень молодий центрбек продемонстрував ще у попередньому чемпіонаті, а в нещодавному завершеному Богдан зробив ще один конкретний крок у своєму розвитку – провів 29 поєдинків (причому усі – в стартовому складі) та відзначився 4 забитими м'ячами у складі команди, яка до останнього претендувала на потрапляння в єврокубки і, відверто кажучи, абсолютно на те заслуговувала…

Прямо зараз Слюбик – це один з ключових кадрових активів «Руху». Не дивно, що певний інтерес до центрбека вже виявляють представники «Бенфіки», «Лестера», «Лаціо», «Мілана», деяких інших клубів. Однак поки що все виглядає таким чином, що нерви у керівництва «Руху» не менш міцні, аніж сталеві канати, і це дозволяє шанувальникам львівської команди всерйоз розраховувати, що вони побачать Слюбика у звичних чорно-жовтих кольорах і в наступному сезоні – саме тоді «Руху» належить довести, що невихід в єврокубки за підсумками УПЛ-2023/24 був тільки прикрою помилкою, такою собі осічкою, але не більше.

Центральний захисник – Тимур Стецьков («Кривбас»)

Можливо, комусь видасться дивною відсутність у списку Миколи Матвієнка з «Шахтаря», проте представник «гірників» провів загалом гарний, якщо виходити із його можливостей, але аж ніяк не видатний чи надзвичайний сезон. З цієї причини прогрес Тимура Стецькова з «Кривбаса» заслуговує на відзначення набагато більше, аніж буденні виступи Матвієнка в «Шахтарі», де центрбек вже, відверто кажучи, пересидів і лише питання часу, коли він поступово почне деградувати, не бачачи перед собою нових реальних викликів.

26-річний Стецьков – не нова постать для УПЛ. До цього у нашому чемпіонаті він грав за «Олександрію», проте по-справжньому став основним лише у «Кривбасі», куди перебрався влітку 2022 року. І якщо перший сезон у Кривому Розі видався для Тимура чимось на зразок етапу становлення, то у другому головний тренер команди Юрій Вернидуб, очевидно, натішитися не міг успіхам свого підопічного. Те, наскільки шикарно Стецьков навчився розганяти атаки зі своєї зони центрбека за допомогою передач – це один з ключових факторів, які дозволили Тимуру опинитися у символічній збірній сезону. 5 результативних передач у 30 поєдинках навіть для флангового захисника було б непоганим показником, а для центрального – це взагалі щось неймовірне. Та й із виконанням безпосередніх функцій у Стецькова проблеми виникали не так вже й часто. Вибір позиції, вміння правильно поставити корпус – все це було помітно і над цим Тимур чимало попрацював за останні роки, оскільки його якість гри за «Олександрію» та за «Кривбас» – це такі ж різні речі, як «трійка» та «п'ятірка» у студентській заліковці старого зразка.

Лівий захисник – Іван Дібанго («Кривбас»)

Якщо у сезоні-2022/23 усі говорили про геніального Ріфета Капіча з «Кривбаса», то після відходу боснійця лаври беззаперечної зірки криворіжців впевнено перехопив камерунець Іван Дібанго. Саме він став за підсумками сезону-2023/24 найкращим лівим фулбеком УПЛ, незважаючи на те, що на цій позиції у чемпіонаті також дуже непогано себе показали як мінімум Іраклі Азаров з «Шахтаря» та Владислав Дубінчак з «Динамо». Докладніше про феноменальний прогрес Дібанго ми розповідали ще на початку жовтня минулого року, і з того часу Іван від місяця до місяця ставав лише кращим і кращим…

До фінішу сезону Дібанго прийшов із 30 матчами в активі за «Кривбас» (з точки зору ігрового часу, проведеного на полі, а це 2669 хвилин, Іван поступився тільки Олексію Сичу з «Руха», який зіграв 2686 хвилин), у яких йому вдалося забити 1 м'яч та виконати аж 7 результативних передач. Не дивно, що оціночна вартість камерунського легіонера на Transfermarkt за сезон збільшилася більш ніж утричі – з 500 тисяч до 1,8 мільйонів євро. Більше того, якщо вірити останнім чуткам, то нещодавно «Кривбасу» пропонували за Дібанго 3 мільйони євро, проте боси криворіжців відмовилися від можливості швидко заробити на успіху свого легіонера та вірять, що Іван зуміє продемонструвати ще більший прогрес уже наступного сезону, коли команда Вернидуба отримає можливість показати себе у єврокубках.

Центральний півзахисник – Георгій Судаков («Шахтар»)

21-річний Судаков – це мозковий центр сучасного «Шахтаря», який за підсумками сезону-2023/24, нагадаємо, став чемпіоном УПЛ. Початок сезону видався для Георгія непростим через проблеми зі здоров'ям, а також натягнуті стосунки з екс-коучем «гірників» Патріком ван Леувеном, котрий, вочевидь, хотів бачити від хавбека значно більший обсяг саме з точки зору фізичної працездатності. Останнє негативно позначалося на креативній складовій гри Судакова, але зрештою фортуна посміхнулася півзахиснику, коли на місце нідерландського фахівця прийшов боснієць Маріно Пушич.

До фінішу сезону в УПЛ Судаков прийшов із показником у 10 гольових дій (6 голів та 4 асисти) у 23 матчах. Комусь це видається незначним, особливо у контексті вимог «Шахтаря» від потенційного покупця на Судакова у 60-70 мільйонів євро, проте важливо наголошувати й на іншому аспекті. Георгій бере участь у переважній більшості гольових атак команди. Деякі він починає першим пасом, інші допомагає розганяти, треті робить успішними за допомогою передасистів. У четвертому та п'ятому випадках Судаков або безпосередньо віддає гольову передачу, або сам забиває м'яч. Все це, власне, і призвело до того, що після завершення сезону оціночна вартість Георгія на Transfermarkt злетіла на 40%.

Центральний атакувальний півзахисник – Віталій Буяльський («Динамо»)

Після відходу з «Динамо» Віктора Циганкова та травми, яку на ранній стадії сезону отримав Андрій Ярмоленко, котрий повернувся до Києва, саме на Віталія Буяльського випала важка ноша лідерства у команді. І, треба сказати, хавбек абсолютно не підвів, показавши свій стабільно високий рівень класу на рівні нинішньої УПЛ – 10 голів та 7 асистів у 23 поєдинках. Очевидно, якби здоров'я дозволило зіграти Буяльському ще більше, то й результативних дій від нього ми обов'язково побачили б також більше.

Сьогоднішня функція Буяльського на полі – це те, що часто дозволяє «Динамо» заганяти в глухий кут своїх опонентів по УПЛ. Віталій – це і геній останнього дотику, і людина, з якою можна вчасно обігратися перед вриванням у вільну зону, і видатний помічник безпосередньо у штрафному майданчику суперника, де під тиском Буяльський, здається, буквально оживає і почувається «як риба у воді». Не дивно, що саме Віталій виявився найкращим гравцем УПЛ за оцінками Sport.ua, які виставлялися усім гравцям чемпіонату протягом усього сезону. Жаль тільки, що у збірній України цей футболіст знову виявився незатребуваним і на Євро-2024 ми Буяльського не побачимо.

Правий вінгер – Олександр Зубков («Шахтар»)

Після від'їзду до Іспанії Віктора Циганкова саме Олександр Зубков із «Шахтаря» є беззаперечно найкращим правим вінгером УПЛ. Причому аж ніяк не номінально, а за фактом, оскільки хавбек продовжує прогресувати, незважаючи на те, що йому вже 27 років – вік, у якому багато хто з футболістів вже просто починає «їхати далі на старому багажі».

Зубков із 7 гольовими передачами став найкращим асистентом сезону в УПЛ (на рахунку Ваната з «Динамо» також 7 асистів, але він зіграв на два поєдинки більше, тому номінально нагорі рейтингу все ж таки опинився Олександр), хоча на старті сезону так само, як і Судаков , мав певні проблеми, в тому числі із тактикою та вимогами Патріка ван Леувена. З цієї причини наприкінці першої частини сезону Зубкова доводилося справедливо критикувати, але потім Олександр допоміг «гірникам» обіграти «Динамо», а в другому колі знову продемонстрував, що рівень його ігрового ККД може бути значно вищим, аніж у стартових восьми турах, коли вінгер був беззаперечним лідером чемпіонату за кількістю завданих ударів, проте не мав в активі жодного забитого м'яча.

Лівий вінгер – Бені Макуана («Полісся»)

Відверто кажучи, позиція лівого вінгера виявилася, мабуть, найбільш проблемною при виборі найдостойнішого кандидата до цієї символічної збірної. Футболіста, який би грав у цій ролі та видав стабільно якісний сезон в УПЛ просто не було. Назар Волошин з «Динамо» начебто й має в активі 15 результативних дій (7 голів та 8 асистів) у 26 поєдинках, проте у відповідальних матчах він, як правило, не виділявся, а всю статистику «настріляв» собі у поєдинках проти середняків та аутсайдерів. Судіть самі: на рахунку Волошина жодної результативної дії у двох матчах проти «Шахтаря», так само як і проти «Дніпра-1» та «Зорі», і лише по одному асисту у поєдинках проти «Полісся» та «Кривбаса», причому той матч із криворіжцями вже турнірного значення не мав.

Тому найкращим лівим вінгером сезону став той, хто і був ним після першої частини чемпіонату – Бенні Макуана з «Полісся». 21-річний конголезець справді став відкриттям УПЛ та лідером житомирської команди, встигнувши відзначитися у 18 матчах 4 голами та 3 асистами. У лютому африканець отримав тяжку травму, через яку пропустив залишок сезону, і це дуже вдарило по турнірних амбіціях «Полісся». Із Макуана у складі команда у 18 матчах програла лишень тричі, без нього – аж п'ять разів у 12 поєдинках, що залишилися… Як то кажуть, з Макуана та без Макуана «Полісся» виявилося двома різними командами, і підсумкове «заповзання» у зону єврокубків представника Житомира – це багато в чому результат трудів Бенні.

Нападник – Данило Сікан («Шахтар»)

Сезон-2023/24 виявився найкращим у професійній кар'єрі 23-річного Данила Сікана з «Шахтаря». Тільки в ньому форварду нарешті вдалося завоювати статус беззаперечно основного гравця першої команди, так і не давши шансів двом дуже якісним та талановитим легіонерам-конкурентам – Лассіні Траоре та Кевіну Келсі. В результаті Сікан взяв участь у всіх 30 поєдинках «гірників», відзначившись 10 забитими м'ячами та 3 результативними передачами. Це дозволило Данилові розділити другий рядок у бомбардирських перегонах із Віталієм Буяльським.

Додатково варто відзначати, що Сікан забив також 4 м'ячі у 6 поєдинках Ліги чемпіонів. Цей факт зробив минулий сезон надзвичайно успішним для молодого нападника і, очевидно, навіть поставив питання про те, а чи не перевершив Сікан свій теоретичний максимум, чи не стрибнув вище стелі? У автора даного матеріалу щодо цього були цілком конкретні думки ще пізньої осені минулого року, і з того часу з точки зору аргументації найбільш логічного у цій ситуації рішення нічого глобально не змінилося – «Шахтарю» варто як слід задуматися над продажем гравця прямо зараз, щоб це пішло на користь усім…

Нападник – Владислав Ванат («Динамо»)

14 забитих м'ячів, 7 результативних передач – титул найкращого бомбардира та найкращого асистента сезону. Все це про індивідуальні здобутки Владислава Ваната в УПЛ-2023/24. Форвард «Динамо» дійсно показав, що після довгих років у киян, здається, нарешті знову з'явився талановитий бомбардир, здатний не просто опинитися у потрібний час у потрібному місці та просто підставити «ключку», заштовхавши м'яч у сітку з кількох метрів, але й обіграти опонента, втекти від нього на швидкості, використовувати техніку, кмітливість…

Прогрес Ваната в чомусь можна порівняти із тим, що вдалося Сікану, тільки ось представник «Динамо» демонстрував у національних турнірах ще більшу зарядженість та результативність. Не дивно, що сьогодні Ванат є найдорожчим футболістом «Динамо» за оцінками Transfermarkt – 10 мільйонів євро, а також одним з трьох гравців «біло-синіх», яких хотів би бачити у «Шахтарі» спортивний директор цього клубу Даріо Срна. Ось тільки Ванату, як і Сікану, після двох стабільно хороших сезонів в УПЛ час би замислюватися не про зміну прописки в межах УПЛ, або отримання «жирного» контракту від свого теперішнього роботодавця, а про можливість повторити шлях Артема Довбика, як мінімум…

Символічна збірна УПЛ-2023/24:

Головний тренер – Юрій Вернидуб («Кривбас»)

Маріно Пушич виграв чемпіонат із «Шахтарем», причому очолив команду по ходу сезону, допоміг їй вибратися з кризи «імені Патріка ван Леувена», і до фінішу зробив «гірників» беззаперечним тріумфатором. Проте загалом фундамент успіху цього «Шахтаря» багато в чому був закладений ще за Йовічевіча, тому для оцінки якості роботи самого Пушича, враховуючи особливості конкуренції в УПЛ, де «гірники» і так на голову вищі за кадровою складовою, потрібно більше часу. Та й у Маріно поки не проявили себе у всій красі та стабільності дорогі новачки – Кевін, Марлон, Егіналду, Невертон. Їх боснійцю ще тільки належить розкрити на повну.

Олександр Шовковський також по ходу сезону змінив біля керма «Динамо» Мірчу Луческу. І молодому наставнику без досвіду самостійної діяльності вдалося майже неможливе – «біло-сині» фактично до фінальних турів конкурували із «Шахтарем» за титул. Поки що не вийшло, і Шовковському є над чим працювати.

А ось Юрій Вернидуб та його «Кривбас» – це саме ті, хто провів увесь сезон відносно стабільно та на високому рівні. Можливо, криворіжці навіть у чомусь стрибнули вище голови, оскільки за складом вони на початок чемпіонату точно не виглядали кращими, ніж нещодавній борець за чемпіонство «Дніпро-1», ще й з огляду на втрату Капіча. Але Вернидубу вдалося не лише створити ще одну команду «мужиків», а й забезпечити простір для прогресу більшості своїх підопічних – Дібанго, Стецькову, Бізімані, Бандейрі, Кузику, Бескоровайному, Задераці, Кожушку, Понєдєльніку…

Той факт, що «Кривбас» не мав одного або двох яскраво виражених лідерів, а вся команда намагалася максимально якісно працювати як на оборону, так і на атаку, і з кращого боку в конкретному епізоді себе міг показати буквально будь-який виконавець, навіть той, котрий раніше був списаний з рахунків чи то в Україні, чи то за кордоном, є колосальним досягненням Вернидуба. Як і повернення Кривому Рогу «бронзи» чемпіонату, через 24 роки…