«Принципово нікому не хочемо платити»: українському клубу заважають збудувати базу і академію – Шевченко вже в курсі

«Якщо коротко, то там має бути два тенісних корти, два футбольних поля 42х22 або одне поле 60х40, один мультифункціональний спортивний майданчик, одне велике поле з критими трибунами на 2-3 тисячі людей. Адміністративна будівля, де буде спортзал, зал для фітнесу і танців, зал для дітей з інклюзією, ресторан, номери для проживання, як зробили у Винниках (база Руха, – прим.). І паркова зона з вай-фаєм. Це має стати перлиною регіону.

Ми вже 9 місяців боремося за цю землю. Йдеться про 2,4 гектара. Наступна стадія – представлення конкурсу землі з умовою побудови спортивно-рекреаційного мультифункціонального комплексу. Це ніхто не буде брати, бо це не бізнес. Думаю, ми виграємо конкурс і візьмемо в оренду в держави цю землю на 50 років.

Чому так довго вирішується питання землі? Бо кому конкретно впаде щось у кишеню? Нікому. Я гроші не краду, а важко заробляю. Це не те що я викопую якісь корисні копалини і продаю. Я принципово нікому нічого не хочу платити. Якщо говорити прямо, то тут немає відкату. Я що прошу – якщо не допомагаєте, то не заважайте.

Я з цим проектом всі можливі пороги оббиваю. Одну копію вже віддав Андрію Шевченку. Женя Селезньов запросив мене на тренування на стадіоні Баннікова. До мене підійшов президент Вереса Іван Надєїн. Ми потисли руки, кажу йому: «Вас вітає Дністер Заліщики». А він відповідає: «Ви ще не в Другій лізі?» І я розумію, що він знає про нас.

Потім сиджу на трибуні і бачу, що Андрій Миколайович приходить. Зі всіма вітається, спілкується в неформальній атмосфері. Потім виходжу з Баннікова, а Шевченко йде з охоронцем. Кажу: «Андрію Миколайовичу, вас вітає Дністер Заліщики, Тернопільщина. Можна з вами фото?» Він відповідає: «Так, звичайно». Дуже тепло, дипломатично, культурно. Ми зробили фото, і я йому розповів про наш проект. Шевченко зацікавився – ми підійшли до моєї машини, дістав з багажника план проекту. Він гортає його і каже: «Ого! Можна взяти екземпляр?». Запитав: «Андрію Миколайовичу, ви на відкриття приїдете»? Він відповів: «Буду». Ми потиснули руки. Ця зустріч мене торкнула – це ж мій кумир», – сказав Куц у коментарі Tribuna.