Серед гравців опинились й декілька ветеранів національної команди - Андрій Ярмоленко (34 роки, 23 жовтян 1989 року) та Тарас Степаненко (34 роки, 8 серпня 1989 року), які до речі свого часу конфліктували між собою, підіймаючи градус напруги у національній команді. Також у склад потрапив Сергій Сидорчук (33 роки, 2 травня 1991 року).
В минулому сезоні двоє з трьох ветеранів мали не так багато ігрового часу, що викликало певні сперечання серед вболівальників з приводу їх появи у цих списках. Адже є ряд молодих гравців, які все голосніше заявляють про себе і свої перспективи у національній команді.
Плюси
Досвід: знання компенсують молодість
Досвід на великих турнірах дуже часто відіграє надважливу роль, адже саме досвідчені футболісти частіше зберігають голову холодною у надважких випробуваннях, що дозволяє команді тримати удар. Іноді у надважливих моментах такі гравці здатні вирішити долю моменту, а можливо й матчу, на індивідуальних знаннях, як то кажуть.
За плечима Ярмоленка, напевно, найбільше ігор у європейських турнірах різного формату: від захисної Бундесліги до більш напруженої АПЛ. Та й з «Динамо» вінгер провів чимало матчів у єврокубках, де протистояв топ-клубам.
У Степаненка немає закордонного досвіду на клубному рівні, але ось європейського у міжнародних турнірах, й у складі «Шахтаря», й у складі збірної вистачає. Тому навіть десь «програш» у фізичних кондиціях частенько компенсується розумінням ситуації, шляхом чого він здатен руйнувати атаки суперника. У Сидорчука дещо схожа ситуація зі Степаненко, але до цього й додається річний досвід у чемпіонаті Бельгії, де Сергій трішки трансформувався в ігровому стилі.
Часто буває, що саме досвід у поєднанні з молодими талантами дає результати. Подібний мікст призводив до успіху збірних Португалії, Франції та інших країн. Напевно, наразі нема збірних, у яких відсутні гравці з досвідом, причому навіть доволі вікові, й наші хлопці далеко не найстаріші на турнірі - навіть не входять у топ-20 «старичків».
Психологічна допомога тренеру у роздягальні та на полі
Вікові гравці дуже часто беруть на себе роль «додаткових» тренерів не лише у роздягальні, а й на полі. Вони здатні дати добренького «прочухана» молодшим гравцям, які припускаються помилок, а можуть й навпаки підтримати та мотивувати значно більше, аніж іноді це вдається тренерам.
Роль досвідчених футболістів у роздягальні відзначається завжди й всюди, й з цим, як кажуть хлопці у персональних бесідах, ані у Степаненка, ані у Ярмоленка, ані у Сидорчука проблем нема - ці футболісти здатні підібрати вірні слова, щоб «запалити» бажання битись до кінця. Недарма ж вони були капітанами у своїх клубах не один рік.
Своїм прикладом вони частенько демонструють молоді на тренуваннях, як треба працювати, навіть не дивлячись на доволі солідний вік. Ярмоленко, Степаненко та Сидорчук - трудяги, які завжди відпрацьовують, й не дозволяють собі якихось послаблень. Цим вони тримають у тонусі молодь, підштовхують їх рухатись без зупинки.
Психологічний фактор досвідчених гравців безумовно додає команди міцності та зібраності.
Бажання сказати останнє слово - гучно
Найбільша мрія кожного гравця - досягнути успіху зі своєю національною командою, й десь вона домінує над бажанням виграти трофей на клубному рівні, що, й навіть математично, відбувається значно частіше.
І Ярмоленко, і Степаненко, і Сидорчук на клубному рівні мають чимало титулів, але ось з національною командою до бажаних півфіналів, ще не доходили, хоча декілька разів були за крок до цього. Тому на, скоріш за все, своєму останньому Євро, а можливо навіть останньому великому турнірі зі збірною, вони віддадуть всі сили, щоб цей «похід» був найвдалішим в їх кар'єри. Кожен з них відчуває, що свого останнього слова ще не сказав, й спробує нагадати світу про себе.
Всі три гравці справжні бійці, тому битись будуть на максимум, а таких людей дуже цінують тренери, особливо на великих турнірах.
Мінуси
Вікові проблеми: фізика та швидкість
Як би хто не хотів, але втриматись на одному рівні після 30 важко. Дуже невеликій кількості гравців за історію вдавалось демонструвати яскраву гру у солідному віці. В першу чергу, частіше за все починає просідати швидкість, що не дозволяє конкурувати з молодшими та енергійнішими суперниками. Особливо це важливо для гравців півзахисту, коли кожна помилка може коштувати дуже дорого.
Мабуть, десь саме через це й Степаненко почав програвати конкуренцію більш молодому Криськіву. Тарас все ще має якісні бойові риси, але десь просто не встигає за конкурентами, особливо це було помітно по матчах на міжнародній арені. Десь за рахунок досвіду він перекривав ці недоліки, але все ж відчувалась різниця між його грою зараз та декілька років тому. Те ж саме можна сказати про Андрія Ярмоленка, який хоч й видав гарну частину сезону після повернення після травми, але старих швидкостей та спритності йому вже не вистачає. Досвід та розуміння дій перекривають ці недоліки, й дозволяють йому досі залишатись одним з найкращих гравців УПЛ, але все ж, знову, у порівнянні з собою минулим - різниця відчутна всім.
Та й фізично наші «ветерани» вже не можуть відігравати на одному рівні швидкостей цілу гру, тому частенько стають ідеальними замінами на другий тайм.
Таким чином, одним з ключових недоліків ветеранів є фізична витримка та швидкість.
Травматичність
До цього ще можна додати один фактор, який напряму залежить від старіння організму. Факт залишається фактом - ветерани частіше отримують пошкодження, аніж молоді гравці. В минулому сезоні чимало часу пропустили й Степаненко, і Ярмоленко. А термін відновлення з роками збільшується.
Чим більше навантаження, тим більше шансів повторення травми. Й, можливо, добре, що десь частину сезону ветерани пропустили та підходять у більш-менш «енергоощадному» режимі. Тобто запас сил у них ще точно залишився, але все ж очікувати на те, що Ярмоленко або Степаненко відіграють цілий матч, і при цьому не збавлять обертів точно не варто.
Вплив: від позитиву до негативу один крок
Як ми вже відзначали, ветерани мають чималий вплив на роздягальню та настрій, й зазвичай вони зі своїми завданнями справляються відмінно, але є, на жаль, й приклади, коли наша національна команда саме через конфлікт лідерів роздягальні не продемонструвала й долі свого потенціалу. Саме Ярмоленко та Степаненко були у центрі того конфлікту, який розпалався після їх сварки у «класичному дербі». «Сокиру війну» було закопано загальними зусиллями. І Андрій, і Тарас провели чимало вдалих поєдинків і допомагали збірній. Євро-2024 - можливо, остання гастроль цих талановитих гравців. А також Сергія Сидорчука. Віримо, що це буде не туристична подорож, а справжня футбольна пригода.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
