Маркевич потрапив у колізію Луческу – чому так сталося і що буде далі?

Футбол України 17 Червня, 14:13 252
Маркевич потрапив у колізію Луческу – чому так сталося і що буде далі? | 19-27
Сергій Тищенко висловив свою точку зору з приводу останніх процесів у львівських «Карпатах».

Великим мистецтвом для кожного футболіста та тренера є вміння вчасно піти з футболу. Піти на піку, переможцем, щоб тебе запам'ятали великим. Тоні Кроос вирішив завершити кар'єру у 34 роки, перемігши у ЛЧ та Ла Лізі. Він міг грати ще не один сезон. Або поїхати на заробітки на Близький Схід, але йде на піку.

Мірча Луческу став найуспішнішим тренером в історії Шахтаря. Румунський наставник перервав гегемонію Динамо в Україні. Зробив Шахтар постійним учасником ЛЧ і виграв Кубок УЄФА. У певний час керівники донецького клубу вирішили не продовжувати співпрацю із Мірчею.

У Луческу був певний не дуже вдалий період на рівні збірних, після чого він опинився у київському Динамо. У першому сезоні Мірча вигравав із киянами чемпіонат, Кубок, Суперкубок, вивів команду в ЛЧ. У двох із трьох матчів переміг Шахтар. Реально втер носа «гірникам» та показав, що боси донецького клубу помилилися.

Луческу мав можливість піти великим. Піти в статусі непереможного. Адже досягнув успіху не тільки у Шахтарі, але й в Динамо. Показав, що може бути успішним не тільки в одному клубі.

Якби влітку 2021 року він сказав, що йде на футбольну пенсію, бо все усім довів і більше не бачить мотивації працювати, то його б зрозуміли, це було б по-своєму красиво. Але Луческу помилився, продовживши працювати з Динамо. Усе завершилося величезною кризою, яка тривала майже півтора сезони, коли Динамо не мало ні гри, ні результату. З кожним матчем падало все нижче. Луческу пішов на мінорній ноті. Повторив «досягнення» Блохіна із четвертим місцем в УПЛ, не зміг вивести команду у єврокубки, а в останньому своєму поєдинку програв найпринциповішому супернику – Шахтарю.

Луческу бачив, що Ахметов вкладає величезні гроші у Шахтар. Запросили Де Дзербі, витратили десятки мільйонів євро на новачків. Знову стати першим було б дуже складно. Потім розпочалася війна, втрата гравців... Мірча реально переоцінив свій талант. Тепер він для фанатів Шахтаря – зрадник, а для вболівальників Динамо – невдаха. Тренера пам'ятають не по його досягненнях, а по останній роботі... Луческу підмочив репутацію у країні, де він досягнув найбільшого успіху.

У схожу колізію потрапив Маркевич. Мирон Богданович успішно працював у Металісті. Коли ситуація там почала виходити з-під контролю, він просто грюкнув дверима. З Дніпром досягнув фіналу ЛЄ. Команда розвалилася не з його вини. Тренувати абищо Маркевич не хотів, а великих пропозицій не було. Усі розуміли, що Мирон Богданович – серйозний тренер, який знає собі ціну. Після історії з Дніпром та непризначенням у збірну України в нього був величезний авторитет у футболі. З його думкою точно рахувалися. Усі розуміли, чому Маркевич не приймає пропозицій.

Запрошення до Карпат стало дуже хорошою можливістю піти на мажорній ноті. Останніх років десять «леви» переживали скрутні часи. Усе було зовсім погано. Клуб збанкрутував. Дуже добре, що Володимир Матківський вирішив реанімувати великий бренд. Маркевич був потрібен Карпатам для модифікації команди. Мирон Богданович працював із клубом багато років тому. Він сам – львів'янин, асоціюється з Карпатами. Маркевич був потрібен не тільки як тренер, але й медійна персона. У плані впізнаваності він – №1 у клубі.

Упродовж своєї довгої кар'єри тренер ніколи нічого не вигравав. Тож була чудова можливість виграти Першу лігу, після чого оголосити про завершення кар'єри. Перший трофей для Маркевича + повернення Карпат в УПЛ. Наставник свою роботу зробив.

Для успішної роботи далі потрібна довгострокова перспектива. У 73 роки навряд чи про таке випадає говорити. У Карпат попереду великий процес становлення, коли потрібно формувати нову команду. Результат прийде не відразу попри всі фінансові можливості. Минулого сезону Полісся це яскраво показало. Навіть маючи гроші, зараз в Україні дуже важко збудувати конкурентоздатну команду. Місцевий ринок сильно обмежений, а хороші іноземці коштують дуже дорого, або просто не приїдуть.

На практиці Маркевич не виграв навіть Першу лігу. Карпати пропустили Інгулець, який поступається львів'янам за всіма параметрами. Причини такого результату дві.

1. Мирон Богданович хотів зробити сина Остапа своїм наступником. Асистент отримав дуже широкі повноваження. Але тренерська кваліфікація Маркевича-молодшого виявилась недостатньою. Маючи перевагу за складом, Карпати поступилися першим місцем Інгульцю.

2. Маркевич прийшов без свого спортивного директора. У Металісті та Дніпрі йому допомагав Євген Красніков. У них було спільне бачення футболу, селекції, розвитку команди. Потім дороги тренера та функціонера розійшлися. Красніков почав будувати у Харкові щось своє. Не покликав Маркевича відроджувати Металіст, а взяв кума Кучера. Своєю чергою Маркевич, почавши працювати у Львові, також не запросив Краснікова.

У клубі залишився колишній тренер Андрій Тлумак, який отримав адмінпосаду в системі управління. Взимку селекцію очолив Гліб Корнієнко. Усе це призвело до різного бачення розвитку команди. З'явилося хіба що протистояння в середині клубу, а не система, яка доповнює один одного.

Вибирати дуже важко. Корнієнко – молода, сучасна людина. Маркевич – символ Карпат. Відхід кожного буде втратою для клубу. Я так розумію, що зараз спробують якось склеїти все завдяки Андрію Русолу, який має стати мірилом для обох сторін. Русол працював з Маркевичем у Дніпрі, а потім, вже у СК Дніпро-1, із Корнієнком. Він знає обох спеціалістів, тому спробує вибудувати якусь систему роботи в клубі.

Відхід Остапа Маркевича з Карпат – це великий плюс. Є шанс на покращення. Багато чого буде залежати від літньої трансферної політики клубу. Наскільки вдасться реально посилитися гравцями, яких хоче сам тренер. Якщо у Маркевича не буде результату чи команду почне лихоманити, стілець захитається з новою силою. Мирон Богданович ризикує повторити долю Луческу.