Едвард Йорданеску
Вік: 46 років
Амплуа: головний тренер
Статистика у збірній Румунії: 10 перемог, 9 нічиїх, 6 поразок
Коли румунські десантники всадили кількадесят куль у диктатора Чаушеску та його дружину, а потім накрили тіла брезентом біля солдатського сортиру у Тирговіште, Едварду Йорданеску було лише одинадцять років. Зате його батько із дивовижним іменем Ангел уже очолював бухарестську Стяуа, мав за плечами кілька чемпіонських титулів і фінал Кубка європейських чемпіонів, програний Мілану.
У 1993-му Йорданеску-старший очолив збірну Румунії – і то була найкраща епоха в її історії. Чвертьфінал на Кубку світу у США, 1/8 фіналу у Франції-98. Ангела безапеляційно визнали найкращим тренером Румунії ХХ століття – і це при живому Луческу! А ось його син, Едвард, схоже, поривається стати №1 у столітті ХХІ.
Щоправда, футболістом він був дуже посереднім, куди слабшим за батька. У середині 90-х півзахисник дебютував за Стяуа, але високого рівня не потягнув, тож уже невдовзі опинився у значно скромнішому клубі – Спортул. Їздив у грецький Паніоніос, знову повернувся додому, підписав контракт із Рапідом. Ще трохи побігав за Петролул, Васлуй і кіпрський Алкі. Нічого видатного. Це не завадило Еді закрутити роман із популярною румунською співачкою Делією Матаке. Іменитий батько вчасно струсонув легковажного сина і порадив йому зосередитися на здобутті тренерського диплому.
З 2010-го у житті Йорданеску-молодшого розпочинається абсолютно новий етап – тренерський. Спершу – несміливі спроби в якості асистента і «в.о.». Далі – перша самостійна робота у Тиргу-Муреш. Навіть у софійський ЦСКА призначали цього молодого спеціаліста з легендарним прізвищем. Проте скептичні посмішки з уст критиків зникли лише тоді, коли Еді взяв Суперкубок Румунії-2018, а ще через три роки привів Клуж до золотих медалей чемпіонату.
У січні 2022-го Едвард приймає національну збірну Румунії. Команду, найкращі часи якої далеко позаду. Команду, яка, попри успішні сторінки на Кубку світу, примудрилася здобути лише одну перемогу за всю історію фінальних розіграшів чемпіонату Європи. Cтартував Йорданеску-молодший катастрофічно. Румунія посіла останнє місце у квартеті з Боснією, Фінляндією та Чорногорією і вилетіла аж у третій дивізіон Ліги націй. Засмучуватись було ніколи – стартував відбір на Євро. Та й інші кандидати не горіли особливим бажанням підхопити кризову команду. Еді пішов ва-банк – і тепер п’є шампанське у Мюнхені.
Кажуть, серед румунського тренерського середовища він має реноме наставника, який дуже ретельно, скрупульозно готується до матчів, вивчаючи сильні та слабкі сторони суперника. З власного гіркого досвіду можемо підтвердити – так і є. Румуни, перебуваючи у статусі андердога, запропонували українцям максимально незручний для нас футбол. Ешелонована щільна оборона, пресинг, швидкі контратаки, удари по воротах при першій же нагоді. Звісно, це все було підкріплене шаленою зарядженістю кожного гравця, який вчора одягнув жовту футболку. Вони вірили у свої сили, відчували лікоть побратима та імпульс трибун. Якщо спіймати такий кураж – вдається майже усе.
Так чи інакше, всі ниточки ведуть до магічних пальців Йорданеску, який зібрав цю команду і підібрав для неї у роздягальні правильні слова. Він прекрасно виконав «домашнє завдання». Зорієнтувався у нашому тактичному арсеналі, розставив на полі пастки. І навіть якщо Румунія програє два наступні матчі (у чому є великі сумніви, бо обом нашим сусідам зручно розписати стратегічну нічию в третьому турі), Едварда однаково носитимуть на руках. Адже таке мюнхенське диво – це особлива історія, яку пригадують і через 30 років, і через 50.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
