- Оцінки тренера та футболістів у важкому матчі. Найбільший бал – 10.
Настільки тренерська поразка, наскільки це можливо. Сергій Ребров і його асистенти повністю нейтралізували команду – от тільки свою, а не ворожу. В голові гучно дзвенять питання до наставника. Питання, на які навіть важко придумати відповіді.
Чому таке дивне розташування гравців?
Зінченко стартував на лівому фланзі, але під час позиційних атак замість клубних зміщень в опорну зону залишався третім центральним захисником. І все одно віддав найбільше передач. Як наслідок, команда розігрувала на декілька метрів далі від чужих воріт, а Олександра позбавили можливостей загострювати. Натомість вище підіймався Степаненко, який ловив паніку під час кожної другої зустрічі з м'ячем. Не розумію, чому тренер просто не використав зручні логічні ролі: Степаненко сідає третім між центрбеками, Зінченко йде в опорну.
Рішення Реброва було б не таким дивним, якби в лівому напівфланзі постійно творив Судаков. Але й тут тренер перехитрив сам себе. Георгій регулярно йшов на бровку створювати ширину, відправляючи в центр Мудрика. Особливо після першого пропущеного. Людина з найсвітлішою головою і найкращим пасом була скована на фланзі. Навіщо?! Тоді як в центрі, де можна знаходити зони між лініями та віддавати хитрі передачі, опинялись Степаненко (пас назад, назад і ще раз назад) і Мудрик (опущена голова, шукає ноги суперника, щоб обіграти).
Чому гравці мали лише один патерн і боялися?
Україна до першого гола 70% часу володіла м'ячем і пів години не знала, що з ним робити. Збірна не показала, як збирається атакувати. Тобто показала лише один варіант, який не працював. Ребров хотів проходити компактний румунський блок закиданнями від захисників у передню лінію. Забарний, Матвієнко та Зінченко (для цього він тут сидів?) по кілька секунд готували свої лонгболи в напрямку Довбика та Мудрика. Але витиснути бодай щось з цього патерну не вдалося. Наших форвардів залишали в незручних позиціях і відразу накривали.
Хвилині на десятій всі пересвідчилися, що план не працює, але футболісти вперто продовжували викочувати розгадану домашню заготовку. Бо інших варіантів просто не було. Українці отримували м'яч, зупинялися і пасували назад. Ніхто особливо не ризикував, не проявляв ініціативу. І це теж виглядає вказівкою тренера. А якщо хлопці просто злякалися великої сцени, ну раптом... то чому тренерський штаб, славний постійними камбеками, у перерві не отверезив команду?
Є дуже багато «чому». Чому тренери ще до гола ніяк не зреагували на провали лівого флангу? Зінченко не приносив користі з м'ячем і залишав дірки в обороні. Заміна чи хоча б перестановки просились ще до перерви. Чому Степаненко та Забарний не зірвали другу гольову атаку фолом? Не може бути, що і досвідчений хавбек, і грамотний центрбек самостійно прийняли настільки дивне рішення. Дуже схоже на тренерську вказівку, яка пов'язана з недооцінкою суперника (мовляв, не здатні розігнати контру).
Франческо Кальцона через кілька годин показав Сергію Реброву,що таке тренерська команда. Словаччина постала дуже грамотною командою проти Бельгії. Осмислені комбінації, класний вихід з оборони, пресинг врешті-решт, який і приніс переможний гол. Словаки не стояли з м'ячем у ногах, а використовували кожну зону, відкриту бельгійцями. У п'ятницю український та італійський тренери зійдуться в очній дуелі. Ми мусимо побачити роботу над помилками.
Андрій Лунін – 2
Привіз перший гол – як би його не підставили, голкіпер не мав права вибивати прямо на суперника. Помилився під час другого – м'яч пролетів під рукою, жодних виправдань. В інших епізодах діяв впевнено, але це вже не мало значення.
Юхим Конопля – 4
Один з небагатьох, хто старався грати сміливо, пришвидшувати атаки. Коли отримував м'яч на просторі, подавав у штрафний майданчик.
Ілля Забарний – 3
Тренери зробили велику ставку на закидання від Забарного, а ці закидання рідко були точними. Чомусь не сфолив перед другим голом, а потім ще й послизнувся, дезорієнтувавши Луніна.
Микола Матвієнко – 3
З закиданнями аналогічна історія до Забарного. Відверто підставив Луніна під перший гол: не оцінив ситуацію, дуже довго приймав рішення.
Олександр Зінченко – 2
Сильні сторони Зінченка за кілометр від чужих воріт були непотрібними, а слабкі сторони суперник експлуатував по максимуму. Претензії не стільки до Зінченка, скільки до його використання. Ну, не здатен він обороняти фланг на просторі проти двох – хіба це сюрприз? Але все ж тричі дозволив себе обіграти та відпустив Дрегуша за мить до третього гола.
Тарас Степаненко – 2,5
Занадто повільний. Як з м'ячем, так і без м'яча. Катастрофічно діяв на чужій половині, намагаючись зірвати другу гольову атаку Румунії. На початку матчу двічі класно зіграв у відборі. На цьому все.
Микола Шапаренко – 3,5
Чи не єдиний, хто за нулів на табло низом намагався пасувати вперед, розрізаючи лінії. Чи не єдиний, хто пручався гамівній сорочці Реброва. Згодом в стерильність затягнуло і його. Відпрацьовував на оборону, однак «засвітився» у всіх голах. Не встиг до Станчу, несміливо зіграв проти Маріна, а перед третім легко дав Ману обійти себе в штрафному майданчику.
Віктор Циганков – 2
Персональний провал Віктора. Отримував м'яч у незручних ситуаціях, але яка ж кількість браку. Приймав жахливі рішення, виконання було відповідним.
Георгій Судаков – 3,5
Старався щось витиснути з важких умов, в які загнав його тренер. Не витиснув. Передачами та ударами впирався в румунську стіну. Судаков не створив дива.
Михайло Мудрик – 5
Багато зусиль, мало користі. Ривки та дриблінг Мудрика зазвичай нічим не завершувалися (погані удари, безадресні передачі та простріли), але спроб банально вистачило, щоб бути найкращим у складі збірної. Від Михайла йшов хоч якийсь креатив. Заробив три фоли, виграв 9 з 12 дуелей, що вау для гравця атаки.
Артем Довбик – 4
Став жертвою великих очікувань глядачів і тренерів. Вся тактика Реброва була заточена під закидання на Довбика. Він епізодами чіплявся за м'ячі, проте відразу їх втрачав. Один удар з 30 метрів – звучить як вирок форварду. Але ще були три скидки під удари партнерам.
Запасні – 4
Володимир Бражко, Роман Яремчук і Андрій Ярмоленко вийшли на останні пів години та не потрапили на очі українським вболівальникам через глюки MEGOGO. Статистика ударів після їхньої появи – 1:7, що спонукає шукати позитив. Втім, ці футболісти, як і Олександр Тимчик з Русланом Маліновським, глобально на гру не вплинули. Румунія остаточно сіла в оборону, а Україна все одно не знайшла шляху до воріт. Можна хіба що виділити активного Яремчука, який традиційно гарно вийшов на заміну.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
