- Є така фраза: «Ваші очікування – ваші проблеми». Я оцінюю Реброва як тренера зі свого погляду. Я ніколи не витав у небесах, оцінюючи рівень нашої збірної. Особливо у порівнянні з іншими європейськими командами. Я не належу до тих, хто говорить про найкраще покоління, бо бачив уже багато чого у своєму футбольному житті. У нас є посередня європейська футбольна команда. Я не бачу в ній нічого надприродного чи феноменального. Я бачу просто добрих футболістів. Якісних, але середнього рівня за мірками великих футбольних збірних.
Частина цих гравців не витримують конкуренції в європейських клубах. Іншій частині створено привілейовані умови у чемпіонаті України, яким керують керівники їхніх клубів. Це теж потрібно оцінювати. Коли я все це говорю, то не розумію, на чому базуються такі колосальні очікування.
З одного боку, можна говорити, що в жодному матчі під його керівництвом, окрім матчу з Молдовою, його команда не відіграла у переконливий футбол – гострий в атаці та великою кількістю гольових моментів. Я не можу дати чіткої відповіді на запитання: який стиль гри можна назвати фірмовим для збірної України? Який стиль гри є її обличчям? Хоча мені десь подобається, що ця збірна може грати різноманітно. Матчі з трьома захисниками залишили на мене приємніше враження, ніж ми грали з чотирма захисниками.
Ребров прийшов до збірної рівно рік тому. У якій групі відбору ми грали? Усі розуміли, що обійти Англію та Італію неможливо. А вихід завдяки плей-офф Ліги націй випав бонусом. Так склалось. Це заслуга інших команд. Ребров вчепився за цей шанс, вивів збірну на ЄВРО через запасний хід. Тобто, завдання мінімум він зробив. В офіційних матчах він програв лише Італії та Румунії. Спробувати різні варіанти без тиску на результат він не мав. Це важливий момент, про який слід пам'ятати.
Ребров як тренер раніше не мав досвіду зі збірною. Клуб та збірна – це абсолютно різні речі. У клубі Реброву комфортніше доносити свої ідеї футболістам.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
