Перемога на чемпіонаті Європи сама по собі не робить легендарним того чи іншого футболіста. Безумовно, щоб про тебе пам'ятали наступні покоління, доведеться добре попрацювати, причому не лише у національній збірній, а й на клубному рівні. Однак – що важливо – без гучних трофеїв навіть найяскравіший в індивідуальному плані гравець все одно виглядатиме у певній мірі невдахою. Таким собі Неверкузеном, якщо проводити паралелі із клубними справами.
Немає сумнівів, що в історії футболу було дуже багато досить сильних гравців, які так і не вигравали чемпіонат Європи. І сьогодні ми пропонуємо вам одну з безлічі можливих версій символічної збірної, складеної з гравців, котрі так і не ставали чемпіонами континенту…
А найбільш активним, ерудованим та уважним читачам ми пропонуємо, за бажання, поділитися своєю версією з нами та іншими відвідувачами Sport.ua у коментарях.
Мануель Ноєр
Громадянство: Німеччина
Матчів за збірну: 121
Мануель Ноєр – це більше, аніж просто воротар. Вихованцю академії «Шальке», котрий став справжньою зіркою світового футболу в мюнхенській «Баварії», поталанило по-справжньому змінити уявлення про сучасного голкіпера. Ноєр – це та людина, яка на футбольному полі не тільки є класичним стражем воріт, але й чудово працює ногами, взаємодіє із партнерами, причому не лише по лінії оборони, а й за допомогою пасу безпосередньо контактує із гравцями атаки. Передачі від Мануеля здатні приводити у розпач команду-суперницю, а для форвардів збірної Німеччини вони є відмінною можливістю швидко завершувати атаки результативними ударами.
У 2014 році Ноєр зі збірною Німеччини виграв чемпіонат світу, проте на континентальних першостях німці з Мануелем не проходили далі за півфінал. Ця «зупинка» була для них кінцевою у 2012 та 2016 роках, а на Євро-2020 збірна Німеччини вилетіла від Англії вже у 1/8 фіналу. Тому для 38-річного Ноєра поточний чемпіонат Європи є, вочевидь, останнім шансом виправити ситуацію й поповнити почесним трофеєм свою і без того солідну колекцію футбольних нагород.
Філіпп Лам
Громадянство: Німеччина
Матчів за збірну: 113
Голів за збірну: 5
Філіпп Лам на початку кар'єри нерідко грав на позиції півзахисника, проте згодом остаточно перекваліфікувався на крайнього захисника і це принесло йому славу не лише в «Баварії», а й у національній збірній Німеччини. На клубному рівні Філіпп виграв практично усе, що було потрібно, аби бути в когорті обраних – вісім перемог у чемпіонаті Німеччини, виграш Ліги чемпіонів, клубного чемпіонату світу… Додайте до цього перемогу на чемпіонаті світу-2014 із німецькою збірною та 113 матчів за «Бундестім», і ви отримаєте картину ледь не ідеального правого захисника у світовому футболі останніх кількох десятків років як мінімум.
Однак чемпіонат Європи Ламу, як і Ноєру, так і не підкорився. Щоправда, на відміну від Мануеля, Філіппу пощастило прямо оспорювати трофей – у 2008 році Лам та німецька збірна вийшли у фінал чемпіонату Європи, який проходив в Австрії та Швейцарії, проте там німці все ж таки мінімально програли абсолютно чудовій, якщо не сказати величній у ті роки Іспанії (0:1).
Ріо Фердінанд
Громадянство: Англія
Матчів за збірну: 81
Голів за збірну: 3
Ріо Фердінанд – справжня легенда англійського футболу «нульових» та самого початку «десятих» років нинішнього сторіччя. У складі «Манчестер Юнайтед» цей непоступливий та агресивний центрбек шість разів перемагав у Прем'єр-лізі, а також, як і Лам, ставав тріумфатором Ліги чемпіонів та клубного чемпіонату світу.
А ось на міжнародному рівні Фердінанду поталанило значно менше, аніж Ноєру чи Ламу. Якщо німці у 2014 році ставали чемпіонами світу, то Ріо із «трьома левами» своїм найвищим досягненням може вважати чвертьфінали на світових першостях у 2002 та 2006 роках. А на Євро, що цікаво, Фердінанд ніколи в кар'єрі так і не грав. У 2000 році його банально не включили до заявки, у 2004-му Ріо пропускав турнір через допінгову дискваліфікацію, а на Євро-2008 англійці просто не змогли кваліфікуватися...
Паоло Мальдіні
Громадянство: Італія
Матчів за збірну: 126
Голів за збірну: 7
Паоло Мальдіні на клубному рівні – представник легендарної касти one-club man – футболістів, які провели всю свою професійну кар'єру у одній команді. Для Мальдіні такою виявився «Мілан», з яким захиснику пощастило стати справжньою легендою, вигравши сім чемпіонатів Італії, п'ять розіграшів Кубка європейських чемпіонів / Ліги чемпіонів, а також цілу низку менш значущих, але все одно досить почесних трофеїв.
Мальдіні – це ще й великий універсал, який був спроможний однаково успішно закрити позицію як на лівому фланзі, так і в центрі оборони. Скрізь він виглядав як справжня брила, а легко пройти його не вдавалося навіть найвидатнішим гравцям атаки тих років. Втім, на міжнародному рівні розжитися трофеями Паоло так і не поталанило. Зокрема, на чемпіонатах Європи він провів 13 офіційних поєдинків. Максимальне досягнення – фінал Євро-2000, у якому «Скуадра Адзурра» програла Франції, а Мальдіні був капітаном своєї команди.
Ешлі Коул
Громадянство: Англія
Матчів за збірну: 107
Ешлі Коулу, котрий вміло діяв на лівому фланзі оборони, вдалося стати легендарною фігурою в історії «Арсенала» та «Челсі». Із «канонірами» він двічі вигравав Прем'єр-лігу, а з «синіми» додав до колекції третій чемпіонський титул, а також перемоги у Лізі чемпіонів та Лізі Європи.
Однак на міжнародному рівні Коул, як і вся збірна Англії тих років, був не таким успішним. Ешлі, який чудово справлявся як із оборонними функціями, так і якісно підключався до атак своєї команди з флангу, зіграв 107 поєдинків за «трьох левів». Вісім із них прийшлися на фінальні частини континентальних першостей, проте і в 2004-му, і в 2012-му роках острів'яни незмінно зупинялися у чвертьфіналах.
Стівен Джеррард
Громадянство: Англія
Матчів за збірну: 114
Голів за збірну: 21
Не менш культовою фігурою для англійського футболу у «нульових» та першій половині «десятих» років нинішнього сторіччя є центральний хавбек Стівен Джеррард. Вихованець «Ліверпуля» присвятив найкращі роки своєї кар'єри «червоним», де був капітаном та ідолом для вболівальників. У 2001 році мерсисайдці виграли Кубок УЄФА, а у 2005-му стали володарями головного трофею континентального клубного футболу – Ліги чемпіонів.
А ось в англійській Прем'єр-лізі Джеррард із «Ліверпулем» так і не перемагав. Рівно як не щастило Стівену і на міжнародному рівні з «трьома левами». Загалом у рамках фінальних частин чемпіонатів Європи Джеррард провів 9 матчів, взявши участь у Євро-2000, Євро-2004 та Євро-2012. Проте стелею для острів'ян виявилася стадія чвертьфіналу… А Джеррард, незважаючи на свою унікальність та навіть абсолютну феноменальність у «Ліверпулі», в національній команді так і не зумів налагодити належну «хімію» з іншими англійськими «центуріонами» тих років – Полом Скоулзом та Френком Лемпардом.
Френк Лемпард
Громадянство: Англія
Матчів за збірну: 106
Голів за збірну: 29
До речі, залишити поза увагою персону Френка Лемпарда в аспекті ключового критерію набору персоналу для нашої сьогоднішньої символічної збірної також практично неможливо. Все тому, що Лемпард – це ще один абсолютний геній англійського футболу «нульових» та початку «десятих» років нинішнього сторіччя. Однак, як і у випадку з Фердінандом, Коулом та Джеррардом, він досяг успіху виключно на клубному рівні: ставав триразовим чемпіоном Прем'єр-ліги з «Челсі», вигравав із «синіми» Лігу чемпіонів…
А ось зі збірною Англії Лемпард, хоч і провів за «трьох левів» понад сотню поєдинків та забив під три десятки м'ячів, нічого суттєвого так і не виграв. На чемпіонатах Європи, зокрема, Френк зіграв тільки чотири матчі – усі на Євро-2004, причому тоді він відзначився в них аж трьома забитими м'ячами. Але Англія все одно вибула вже у чвертьфіналі, програвши по пенальті португальцям. На Євро-2008, як уже згадувалося, острів'яни не змогли кваліфікуватися, а на Євро-2012 Лемпард не зумів поїхати через травму стегна…
Кевін Де Брюйне
Громадянство: Бельгія
Матчів за збірну: 102
Голів за збірну: 27
Геніальний Кевін Де Брюйне був, мабуть, ключовою фігурою «золотого» покоління у збірній Бельгії, розквіт якого припав на 2016-2022 роки. Однак «червоні дияволи», як і англійці, в яких також підібралося своє «золоте» покоління із Фердінандом, Джеррардом та Лемпардом, так і не змогли виправдати очікування та реалізувати увесь свій потенціал.
І якщо на клубному рівні Де Брюйне здатний похвалитися перемогою в Лізі чемпіонів, шістьма титулами чемпіона Англії, тріумфом на клубному чемпіонаті світу, то зі збірною Бельгії виграти щось значуще Кевіну так і не пощастило. Найвищим досягненням бельгійців на чемпіонатах Європи з Де Брюйне у складі є два чвертьфінали – на Євро-2016 та Євро-2020. Втім, Кевін та товариші мають амбіції все ж таки досягти успіху на Євро-2024, хоча цього разу навіть найвідданіші вболівальники навряд чи вірять у здатність «червоних дияволів» стати найкращою командою турніру.
Гарет Бейл
Громадянство: Уельс
Матчів за збірну: 111
Голів за збірну: 40
Гарету Бейлу вдалося затьмарити в історії збірної Уельсу навіть таких легендарних особистостей як Іан Раш та Раян Гіггз, а ще валлієць якийсь час утримував за собою рекорд найдорожчого футболіста світового футболу, адже на початку вересня 2013-го мадридський «Реал» заплатив за його трансфер «Тоттенхему» 101 мільйон євро. І у складі «бланкос» Бейл виграв усе, що тільки душа могла побажати – п'ять розіграшів Ліги чемпіонів, три чемпіонати Іспанії, три клубні чемпіонати світу.
Але це було на клубному рівні. У складі національної збірної Уельсу в кар'єрі Бейла все складалося куди менш пафосно – він зіграв 111 матчів, але лише раз узяв участь у фінальній частині чемпіонату світу, й двічі був на континентальних першостях. Причому на Євро Гарет загалом зіграв 10 матчів, у яких записав до активу 3 забиті м'ячі та 2 результативні передачі. А найвище досягнення валлійців – це й зовсім півфінал Євро-2016, того самого, на якому збірна України зганьбилася за всіма статтями…
Ейсебіо
Громадянство: Португалія
Матчів за збірну: 64
Голів за збірну: 41
До появи на небосхилі Кріштіану Роналду саме Ейсебіо був головною зіркою в історії португальського футболу. Футболіст мозамбікського походження став справжньою легендою для «Бенфіки», із якою вигравав Кубок європейських чемпіонів, став 11-разовим чемпіоном Португалії, а у 1965 році був визнаний найкращим футболістом планети та отримав «Золотий м'яч» від France Football.
У 1966 році збірна Португалії з Ейсебіо у складі стала «бронзовим» призером чемпіонату світу, який відбувся в Англії. А ось на чемпіонатах Європи зірковому форварду «Бенфіки» зіграти так і не вдалося. Португальці вперше зуміли кваліфікуватися у фінальну частину континентальної першості тільки в 1984 році – через одинадцять років після того, як Ейсебіо завершив виступи за національну збірну…
Кіліан Мбаппе
Громадянство: Франція
Матчів за збірну: 79
Голів за збірну: 47
25-річний Кіліан Мбаппе – капітан та жива легенда нинішнього складу збірної Франції. Цей неймовірно талановитий форвард виграв усе, що тільки можна було на батьківщині з «Монако», а потім і з «Парі Сен-Жермен», й лише влітку 2024-го нарешті вирішив залишити Лігу 1, підписавши контракт із «Реалом». В Мадриді Кіліан, як і колись Бейл та багато інших футболістів, отримає реальну можливість увійти до «пантеону обраних» – туди, куди пускають лише воістину великих переможців.
А Мбаппе поки що не вигравав навіть Лігу чемпіонів, хоча зі збірною Франції у 2018 році перемагав на чемпіонаті світу, що, безумовно, робить його фігуру куди визначнішою. Втім, на континентальних першостях Франція не перемагала із 2000 року, хоч і була близька до тріумфу на домашній першості 2016-го, але у фіналі тоді програла португальцям. Проте на тому турнірі Мбаппе не грав і, що цікаво, він поки що взагалі ще не забивав у фінальних частинах чемпіонату Європи…
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
