В останні роки всі звикли до трансферного затишшя в Динамо – минулого сезону при Луческу взагалі не мали придбань, загалом обмежувалися 1-2 новачками, та й ті – як Кабаєв, наприклад – дуже довго шукали себе в новій команді.
Проте літо 2024 року перегорнуло нову сторінку. Кияни послідовно підписали відразу чотирьох новачків зі сторони. Максим Брагару з Чорноморця, Брайян Себальос із Форталези, Олександр Піхальонок і Валентин Рубчинський із Дніпра-1 – причому половина з новачків це центральні півзахисники.
Станом на сьогодні, рахуючи тих, хто на контракті та в орендах, у розпорядженні першої клубної команди 13 центральних півзахисників, а ще десь чоловік вісім на підході із юнацького складу. Чому, а головне – навіщо Динамо зібрало стільки гравців одного функціоналу? Розбирався сайт «Український футбол».
І скільки центрхавів у Динамо?
Давайте відразу ж розмежуємо опорників, власне, центральних півзахисників і атакувальних півзахисників, а також, як модно зараз відзначати, «піднападників».
Так от.
Опорні півзахисники в першій клубній команді Динамо – це Володимир Бражко та Микола Михайленко, який повернувся з оренди в ФК Олександрія. В юнацькій команді – Данило Іщенко. За потреби в опорну зону можна пересунути правого фулбека Навіна Малиша, який володіє навиком гри в центрі поля.
Також відносно невелика група атакувальних півзахисників, чистих креативників. У першій клубній команді це, перш за все, Віталій Буяльський, також Сергій Булеца, в якого закінчилася одна оренда в Польщі й очікується початок другої. Ще є Антон Царенко, який втратив ігрову практику та теж, за повідомленням ЗМІ, влітку може бути відправлений в іншу команду на тимчасовій основі, та представник U-17 Богдан Редушко, який останнім часом стрімко прогресує.
Це у нас уже семеро гравців, за потреби – восьмеро.
Але найбільш численна когорта – це центральні півзахисники, так звані «вісімки». Ті самі гравці, які розташовуються між опорником, вінгерами та форвардом при тактичній схемі 4-1-4-1.
У Динамо в першій клубній команді їх тепер семеро – Микола Шапаренко, Олександр Піхальонок, Валентин Рубчинський, Володимир Шепелєв, Олександр Андрієвський, а також можуть повернутися з оренд Джастін Лонвейк і Олександр Яцик. У юнацькому складі гравцями даного амплуа є Назар Янчишин, Кирило Осипенко, Давид Білий (він діє ближче до правого флангу й за потреби може зіграти вінгера), Володимир Озмай, Роман Саленко. Таким чином, «вісімок» у складах Динамо зараз відразу 12-ть.
Загалом – 20 гравців. 13 із них – із орбіти першої клубної команди.
Чому так вийшло і як далі бути?
Більшість центрхавів у розпорядженні Шовковського – це спадщина Луческу. Серед них є такі старожили, як Буяльський, який застав ще Сьоміна та Блохіна, а також підписаний перед повномасштабним вторгненням легіонер Лонвейк, який не знайшов себе ні в Динамо, ні в орендах. Але більшість – це клубні вихованці, гравці, зібрані давно й випробувані на різних рівнях.
Вочевидь, були причини, щоб скористатися нагодою й підписати двох новачків у центр поля із агонізуючого Дніпра-1. І причини ці ось такі.
- загальний рівень середньої лінії залишає питання
В останні сезони найкращими асистентами УПЛ ставали Олександр Зубков (Шахтар), Олександр Піхальонок (тоді Дніпро-1), Олів’є Тілль (тоді Ворскла), Алан Патрік і Тайсон (ще грали за Шахтар). Загалом в останні два десятиліття найбільше гольових передач роздавали або вінгери, або центральні півзахисники, і їх було немало.
Але коли динамівський центрхав ставав найкращим асистентом? Це був, за наявною статистикою, ще Олександр Алієв у сезоні 2008/09! Оце так-так!
При цьому в Динамо грають досить якісні центрхави – Буяльський, Шапаренко. Проте або травми заважають, або руйнуються награні зв’язки з проданими лідерами, проте в підсумку показники асистентів із центру поля нижчі за очікувані. Ну, справді – п’ять-шість гольових передач – це про що для гравців такого рівня? Як для оцінки в 300 млн. євро, має бути хоча б вдвічі більше. Ну, от як Піхальонок позаминулого сезону – 10 асистів.
А коли були періоди без травмованих Шапаренка та Буяльського, то на кого було покладатися в середній лінії? Так що бажання підписати гравця рівня Піхальонка, якщо вже з’явилася така можливість, цілком логічне зі сторони Динамо.
- дійсно здібні, обдаровані гравці прогресують повільніше, ніж очікувалося
Це проблема зростання – вона типова для великих клубів, і не лише в Україні. В орбіті Динамо багато талантів, конкуренція висока, межа проходу в основний склад – також. От і виходить, що талановиті, яскраві Булеца та Леднєв їздять по орендах, і не встигають розкритися в тимчасовому клубі – як або відкликаються назад, або ж віддаються в наступну оренду.
Зараз ось Яцик і В.Волошин у положенні між небом і землею – якусь ігрову практику в Зорі отримали, проте для того, щоб повернутися в основу Динамо – недостатню. Вікентій уже повернувся в луганську команду. Яцик мав би проявити себе на зборах, але, судячи зі всього, отримав пошкодження. Чи встигне попрацювати з першою командою? Чи знову відправиться в оренду?
Дехто, як той же Царенко, уже проривався в першу клубну команду, проте минулого сезону його прогрес застопорився. Який хайлайт минулого сезону для Антона? Хіба що виїзд із Рухом. Цього достатньо, щоб знайти собі місце десь поряд із Бражком, Шапаренком і Буяльським? Ні, цього недостатньо. Попереду, напевно, оренда.
На підході низка талантів із юнацької команди – проте навіть найяскравішим із них важко буде прорватися в існуючій конфігурації центру поля, тим більше, якщо туди додані Піхальонок і Рубчинський.
- є серйозні нюанси щодо майбутнього
За даними Transfermarkt, контракти низки півзахисників Динамо на межі завершення. Наприклад, у Миколи Шапаренка, Віталія Буяльського та Олександра Андрієвського угода дійсна ще рік. Півторарічний контракт у Володимира Шепелєва, річний – у Сергія Булеци, піврічний – у Антона Царенка.
На багатьох із наявних півзахисників Динамо не розраховує – це доводиться тим, що вони відправляються з оренди в оренду, сидять у глухому запасі, деякі навіть не запрошуються на збори й не беруть участі в спарингах.
Але є гравці, яких можна успішно конвертувати. Наприклад, Шапаренко за рік до завершення контракту вийшов на свою крейсерську форму. Гольовий пас на Євро-2024 та хороша особиста клубна статистика однозначно привертають увагу. Далеко не все довкола Миколи – чутки. За наявними даними його справді всерйоз ведуть скаути європейських клубів. Він цілком може стати наступним великим продажем Динамо, причому, навіть більш комерційно успішним за того ж Циганкова.
Отже, попри те, що гравців зібрано багато, покластися можна лише на декого з них – і якщо всерйоз розібратися, за спиною того ж Бражка – порожнеча, а виліт Шапаренка чи Буяльського підриває креативність гри команди. Ось чому підписання Піхальонка та Рубчинського – цілком обдумана дія, незважаючи навіть на перебір гравців по позиції. Можливо, вже під час цього міжсезоння список буде скорочено.
Тепер – найголовніше. Як їх усіх використати та розмістити?
Олександр Шовковський – відкритий до експериментів. У минулому сезоні (проти Кривбасу, якщо я правильно пригадую) він навіть випробував гру в три центрбеки при номінальній схемі 5-4-1. Навіть в рамках улюбленої формації 5-4-1 він, залежно від суперника та кадрової обстановки, діяв у досить різних схемах – 4-1-4-1, 4-2-3-1, 4-3-3.
Проте 13 центральних півзахисників і 20, включаючи орендованих і юнаків, це все-таки цифра, яка змушує замислитися.
Як можна всіх їх використати?
Можна покластися на універсалізм гравців. В кінці кінців, Буяльський у молоді роки грав на лівому фланзі атаки, а Гармаша Луческу використовував у нападі. Проте це вихід локальний, на окремі матчі, окремих суперників.
А як розмістити побільше центрхавів?
З точки зору тактичної, є вихід у вигляді четвірки центральних півзахисників за варіантом «ромб» або «діамант». Він можливий, до речі, не тільки в рамках класичної розстановки 4-4-2. Уявімо ситуацію: експеримент із трьома півзахисниками буде продовжено. При цьому травматичні вінгери випадуть на окремих турнірних відрізках. Ось вам 5-4-1 із Ванатом на вістрі, високою середньою позицією фулбеків (що зручно для Тимчика, Вівчаренка та Дубінчака) та ромбом під нападником.
Не сказати, що це обов’язкова опція, проте про неї можна подумати.
Ще один варіант: використання одного з атакувальних півзахисників попереду на випадок кризи форвардів (травми, дискваліфікації, спад форми та результативності).
Проте якщо Динамо справді продасть Шапаренка, жодних питань більше не буде. Трійка в центрі встановиться в вигляді Бражко – Піхальонок – Буяльський. Рубчинський буде гравцем близької ротації при них, як і Андрієвський із Шепелєвим. Інші або розійдуться по орендах, або покликані будуть чекати свого шансу в «чистилищі» юнацької команди.
Тож – резюмуємо.
Все виглядає не так, як здається, якщо ретельніше роздивитися кадрову ситуацію.
Багато гравців – на завершенні своїх контрактів. Низка із наявних центрхавів або програли конкуренцію, або не підходять під бачення тренерського штабу. Більшість із них добудуть свої контракти в орендах або покинуть Динамо достроково.
Так що прихід Піхальонка та Рубчинського покликаний посилити середню лінію та особливо глибину складу й вибору. Якщо двоє з Дніпра-1 витримають запропонований – дещо вищий – змагальний рівень, ці придбання можна буде назвати цілком виправданими.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
